Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Одразу після Метеорита з'явилася тенденція до вільної любові, як свого роду реакція на прихід Судного дня. Добре, що люди все ще одружуються, оскільки це означає, що вони не так бояться майбутнього.

З іншого боку, якщо люди ставали поблажливими щодо майбутнього планети, це була проблема.

— Не зліться. — Бетті схопила мене за руку. — Просто посміхайтеся. У вас чудова посмішка.

— Що це…?

Тротуар поруч із церквою був заповнений репортерами. Піт вкрив мою спину і побіг вниз під пахвами. Якби Бетті не взяла мене за руку, я, мабуть, спробувала би втекти. Живіт у мене піднявся, і мені довелося важко сковтнути, щоб вміст у шлунку повернувся на місце.

— Посміхайся, Ельма. — Вона тримала мою руку і говорила крізь фіксовану усмішку. — Нам це потрібно.

— Я не хотіла навіть фотографа, а ти влаштувала цілу зустріч? — Я вирвала руку, звільнившись, серце билося десь під ребрами, ніби пробиваючи мішок. У якусь мить я захотіла заплакати, наскільки це було монументально несправедливо. Я була розлючена, чорт забирай. Я повернулася спиною до репортерів.

— Ти не можеш піти, Ельма. Ельма… виходять маленькі дівчатка. Ельма, ти не можеш їх залишити. Тут дочка космонавта, а її батько…

— Чорт. — Дочка містера Лебуржуа попросила мене прийти, бо її батько був у космосі, і вона злякалася. — Чорт забирай.

Тож я повернулася лицем до камер, до їхніх очікувань, і… і до восьми маленьких дівчаток, усі вони були в космічних шоломах з картону та фольги.

— Ельма… будь ласка, не злися. — Бетті залишилася біля мене, розмовляючи крізь усмішку. — Будь ласка. Я знала, що ти скажеш "ні", але ти добре працюєш на камеру. Будь ласка, не злися.

Я подарувала їй найяскравішу, найщирішу посмішку Стетсона Паркера.

— Благословімо наші серця. Чому б мені бути злою?

Одна дівчинка. Я була тут заради однієї маленької дівчинки. Я спробувала відвернутися від камер, і оператори почали кричати до нас, щоб ми подивилися на них і посміхнулися. Одна дівчинка. Її звали Клер Лебуржуа, а її тато був у космосі.

Я могла утриматися від блювоти досить довго, щоб запевнити її, що він повернеться додому.

Через чотирнадцять днів після виходу в космос Лебуржуа, Клірі і Малуф благополучно повернулися на Землю. Вони не досягли всіх своїх цілей, але довели головне, що місячний модуль і люди витримають достатній час для дослідницької місячної місії. Нам просто залишилося відправити їх туди.

Сидячи за нашим спільним столом з Басірою, я намагалася ігнорувати постійні підстрибування, які здійснював інженер поруч з нами. Я запропонувала йому стілець, коли він зайшов, але він був надто нетерплячий. Опираючись головою на ліву руку, я спробувала нахабно потерти скроні, вивчаючи цифри, які Кларенс — Бублес — Бобінський приніс з останнього випробування двигуна. Я була на радіо сьогодні вранці перед роботою, і вставання на дві години раніше залишило мене з головним болем, який починався від лівого ока, через голову і до основи шиї.

Я була впевнена, що це не проблема втоми.

— Бублес, це не має сенсу.

— Я знаю! — Він ткнув пальцем, сирим від жування нігтя, у папір. — Тому я хочу, щоб ви перевірили розрахунки.

Я похитала головою, провівши кінчиком мого олівця по машинних цифрах.

— Це не помилка обчислення.

— Будь ласка. Комп'ютер навіть додає неправильно, якщо температура в кімнаті перевищує шістдесят п'ять. — Манжети його сорочки були розмазані сірим кольором з олівця. — Мені потрібна "обчислювальна машина".

Як група обчислювачів, ми ненавиділи цю кличку. Піднявши погляд, я зафіксувала на ньому мертвий погляд, який я скопіювала у місіс Роджерс. Куточком ока я побачила, що Хелен зробила те саме.

— Вам потрібен комп’ютерний відділ.

Він відмахнувся від моєї корекції.

— Можете мені допомогти?

— Я? Я вже сказала вам, що в розрахунках немає помилок, тож це або помилка в початковому наборі даних, або ви знайшли вражаюче ефективне розташування запалювання у двигуні. — Цілком можливо, що перехід до зіркового візерунка горіння посередині твердого палива міг призвести до більш ефективного коефіцієнта згорання. По правді… — Ця структура нагадує мені теорію, яку створив Гарольд Джеймс Пул.

— Так! — Він підскочив на носки, а за ним Міртл прикрила свій рот, щоб придушити сміх. Була причина, чому він отримав прізвисько Бублес серед комп'ютерщиків. — Бачите! Ось чому я потребую, щоб ви це робили, тому що ви розумієте. Концепція не відповідає… Я маю на увазі, о великий Скотт! У вас є диплом доктора наук.

Це був перший раз, коли про мій диплом згадали на роботі — з того моменту, як мене прийняли. Місіс Роджерс, звичайно, знала про нього, але після мого першого виступу на телешоу я не була впевнена, що коли-небудь згадувала про це, навіть коли намагалася задуматися. Напевне, він спостерігав за містером Чарівником або слухав ABC Headline Edition.

Не те, щоб це робило мене кращою за комп'ютер, і до того ж його підстрибування часто виглядало як позування. Я маю на увазі, кожен, хто мав досвід у фізиці, був би так само здатний до того типу роботи, яку ми виконували. А кілька жінок з комп'ютерного відділу взагалі не мали вищої освіти.

— Мій ступінь тут не має значення. — Я перегорнула сторінки, які він приніс. — Чи є у вас необроблені дані?

— Звичайно! — Він знизав плечима, ніби я поставила дурне запитання. Я чекала, посміхаючись до нього, поки він не клацнув пальцями і вказав на мене. — О! Вони вам потрібні. Правильно. Я зрозумів. У лабораторії вже