Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

— Що на вас найшло?!

Вона вирвалася.

— Нічого, нічого.

Придивлялося до неї уважно потім, за обідом. Вона зробила іншу зачіску, стягнула смолянисте волосся у грецький вузол, це придало їй серйозности. Оксамитку з рубіном замінило густе мереживо чорного collarette. Вона не підмальовувала губ. Під її хворобливо блідою, тонкою шкірою, уздовж ліній блакитних вен уже укладалися м’які плямки тьмідини, під віями сніжили точкові світіні. Пригадалося сцену на станції у Старій Зимі, а також мить, коли панна перейшла межу. Бо ким фактично є замерзла Єлена Муклянович, віртуоз брехні, яку годі відрізнити від правди? Кажучи щось по-французьки докторові, вона машинально пересунула сільничку на край стільниці. Відповілося аґресивною реорганізацією батареї карафок. Вона поглянула, вражена. Це ігри Літа, під Кригою позбавлені найменшого значення й сенсу.

Природно, що замерзаючи, вона мусила змінитися — з усіх можливих Єлен в одну істинну Єлену.

Ба, та чи треба для цього їздити аж у серце Зими, чи треба терпеливо просякати тьмідиною? Подорож — це маґічний час, це правда; але кожна подорож колись закінчується.

— Ви перестали обгризати нігті, — зауважила упівголоса mademoiselle Крістіна, коли їй доливалося вершків.

Чимдуж оглянулося пальці. Й справді, не віддавалося оніхофагії уже кілька тижнів.

Позаяк обидві панни й так були втаємничені в справу, вільна розмова за кавою у наріжній вітальні природно зійшла на проект потаємного відмороження й вивезення батька зі Сибіру.

— … і ми вже мали виїжджати із цього містечка. Загалом, ми б не стояли там стільки часу, але нагода була виняткова: поранений лютий, убитий лютий — чи це взагалі можливо? Я хотів принаймні побачити, що трапиться з усією цією поверженою Кригою.

— І що?

— Нічого, переморозився далі, але, оскільки пан Бенедикт відрубав йому ногу, з висоти струтив, то вирушив ґляцій просто по землі, через рейки, й униз, у мерзлоту. Anyway. Приходжу наступного ранку, й що я бачу? Мовчазна юрба стоїть на колії, і вздовж колії, як перон іде на вантажний роз’їзд, де наш ешелон чекав на запасній колії; вони стоять усюди навколо. Сто осіб, може й більше. Вірно, Крістіно?

— En effet, неймовірна панорама. Бо ви це, пане Бенедикте, мусите уявити в цілості óбразу: блідий світанок, щойно тільки перестав падати сніг, скрізь біло, руїни двірця присипані, на обрії один-другий лютий, а тут стоять вони, мужики, баби, молодші й старші, стоять усі в цілковитій мовчанці. Тиша така, що сніг вистрілює під ногами, як товчені горіхи. Й тільки хмарки пари над людьми, пуф, пуф, власне, як тіні на снігу. Ах, що за tableau!

— Вони б не підпустили нас, — дивувався Тесла. — Тільки як місцевий поліцейський побіг до попа, як піп освятив вагони, увійшов навіть усередину й там якісь молитви прочитав: тоді відступили.

— У місті принаймні можна не боятися юрми забобонних селян.

— Порівняно з Побєдоносцевим й усім Сибирьхожетом… Я віддаю перевагу мужикам. — Доктор невесело засміявся. — Люди з охранки навіть хочуть змонтувати навколо Обсерваторії рефлектори з мороківками, щоб ніхто не міг вистрелити здалеку, чи бомбу кинути крізь вікно, чи навіть підійти без потужної світіні.

— Може, вам хтось погрожував?

— Ха! — Серб підхопився і зник за дверима кабінету; повернувся він із сірим конвертом. Доктор Тесла вийняв із нього маленьку картку. — Погляньте, чи це погроза.

«Братство Боротьби з Апокаліпсисом запрошує пана Ніколу Теслу до співпраці в найбільшій справі людства». Підпис: Хавров Е. Ґ. І внизу герб чи може стилізована емблема: квітка на мертвому черепі. «Воскреснемо!»

— Є якась адреса? Хто він такий, отой Хавров?

— З усіх дивних листів цей був найдивнішим, — зітхнула mademoiselle Філіпов, дивлячись дещо із розпорошеною увагою понад філіжанкою шоколяду на білобарвне місто, на танки вогників саней, потоплених в імлі. — Ми також отримали дружні листи від місцевих соціалістів-революціонерів і від якоїсь секти, створеної для жахливого самокалічення. Показати їх Стєпану? Переселили б нас до козачих казарм, бозна-де.

— І мені пишуть різні ориґінали й темні типи. Господар найняв дужих хлопців; зі мною також ходить один такий антихарцизяка. Проте немає іншого способу, як зробити тут якомога швидше своє діло; хіба що одразу підібгати хвоста й утекти. А ви ж контракт підписали. З Імператором!

— Ви, пане Бенедикте, виїжджаєте першим потягом до Кєжми? То разом із Єленкою.

— Ні, не думаю. — Зиркнулося на панну Муклянович, яка також перевела погляд на вечірній Іркутськ. — Міністерство забрало мій паспорт. Імператорські чиновники борюкаються з Шульцем і Побєдоносцевим. Важко сказати, як усе це обернеться. Тимчасом ніхто взагалі не знає, де знайти Батюшку Мороза.

Mademoiselle Крістіна відклала філіжанку й простягла над столиком турботливу долоню.

— Пане Бенедикте, то що ви тепер вдієте? Як ви його врятуєте? Як розморозите й вивезете із Сибіру?

— Богом і правдою присягаю, ці затримки мені на користь. Доктор казав про два місяці. Адже треба все це спершу перевірити, адже обладнання ще ніяк не тестували, чи не так?

Тесла покрутив головою.

— Для того ми сюди й приїхали.

— Себто, — панна Єлена провела по нижній губі нігтями, наче вивчаючи в задумі форму власних уст, — себто, як ви, пане Бенедикте, міркуєте втілити це на практиці? Скажімо, вони його знайдуть. Ну й скерують вас на місце. Але, звичайно ж, не самого. А ви, наскільки я розумію, мусите взяти зі собою відповідні машини доктора, це можуть бути чималі вантажі — наскільки великі?

— Помпа, — мугикнув доктор Тесла, — й кабелі, й двигун до помпи, або бататеї, або…

— На корбі, чи не вдасться скористатися корбою? Як у вашому генераторе.

— Може, й вдасться. Це також слід перевірити: який тиск тьмідини потрібен, у якому темпі вільно це з людини витягувати, як фізична залежність пов’язує тьмідину з температурою, мгм. — Старий винахідник вийняв із кишені ручку й почав щось нотувати на звороті запрошення від Братства Боротьби з Апокаліпсисом, зручно вмостившись у високому тиковому кріслі, простягнувши довгі ноги перед собою. — Бо поки що ми знаємо лише кілька граничних exempli, але не знаємо правил, усе це тільки переді мною, для цього ми сюди й приїхали. Я написав перший підручник електричної інженерії і напишу…

— Що?

— Перший підручник чорної фізики!

Панни обмінялися розуміючими поглядами, Крістіна підняла очі до стелі. Мішалося ложечкою у філіжанці. Тесла довго споглядав кудись у сніжнобарвний простір, а потім раптом перевів погляд на mademoiselle