Друга фундація - Айзек Азімов

– Так, Спікере.

– Ви впізнаєте якийсь фрагмент?

Запала тиша. Студент тицьнув пальцем, і щойно він це зробив, рядки рівнянь спустилися вниз на рівень очей, хоча швидкий рух його пальця навряд чи міг бути точним.

Перший Спікер тихо розсміявся.

– Ви ще побачите, наскільки Головний Випромінювач налаштувався на ваш розум. Від цього маленького пристрою можна очікувати чимало сюрпризів. Що ви хочете сказати про вибрані вами рівняння?

– Це, – затинаючись, відповів студент, – ріґелійський інтеграл, що використовує вплив планетарного розподілу і вказує на присутність двох головних економічних класів на планеті чи в секторі, плюс на нестабільну емоційну структуру.

– І що це означає?

– Це межа напруги, оскільки ми маємо тут, – він указав пальцем, і рівняння знову помінялися місцями, – ряди, що збігаються.

– Добре, – сказав Перший Спікер, – скажіть мені, що ви думаєте про них. Це завершений витвір мистецтва, чи не так?

– Безумовно!

– Неправильно! Це не так, – пролунала різка відповідь. – Це перше, що ви повинні викинути з голови. План Селдона не є ні повним, ані правильним. Це просто найкраще з того, що можна було зробити за тих часів. Дюжина поколінь міркувала над цими рівняннями, працювала з ними, розкладаючи їх до останньої коми, а потім знову збираючи воєдино. Наші попередники змогли ще більше. Майже чотириста років вони звіряли ці прогнози та рівняння з реальністю і дещо зрозуміли.

Вони дізналися більше, ніж будь-коли знав Селдон, і ці чотириста років дали їм можливість не тільки продублювати його роботу, а й покращити її. Ви це добре розумієте?

У студента був дещо шокований вигляд.

– Перш ніж ви станете Оратором, – продовжив Перший Спікер, – вам самому доведеться зробити свій внесок у План. Це не таке вже й велике блюзнірство. Всі червоні позначки, які ви бачите на стіні – це внесок наших людей, які жили вже після Селдона. Ну… ну… – Він глянув вгору. – Ось!

Здавалося, вся стіна закружляла над ним.

– Оце, – сказав він, – зробив я. – Тонка червона лінія охопила дві стрілки, що розходилися в різні боки, де містилося шість квадратних футів обчислень у кожному рядку. Між ними був ряд рівнянь, написаних червоним.

– Здається, – сказав Спікер, – це не так уже й багато. Це та точка Плану, якої ми не досягнемо навіть за той час, що минув від початку його втілення. А це період з’єднання, коли Друга Імперія опиниться у лещатах суперників, у результаті чого їй або загрожуватиме розпад, якщо сили будуть більш-менш рівними, або стагнація, якщо боротьба буде занадто нерівною. Тут розглянуто обидві ймовірності, простежено і вказано метод уникнення таких ситуацій. А проте не все залежить від імовірностей, на додачу може існувати ще й третій шлях. Імовірність його виникнення відносно низька – 12,64 %, якщо бути точним, але навіть варіанти із меншими шансами вже ставали реальністю, а План виконано лише на 40 відсотків. Цей третій шлях полягає у можливому компромісі між наявними двома чи більше конфліктними особистостями. Мені вдалося довести, що це спершу загальмує поступ Другої Імперії, позбавивши її поняття привабливості, а відтак у випадку недосягнення компромісу почнуться громадянські війни, які завдадуть значно більшої шкоди, ніж якби цей компроміс був досягнутий. На щастя, цьому теж можна було б запобігти. Ось таким є мій внесок.

– Перепрошую, що перериваю вас, Спікере… А як вносяться зміни?

– Через посередництво Випромінювача. Наприклад, у своєму випадку ви побачите, що ваші математичні розрахунки будуть ретельно перевірятися п’ятьма різними блоками, і вам доведеться захищати їх від узгодженої та нещадної атаки. Потім мине два роки, і ваші розрахунки переглянуть іще раз. Уже кілька разів траплялося так, що, здавалося б, ідеальна праця, виявлялася помилковою лише після індукційного періоду, що тривав місяці або й роки. Іноді помилку виявляє сам автор роботи. Якщо після двох років інша експертиза, не менш прискіплива, ніж перша, пройде так само успішно, а ще краще, якщо у цей проміжок часу молодий науковець доповнить свою роботу додатковими деталями, новими доказами, його внесок буде додано до Плану. Це був кульмінаційний момент у моїй кар’єрі, як, утім, і у вашій.

Головний Випромінювач налаштовується на ваш розум і всі виправлення та доповнення можна зробити за допомогою телепатичного зв’язку. Ніщо не вказуватиме на авторство того чи іншого виправлення або доповнення. За всю історію існування Плану у ньому не було жодної персоналізації. Він є радше спільним творінням усіх нас. Розумієте?

– Так, Спікере!

– Тоді досить про це. – Він ступив до Головного Випромінювача, і стіни знову стали стінами, зосталося лише звичайне освітлення на верхньому прузі. – Сідайте за стіл, і давайте ще поговоримо. Для психоісторика достатньо знати біостатистику та нейрохімічну електроматематику. Дехто більше нічого не знає, відтак може працювати лише статистичним техніком. Але Оратор повинен уміти трактувати План без математики. Якщо не сам План, то принаймні його філософію та мету.

Перш за все, яка мета Плану? Скажіть, будь ласка, своїми словами – і не підшуковуйте кучерявих фраз. Запевняю вас, я не вимагаю стильової витонченості.

Це була перша можливість студента сказати більше, ніж кілька односкладових фраз, і він завагався, перш ніж заповнити словами паузу. Він сором’язливо почав:

– У результаті того, що я вивчив, я вважаю, що сама ідея Плану полягає у створенні людської цивілізації, заснованої на орієнтації, яка докорінно різниться від усього, що існувало до того часу. Будь-яка орієнтація цієї цивілізації, згідно з постулатами психоісторії, ніколи не могла би виникнути спонтанно…

– Стоп! – Голос Першого Спікера звучав наполегливо. – Ніколи не кажіть «ніколи». Так чинять лише ті, хто замовчуючи факти, приховує власну лінь. Насправді психоісторія передбачає лише ймовірності. Будь-яка конкретна подія може бути безкінечно ймовірною, але ця ймовірність завжди є більшою від нуля.

– Так, Спікере. Поправлюся: для згаданої орієнтації відсутні хоч якісь значні ймовірності спонтанного розвитку.

– Тепер уже краще. Що це за орієнтація?

– Це орієнтація на створення цивілізації, в основі якої лежить психологічна наука. Протягом усієї своєї свідомої історії людство досягало успіхів зазвичай у фізичних технологіях із метою пристосування людини до неживого світу. Контроль за особистістю та суспільством був залишений на випадок або здійснювався наосліп за допомогою інтуїтивних етичних систем, що ґрунтувалися на натхненні й емоціях. Унаслідок цього не існувало жодної культури, що досягла би стабільності більшої за 55 %, та й ті виникли в результаті великих людських страждань.

– А чому орієнтація, про яку ми говоримо, не є спонтанною?

– Тому що величезна більшість людських істот ментально готова до того, щоб розвивати природничі науки, і всі вони отримують від цього грубі, але відчутні переваги. При цьому лише незначна