Чи мріють андроїди про електричних овець? - Філіп Кіндред Дік

— Вам дозволено зробити тільки один дзвінок. Я радив би вам зателефонувати адвокатові.

— Я зателефоную дружині, — сказав Рік. — А вона вже найме для мене адвоката.

Поліцейський у цивільному подав йому п’ятдесятицентову монету й показав, куди йти.

— Відеофон он там, — він проводжав Ріка поглядом, поки той ішов кімнатою до телефону. А тоді далі провадив огляд вмісту Рікового портфеля.

Кинувши монету, Рік набрав домашній номер телефону. Стояв і чекав, як йому здалося, цілу вічність.

На екрані з’явилося жіноче обличчя.

— Алло, — промовила жінка. Це була не Айрен. Він ніколи в житті не бачив тієї жінки. Він повісив слухавку і повільно пішов назад до поліцейського.

— Не щастить? — запитав поліцейський. — Ну, спробуйте ще раз; що стосується кількості дзвінків, то ми дивимося на це крізь пальці. Але зателефонувати поручителю я вам не дозволю, бо ви обвинувачуєтеся в убивстві, а закон наразі не передбачає можливості внесення застави. Коли вам буде пред’явлене обвинувачення, тоді...

— Я знаю, — огризнувся роздратовано Рік. — Я добре знаю поліцейські процесуальні норми.

— Візьміть свій портфель, — сказав поліцейський; він подав його Рікові. — Ходімо до мого кабінету... я хотів би завершити нашу розмову.

Він звернув у бічний коридор; Рік пішов за ним. Після паузи поліцейський обернувся й відрекомендувався:

— Мене звати Ґарланд, — він подав руку, і вони обмінялися рукостисканням. Швидким. — Сідайте, — запропонував Ґарланд, відчинивши двері свого кабінету, а тоді й собі вмостився за широкий простий стіл.

Рік сів навпроти стола.

— Той тест Войґта-Кампфа, про який ви згадували, — Ґарланд показав на Ріків портфель. — Усе це приладдя, що ви носите з собою, — він уже набив люльку, підпалив тютюн і тепер розкурював, — це аналітичний пристрій для визначення анді?

— Це наш базовий тест, — пояснив Рік. — Єдиний, який ми зараз застосовуємо. І єдиний, за допомогою якого ми виявляємо новий тип мозку «Нексус-6». Ви не чули про такий тест?

— Мені відомо про кілька профільних аналітичних пристроїв, за допомогою яких можна виявити андроїдів. Але про вашу шкалу не доводилося чути, — він далі уважно вивчав Ріка; і з його пихатого обличчя не сходила ледь помітна посмішка. Рік ніяк не міг здогадатися, що в Ґарланда на думці. — Оті брудні невиразні тексти, надруковані під копірку на тонесенькому папері, — вів далі Ґарланд, — які ви маєте у своєму портфелі. Полоков, міс Люфт... це і є вашим завданням... Між іншим, я — наступний.

Рік уп’явся в нього поглядом, а тоді схопився за портфель.

Уже за мить аркуші тонкого паперу лежали перед ним на столі. Ґарланд сказав правду; Рік уважно вивчав аркуші паперу. Обоє чоловіків — чи точніше, і він, і Ґарланд — якийсь час мовчали, не зронивши жодного слова, а тоді Ґарланд, нервово кашляючи, прочистив горло.

— Дуже неприємне відчуття, — сказав він, — раптом знайти своє прізвище в списку завдань, поставлених перед мисливцем за головами. Чи ким би ви не були, Декарде, — він натиснув кнопку інтеркому на своєму столі й промовив: — Нехай зайде до мене хтось із мисливців за головами; все одно хто. Гаразд; дякую, — він відпустив кнопку. — За хвилину-другу тут буде Філ Реш, — повідомив він Рікові. — Хочу подивитися на його список підозрюваних, а тоді говоритимемо далі.

— Думаєте, що я можу значитися у його списку? — запитав Рік.

— Цілком можливо. Зараз дізнаємося. Ліпше мати точну інформацію у таких життєво важливих справах. І найліпше не сподіватися на щасливий випадок. У вашому орієнтуванні на мене, — він вказав на зім’яті, надруковані під копірку копії, — я фігурую не як поліцейський інспектор, а як службовець страхової компанії. Всі інші дані — достовірні: антропометрія, вік, особисті звички, домашня адреса. Так, це я, все правильно. А тепер самі погляньте, — він підсунув аркуш паперу ближче до Ріка, який той узяв у руки і почав читати.

Відчинилися двері, і до кабінету ввійшов високий кістлявий чоловік із різкими рисами обличчя, у рогових окулярах і з кучерявою клиновидною бородою, як у ван Дейка. Ґарланд підвівся, показуючи на Ріка.

— Філ Реш, Рік Декард. Ви обидва мисливці за головами, і, мабуть, настав час вам познайомитися.

Вітаючись із Ріком за руку, Філ Реш запитав:

— Ви за яким містом закріплені?

— За Сан-Франциско, — відповів Ґарланд замість Ріка. — Тільки поглянь на список його завдань. Ось, хто має стати наступним, — він подав Філові Решу аркуш з орієнтуванням на підозрюваних, який щойно переглядав Рік. На ньому був точний опис Ґарланда.

— Та ви що, Ґаре! — вигукнув Реш. — Це ж ви!

— Саме так, — підтвердив Ґарланд. — А ще у його списку кандидатів на деактивацію є оперна співачка Люба Люфт, а також Полоков. Пам’ятаєш Полокова? Він уже мертвий; оцей мисливець за головами чи андроїд, чи ким би він не був таки прикінчив Полокова, і ми саме зараз проводимо лабораторний аналіз його кісткового мозку. Щоб з’ясувати, чи мав він підстави...

— Отого Полокова, з яким я розмовляв? — запитав Філ Реш. — Того здоровезного Санта-Клауса з радянської поліції? — він замислився, посмикуючи свою пухнасту бороду. — Аякже, думаю, проведення аналізу його кісткового мозку буде не зайвим.

— Чому ти так вважаєш? — обурено запитав Ґарланд. — Це позбавить нас будь-яких законних підстав інкримінувати вбивство ось цьому чоловікові, який називає себе Декардом, бо він скаже, що нікого не вбивав; а лише деактивував андроїда.

— Полоков неприємно вразив мене своєю холодністю, — промовив Філ Реш. — Своєю розсудливістю і розважливістю; а ще якимось незвичним відстороненням.

— Таких у російській поліції немало, — кинув Ґарланд, помітно роздратований.

— Любу Люфт я ніколи не зустрічав особисто, — вів далі Філ Реш. — Хоча записи її чув, — у Ріка ж запитав: — А ви її перевіряли?

— Лише почав, — відповів Рік. — Але не встиг отримати достатньо точних даних. Вона викликала запряженого вола, на тому все й закінчилося.

— А як щодо Полокова? — запитав Філ Реш.

— Я не мав змоги його перевірити.

— Наскільки я розумію, ви також не мали змоги застосувати тест і