Принц Ґаллії - Олег Євгенович Авраменко

— У вашому голосі я чую сумнів, — зауважив падре.

Десь зо хвилину Бланка мовчала, дивлячись на нього, потім відповіла:

— Ви вгадали, доне Антоніо, я не вірю тому, що сказав мені батько. Боротьба за наварський престол призведе до міжусобиці в країні, і в кінцевому підсумку Навару буде розділено між Кастилією, Ґасконню та Араґоном.

— Ви казали батькові про свої сумніви?

— Ні, падре. Я зрозуміла, що він і сам цього свідомий. Він явно замислив щось інше, бо… Якби він хотів зробити мене королевою, віддав би заміж за принца Араґонського. Цей союз усунув би більшість непорозумінь між нашими державами. А так… Я сама гублюсь у здогадах.

— В такому разі, принцесо, я допоможу вам у всьому розібратися. Так уже склалося, що мені напевно відомо, чому ваш батько влаштовує цей шлюб.

— І чому ж?

— Бо ґраф Біскайський — єдиний з більш-менш гідних претендентів на вашу руку, кого дон Фернандо може одружити з вами похапцем, поки відсутні Філіп і ваш брат дон Альфонсо.

— Ви вже вдруге згадуєте Філіпа, — промовила спантеличена Бланка. — А він тут до чого?

— Річ у тім, принцесо, що восени Філіп просив у дона Фернандо вашої руки й отримав від нього згоду — втім, за умови, щоб до весни це трималося в секреті. — І падре розповів Бланці про домовленість, досягнуту між Філіпом та королем. — На жаль, принцесо, хоч як це гірко визнавати, государ батько ваш обдурив Філіпа, а з вами взагалі повівся жорстоко. Ваш шлюб з ґрафом Біскайським не продиктований політичними міркуваннями. Його задумано з єдиною метою — щоб усунути вас зі шляху вашої сестри.

— Так, так, тепер я все розумію, — тихо, майже пошепки мовила Бланка. Губи її тремтіли, риси милого обличчя спотворила ґримаса відчаю, а в красивих карих очах стояли сльози. — Батько дуже любить Нору. Дуже… навіть занадто. І коли вона зажадала, щоб її віддали за Філіпа, батько не міг відмовити. Я все гадала, на яку ж хитрість він пуститься, та хіба ж могла я подумати, що він… опуститься до підлості!… Якщо я буду заміжня, Філіп напевно одружиться з Норою, щоб заручитися підтримкою Кастилії в своїй боротьбі за ґалльський престол, а я… — Тут вона судомно глитнула, ледве стримуючи ридання. — Мене принесли в жертву Нориним примхам!

— Ще ні, — м’яко заперечив падре. — Вас лише призначили в жертву, але заклання ще не відбулося.

У Бланчинім погляді засвітилася надія.

— Цього можна уникнути? Але як?

— Якщо ваш брат дон Альфонсо й Філіп встигнуть вчасно повернутися до Толедо, вони зможуть зірвати вінчання.

— Вони не встигнуть, — з гіркотою зауважила Бланка. — Батько все розрахував.

Дон Антоніо кивнув:

— Я теж думаю, що до призначеного дня вони не встигнуть. Тому заради вас та Філіпа я ладен узяти гріх на душу і привселюдно оголосити, що ще минулого місяця таємно повінчав вас.

Бланка вчепилася пальцями в поруччя крісла.

— Боже милостивий! — видихнула вона. — Ви це зробите?

— Так, зроблю, — рішуче кивнув падре. — З вашого дозволу, певна річ. За згоду Філіпа я ручаюся.

— Але ж це буде брехня!

— Знаю. Я збрешу. А вам брехати необов’язково — ви можете просто відмовчуватися і чекати Філіпового приїзду. Ще вчора ввечері я надіслав йому гінця з листом, у якому виклав свій план. У мене є невеликий прихід, церква Святого Йосипа, і я вже зробив у церковній книзі запис про ваш шлюб — заднім числом, сімнадцятим грудня минулого року. Цього дня, згідно з моїми нотатками Філіп і ви…

— Стривайте! — перепинила його Бланка, насилу переводячи подих; очі її гарячково блищали. — Я в розгубленості, падре. Ви мене шокували. Ваша пропозиція, це… це не лише протизаконно, це богопротивно. Такий, з дозволу сказати, шлюб буде недійсний перед Небесами.

— Це не має ніякого значення, принцесо. Шлюб все одно буде визнано недійсним з погляду закону та церковних канонів, але процедура його анулювання займе певний час.

— Батько подбає, щоб звести його до мінімуму.

Падре заперечно похитав головою:

— Не все так просто. Ще наприкінці минулої осені Філіп звернувся до Святого Престолу за згодою на шлюб з вами і отримав його. Ваш батько також дав свою згоду — щоправда, лише в усній формі й конфіденційно. В кожнім разі, архієпископ вимагатиме ретельного розгляду справи, і неодмінно в Філіповій присутності, чого, власне, ми й домагаємося. Сподіваюсь, ваш брат дон Альфонсо зуміє переконати дона Фернандо змінити своє рішення. А щодо Філіпа, то будьте певні, він знайде спосіб примусити ґрафа Біскайського відмовитися від одруження з вами.

У кімнаті надовго запанувала тиша. Забувши про правила пристойності, Бланка гризла ніготь свого великого пальця. За хвилю вона схаменулася, квапливо забрала руку від рота і збентежено промовила:

— Ви мене знаджуєте, панотче. Мушу визнати, що це неабияка спокуса.

— Ви кохаєте Філіпа, адже так? — бачачи, що вона все ще вагається, спитав падре.

Бланка густо зашарілася й опустила очі.

— Ну… власне… — Трохи помовчавши, вона врешті опанувала себе і сміливо поглянула на падре. — Ви поставили пряме запитання, доне Антоніо, і воно заслуговує на таку ж пряму відповідь. На жаль, я не можу відповісти вам прямо, бо сама ще не знаю відповіді. Та коли ви спитаєте мене, чи хочу я стати Філіповою дружиною, то я відповім: так. Я хочу, щоб він завжди був зі мною, хочу, щоб він був супутником усього мого життя. Я давно цього хотіла і мріяла про той день, коли ми одружимося. І якби в мене був вибір, я б не вагаючись віддала йому перевагу навіть перед імператором. Якщо це і є кохання, то я кохаю Філіпа.

— Ви вважаєте, що будете щасливою з ним?

— Я сподіваюсь на це.

— Запевняю вас, принцесо, — проникливо мовив падре. — Філіп не зрадить ваших сподівань. Я, звісно, не можу поручитися за його вірність, проте знаю, як серйозно він ставиться до сім’ї та