Гессі - Наталія Ярославівна Матолінець
— Панянка нервується? — Брат Доанни ворухнув ліктем, на мить притискаючи її руку до себе.
— Ні, — заперечила Гессі, зиркаючи на нього знизу вгору. — Ви гостюєте в панни Доанни? — спитала натомість.
— Так. Власне, тільки приїхав. А вона збиралась на свято. То й узяла мене із собою. Мені було цікаво побачити, як тут… усе.
Гессі з розумінням кивнула. Що ж. Якщо цей Поль щойно приїхав, тоді він справді може бути з родини Масоллі. Вона подумки всміхнулась. Надто багато останнім часом раптових зустрічей.
— І як тут усе? — спитала вже привітніше.
Тим часом десь із зали голос заступниці директора повідомив, що на бал заходить «панна Вієнна Дей Маар з її супутником Віленом Дей Мааром». Сукня Вієнни — суцільне сяйво місяця й водоспад мережива — майнула у дверях, і дівчина гордо зайшла досередини, тримаючи попід руку старшого брата.
— Трохи прохолодно. — Поль шморгнув носом. — Але загалом з того, що я встиг помітити, містечко ваше дуже симпатичне. Стільки зелені! Вчора втрапив під дощ. Гуляв з другом у парку.
Учора. Гессі згадала про дивне видиво з Аїденом і знову зиркнула на Поля.
Ні, такого не може бути.
— Ви ж казали, що тільки-но приїхали.
— То я висловився умовно. Було б не вельми ввічливо пропонувати свою компанію юній панянці в день її першого балу, якщо навіть не прийняв ванну після двох діб у потязі.
— Панна Гестія Амалія Фаулі-Прейшер і пан… — Заступниця директора запнулась, і Гессі вся похолола всередині від поганого передчуття. Якщо зараз виявиться, що його немає… Якщо виявиться, що його не існує… Якщо вона зараз ступить крок, провалиться в порожнечу, і прокинеться вранці цього ж дня, і все почнеться заново, і тоді… — І пан Пауоль Дельф Масоллі!
— О, і вона неправильно прочитала моє ім’я, — шепнув Поль. — Що ж, уперед!
Страх відступив.
Гессі раптом відчула себе зовсім легкою і невагомою. Лакований паркет попереду здавався золоченою доріжкою, на котрій мінились відблиски десятків ламп. Люди, які дивились на неї, зовсім не турбували. Дівчина розправила плечі та подивилась уперед і трішки вгору. «Молодець, голубонько!» — проспівала в її голові пані Валіє найбільш схвальним тоном. А тоді музика торкнулась подолу сукні, і вони з братом Доанни попливли просто-просто по золоченій доріжці і минули весь зал бездоганно й легко.
Гессі відчула, що розчервонілась і пашить, тільки тоді, коли переступила поріг меншої зали, де учениці ладились до першого танцю.
— Ох-х, я так боялась! — Генріка підбігла до Гессі та схопила її за обидві руки. — А ти, а ти?
— А я ні.
Брат панни Доанни вклонився їй і відійшов до протилежної стіни, де одразу ж вклинився в розмову між Віленом Дей Мааром та обома Тавішами, кожен з яких супроводжував когось на сьогоднішньому балу.
— Звідки він узявся? — Генріка тут же нахилилась до вуха Гессі й зашепотіла заінтриговано: — Панна Доанна має брата?
— Мабуть…
— Генрі, ти така га-арна! — До них підійшла Коулі Рабена із сестрами Магор.
— Дякую. — Генріка розцвіла від похвали. — І вечір лише починається. Усі сьогодні маємо сяяти!
— Ти теж чарівна. — Коулі підморгнула Гессі, наче хотіла нагадати, що в них є спільна таємниця. Судячи з задоволеного вигляду дівчини, «магія» панни Доанни спрацювала.
Гессі вірила, що її камера теж мала свій вплив: батьки однокласниці на урочистій частині сиділи поруч і перемовлялися про щось, мов добрі сусіди. Звичайно, колишнє подружжя, котре поводиться, мов сусіди, — це не найліпше, що може бути. Але вже позитивніше, ніж цілковита ненависть і непорозуміння. А такі делікатні справи вимагають часу.
— Генріка Агустанія, панянки! — Фрадер Тавіш виріс над ними високою тінню. На ньому було стільки чорного, аж Гессі вирішила, що йому личитиме образ шпака.
Орі Магор захихотіла, Арі ущипнула її, Генріка подивилась на свого партнера без особливого ентузіазму.
— Так? — спитала вона стримано.
— Перший танець. — Фрадер, прямий, мов струна, нахилився в поклоні і простягнув руку Генріці. — Моя панно.
— Уже? — Вона скривилась. — Я думала, що це ще буде довго…
— Нам варто бути готовими, — пояснив старший Тавіш. — Якщо хочемо вийти серед перших і зайняти гарне місце. Ви ж хочете, щоб усі побачили вас у найкращому світлі, так?
Генріка подивилась на нього кілька секунд, тоді потяглась, щоб звично смикнути кучері, але згадала, що вони укладені в зачіску, і опустила руку просто в долоню хлопця.
— Ваша правда, пане Тавіш. Бувай, Гесті, дівчата…
— Не вельми щасливий вона має вигляд, — завважила Коулі.
— Просто намагається не здаватись надто товариською, — додала Арі. — Знаєте, юнакам ніколи не подобається, коли вони лише покликали дівчину на танець, а та вже висне в них на шиї. Це нікому не цікаво.
— Вульгарно, — погодилась Орі.
Гессі шукала поглядом Фаусту Олліш, щоб спитати, як минув її вихід, проте сестра Дарріна опинилася зараз безнадійно далеко, в іншому кінці зали. А якщо вже виходити до першого танцю, то ліпше відкласти розмову на потім. Зрештою, Гессі була певна, що на балу в неї буде не так багато партнерів. На відміну від Вієнни чи Генріки, котрим не варто чекати спокою ні на мить. Ну й гаразд.
Сутінки за вікном уже ставали синьо-фіолетовою темрявою, і Гессі втішилась від думки, що Даррін Олліш, мабуть, скоро теж прийде. Цікаво, як він уподобає її сукенку? Треба буде розповісти, що вона їй наснилась. Момент із наявністю в тому сні блакитноокого, звичайно, ліпше пропустити.
Поль Масоллі
