Друга фундація - Айзек Азімов

думки й емоції. Дійшовши думки, що певні звуки і поєднання звуків повинні виражати певні нюанси мислення, людина розробила метод спілкування, але той через свою недолугість, незграбність і неадекватність звів усі тонкощі мозкової діяльності до грубої та гортанної сигналізації. Це призводило до дедалі гірших наслідків; і всі страждання, що їх будь-коли зазнало людство, можна звести до одного факту, що жодна людина до Гарі Селдона та жменьки людей після нього за всю галактичну історію не могли по-справжньому зрозуміти одне одного. Кожна людська істота жила за непроникною стіною задушливого туману, де не існувало нікого, крім неї. Час від часу до людини долинали незрозумілі сигнали з іншої подібної печери, де жила інша людина. Але через те, що вони не знали одне одного, не розуміли одне одного і не зважувались одне одному довіряти, але при цьому змалку відчували жах та небезпеку цілковитої ізоляції, страх стати жертвою собі подібної – вони ставились одне до одного, наче люті хижаки.

Десятки тисяч років поховали під масивами землі та попелу людський розум, який ніколи не втрачав здатності спілкуватись із зірками.

Людина невблаганно й інстинктивно намагалася зламати тюремні ґрати звичайної мови. Семантика, символічна логіка, психоаналіз – усе це були засоби, за допомогою яких можна було очистити звичайне мовлення або й взагалі позбутися його.

Психоісторія витворилась із психології, яку зрештою вдалося успішно математизувати. Завдяки розвитку математики, необхідної для розуміння нейрофізіологічних процесів й електрохімії нервової системи, що самі собою вже повинні були бути простежені аж до атомного рівня, вперше з’явилася можливість по-справжньому розвинути психологію. А через узагальнення психологічних знань від індивіда до групи соціологія таким чином математизувалася.

Більші групи людей – мільярди, які населяли планети; трильйони, які займали сектори; квадрильйони, що населяли цілу Галактику – почали розглядати не просто як величезні маси людських істот, а як гігантські сили, придатні до статистичної обробки. І саме тому майбутнє стало для Гарі Селдона зрозумілим і неминучим, а створення Плану – можливим.

Ті самі основні досягнення психології, що призвели до створення плану Селдона, і спричинилися до того, що Перший Спікер у спілкуванні зі студентом не потребував слів.

Кожна реакція на подразник, навіть незначна, давала повну інформацію про всі несуттєві зміни, усі мерехтливі потоки, що рухалися у чужій свідомості.

Перший Спікер не міг інстинктивно відчувати емоції студента, як це міг би зробити Мул, оскільки Мул був мутантом з силами, яких ніколи не зможе повністю осягнути звичайна людина; висновкам про ці емоції Перший Спікер радше міг завдячувати інтенсивним тренуванням.

Але через те, що в суспільстві, в якому спілкування ґрунтується винятково на мовленні, жодним чином неможливо продемонструвати метод комунікації Других Фундаторів, у подальшому це питання ми ігноруватимемо. Уявімо, що вони спілкуються, як спілкуємося зазвичай усі ми, і якщо переклад не завжди буде адекватний, це, принаймні, найкраще, що можна вдіяти за даних обставин.

Тому уявімо, що Перший Спікер насправді сказав:

– По-перше, я повинен пояснити, чому ви тут.

Хоча насправді він просто усміхнувся і підняв палець. А відтак додав:

– Ви старанно й успішно вивчали психологію все своє свідоме життя. Ви всотали все, що ваші вчителі могли вам дати. Тепер для вас і кількох інших учнів настав час підготовки до ораторської діяльності.

На протилежному кінці столу захвилювалися.

– Ні, тепер ви маєте сприйняти це спокійно. Ви сподівалися, що вас готуватимуть до цього випробування. І боялися, що не витримаєте його. Насправді і страх, і надія є вадами. Ви знали, що вас оцінюватимуть, і вагаєтеся визнати цей факт, бо в такому разі подібне визнання може поставити на вас тавро самовпевненої, а, отже, непридатної людини. Дурниця! Найбезнадійніший дурень – це той, хто не усвідомлює своєї мудрості. Те, що ви знали, що вас готуватимуть, є частиною вашої кваліфікації.

Полегшення з протилежного кінця стола.

– Саме так. Тепер ви почуваєтеся краще і ваші побоювання втихли. А отже, ви й достойніше підготовлені для того, щоб зосередитися і зрозуміти. Запам’ятайте, щоби бути по-справжньому ефективним, необов’язково тримати розум за щільним бар’єром контролю, який для інтелектуального співрозмовника може бути настільки ж інформативним, як і відкрита свідомість. Потрібно радше культивувати наївність, усвідомлення власної розкутості, яка нічого не приховує. Мій розум відкритий для вас. І нехай так буде навзаєм!

Він продовжив:

– Бути Спікером – нелегка справа. Власне кажучи, і психоісториком бути нелегко; і навіть найкращому психоісторику потрібна підготовка, щоб стати Спікером. Тут є певна відмінність. Спікер повинен не лише бути в курсі математичних тонкощів плану Селдона; він повинен симпатизувати йому і його вченню. Він повинен любити План, дихати і жити ним. Ба більше, План має стати чимось на зразок друга із плоті.

Ви знаєте, що це таке?

Перший Спікер лагідно провів рукою над чорним, блискучим кубом, що стояв посередині столу.

– Ні, Спікере, не знаю.

– Ви чули про Головний Випромінювач?

– Це він? – У голосі студента почулося здивування.

– А ви очікували побачити щось шляхетніше і грандіозніше? Ну, це природно. Він був створений за часів Імперії людьми епохи Селдона. Впродовж майже чотирьох сотень років він віддано слугував нам і нашим цілям, не потребуючи ремонту чи регулювання. І це дуже добре, бо ніхто з Другої Фундації не тямить, як із ним поводитись із технічнго боку. – Він лагідно усміхнувся. – Можливо, Перша Фундація і здатна створити його копію, але, звичайно, вони не повинні про це знати.

Він натиснув якийсь важілець біля себе – і кімната занурилась у темряву. Але тільки на мить, тому що дві довгих стіни почали наповнюватися все яскравішим світлом. Спочатку це світло було перлисто-білим, монотонним, потім на ньому то тут, то там почали з’являтися слабкі чорні лінії, і, нарешті, проявилися написані чітким, акуратним чорним шрифтом рівняння, що час від часу підкреслювалися тоненькою червоною лінією, яка звивалася крізь цей темний ліс, наче переривчастий струмочок.

– Ну, мій хлопчику, підійдіть сюди, до стіни. Ви не відкидатимете тінь. Це світло йде від Випромінювача не так, як зазвичай. Власне, я навіть не знаю, яким чином створюється цей ефект, але тіні від вас точно не буде. Я впевнений.

Вони стояли разом у променях світла. Усі стіни були завдовжки тридцять футів і десять заввишки. Цифри були дрібними і вкривали кожен дюйм поверхні.

– Це лише частина Плану, – сказав Перший Спікер. – Щоб розмістити його весь на обох стінах, окремі рівняння потрібно було би зменшити до мікроскопічних розмірів, але це не потрібно. Те, що ви бачите, на сьогоднішній день є його головною частиною. Ви вивчали План, чи