Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах

З того, що дізнався Філіпс, найдужче його здивував факт, що від десяти до п’ятнадцяти відсотків первинних випадків раку матки припадало на жінок двадцяти — двадцяти дев’яти років. У нього було хибне уявлення, що потерпають від цього жінки значно старші. Важко було відшукати більш переконливий аргумент на користь обов’язкового щорічного гінекологічного обстеження.

Мартін повернув книжку і рушив до університетської гінекологічної клініки. Він пам’ятав, що це відділення було зачинене для студентів-медиків. Це викликало в них реакцію голодних звірів на м’ясо, бо лежали там, як правило, гарненькі подружки з коледжу. Студентам давали обстежувати старих жінок, що вже кілька разів народжували і регулярно послуговувалися клінікою. А за контрастом усі товаришки по навчанню виглядали так, наче зійшли з розвороту «Плейбоя».

Філіпс відчув себе не в своїй тарілці, підійшовши до реєстраторки. Коли він спинився перед нею, жінка часто закліпала і глибоко зітхнула, щоб надати грудям округлості. Мартін втупився в неї, бо щось у її обличчі здавалося йому вельми незвичним. Відвів погляд, коли збагнув, що просто її очі посаджено надто близько одне до одного.

— Я доктор Мартін Філіпс.

— Привіт. Я Елен Коуген.

Мимоволі Мартін знову поглянув на очі Елен Коуген.

— Я хотів би поговорити з черговим лікарем.

Елен Коуген знову часто закліпала віями.

— Доктор Гарпер зараз оглядає хвору, але швидко звільниться.

В кожному іншому відділенні Філіпс, напевно, пройшов би просто до кабінету лікаря. Але тут він відчув таку ж ніяковість, як і дванадцятирічним хлопчиком, чекаючи на матір у жіночій перукарні. Півдюжини жінок, що сиділи в очікуванні своєї черги, втупилися в нього. Як тільки їхні погляди стрічалися, вони знову опускали очі на сторінки журналів.

Мартін примостився на стільці поруч зі столом реєстраторки, Елен Коуген нишком підсунула до краю столу роман у м’якій обгортці і дозволила книжці впасти в одну із шухлядок. Коли Філіпс подивився на неї, вона усміхнулася.

Філіпсові думки повернулися до розмови з Голдблаттом. Шефове нахабство було неймовірне! Дозволити собі думати, що він має право давати Філіпсові вказівки з приводу його особистого життя чи навіть напряму наукового пошуку! Можливо, якби відділення забезпечувало його коштами на експеримент, це ще б мало підстави. Але ж не дали ні шеляга! Внеском відділення радіології був тільки час, який Філіпс віддавав дослідженням. Кошти ж, і чималі, необхідні для придбання апаратури й оплати праці програмістів, надходили через відділення розробки обчислювальних машин, яким керував Майклз.

Раптом Мартін збагнув, що до столу реєстраторки підійшла хвора й питає, що означає: «нетиповий пап-мазок». Здавалося, вона говорить через силу і від слабкості спирається на стіл реєстраторки.

— Про це, дорогесенька, — сказала Елен Коуген, — ви мусите розпитати міс Блекмен. — Реєстраторка миттєво відчула зацікавлення Філіпса. — Я не лікар, — вона засміялася, розраховуючи переважно на нього. — Сідайте. Міс Блекмен скоро вийде. — Після всього, що вона стерпіла цього дня, Крістін Ліндквіст не мала більше сил тамувати розчарування.

— Мені пообіцяли, що мене приймуть відразу ж, — сказала вона реєстраторці, додавши, що в неї болить і паморочиться голова, вранці було щось дивне із зором, і вона справді не може сидіти й чекати, як напередодні. — Будь ласка, відразу ж скажіть міс Блекмен, що я тут. Вона дзвонила й казала, що мене не затримають.

Крістін повернулася і пішла до стільця, що стояв навпроти Філіпса. Рухалася вона повільно, наче боячись втратити рівновагу.

Коли Елен Коуген зустрілася поглядом з Філіпсом, вона зробила великі очі, говорячи, що дівчина безпричинно вимоглива, та все ж підвелася й пішла шукати сестру. Мартін повернув голову, щоб подивитися на Крістін. Його мозок гарячково шукав зв’язку між нетиповими пап-мазками і нечіткими неврологічними симптомами. Крістін заплющила очі, і Філіпс міг роздивлятися дівчину, не бентежачи її. Він подумав, що їй близько двадцяти. Філіпс розгорнув історію хвороби Кетрін Коллінз і похапцем гортав сторінки, аж поки не дійшов до першого запису невропатолога. Головний біль, запаморочення, скарги на зір — ось із чим вона прийшла до лікаря.

Він знову поглянув на Крістін Ліндквіст. Невже ця жінка, що сидить навпроти нього, дасть таку ж радіологічну картину? Філіпсові це здалося можливим. Після всіх труднощів, що він з ними зустрівся, намагаючись зробити додаткові знімки інших хворих, думка про те, що він виявив свіжий випадок, надзвичайно приваблювала. Він міг отримати надійні рентгенограми, починаючи з дня, коли виявилися перші симптоми хвороби.

Набравши сміливості, він підійшов до Крістін і торкнув дівчину за плече. Від несподіванки та здригнулася, змахнувши з обличчя пасмо світлого волосся. Зляканий вираз додав їй особливої беззахисності, і Мартін раптом збагнув, яка дівчина гарна.

Ретельно вибираючи слова, Мартін відрекомендувався. Сказав, що він з відділення радіології і що почув, як вона розповідала реєстраторці про свої, відчуття. Сказав, що бачив рентгенограми чотирьох дівчат зі схожими симптомами і вважає, що їй, можливо, варто було б зробити рентгенограму черепа. Він; особливо підкреслив, що це робиться суто з міркувань перестороги і що їй не слід тривожитися.

Для Крістін лікарня була повна несподіванок. Коли вона прийшла вперше — напередодні — її змусили чекати кілька годин. Сьогодні ж вона зустріла^ лікаря, який, очевидно, піклувався про хворих.

— Недуже мені подобається лікарня, — промовила вона. Хотіла додати «і лікарі», але подумала, що це буде надто нечемно.

— Чесно кажучи, я ставлюсь до неї так само, — відповів Філіпс. Він посміхнувся. Ця приваблива молода жінка відразу ж йому сподобалася, і він захотів захистити її. — Але рентген не забере багато часу.

— Я все ще почуваюся недобре, і, гадаю, мені краще якнайшвидше повернутися додому.

— Знімок не забере багато часу, — сказав Філіпс. — Обіцяю вам. Лише один. Я сам відведу вас.

Крістін вагалась. З одного боку, вона відчувала, відразу до лікарні. З другого — все