Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс

Командир велів запасним ключем відкрити каюту лікаря, лікар був змушений заявити, що він… заспав. І не чув, як трахкали в двері. Дивно… Дуже дивно. Чомусь витягли з каюти… мене. Ну, дають! Не хворого лікаря, а мене. А я при чім? Але мене, незважаючи на мої рішучі протести до Генеральної Асамблеї ООН, повели на обстеження. А до Марса залишилося ще… днів… — чорт зна скільки ще днів залишилося! Відомо, що на політ зворотний на Землю, якщо вона ще є, буде потрібно 135 днів. Питання: де їх узяти, як жодного вільного дня в наявності!

Чи витримає наш лікар? Хто ж нас тоді лікуватиме? І взагалі… 95 відсотків атмосфери Марса з вуглецю. Кисню там лише 0,03 відсотки. Чим ми будемо дихати? Я зарані відмовляюся дихати вуглецем. Категорично й рішуче!

18 НОВЕМБЕРА ДО Н. Е., А ДО СОНЦЯ ВІД МАРСА 206 МЛН. КМ!

Наш політ на Марс все ще чомусь триває і все це чомусь успішно триває. Підозріло! Дуже підозріло. Хоча… Станція «Піонер-10», наприклад, знаходиться вже на відстані біля 11,5 мільярдів км від Землі — про це нам розповів командир, — і нічого: ЛЕТИТЬ! В напрямку сузір’я Тільця. В пошуках братів по розуму. Мусимо й ми летіти. Але на кий чорт здалися нам брати по розуму, як у нас і своїх братів ніде дівати. Інша річ — сестер по розуму. Треба про це заявити командиру.

Лікар знову не виходить з каюти. З ним — біда. А до Марса ще днів та днів. Що робити з лікарем? Корабель не зупиниш і назад на Землю не повернеш — як Землі вже взагалі немає. (Досі помилково вважалося, що вона є — 4,5 мільярдів років є. А я дізнався, що насправді її немає… (Треба дізнатися де ж вона поділася?)

2 °CЕМТЕМБЕРА до РІЗДВА ХРИСТОВОГО.

Невідомо де подівся ревізор, який спеціальним космічним кораблем летів нас перевіряти на предмет наявності в нас патріотизму і відсутності корумпованості — ці два пороки нині всім властиві. Патріотизм і хабарництво. Приємне з корисним. Особливо ці дві категорії присутні нашим політикам…

Мене знову витягували з каюти… Хоча при чім тут я, коли захворів наш лікар? У нього буцімто душевний зрив. Уявив себе народним депутатом і бореться за народ — так йому й треба. А постраждав від одноманітності польоту. Члени екіпажу йому набридли до чортиків. Так ніби депутати йому не набриднуть в сесійній залі. Які одне й теж теревенять. Нудьга. От і поплив лікар, уявивши себе народним депутатом невідомо, правда, якого народу. Так йому й треба! Бідолашний той народ, який невідомо… який…

Проте лікують чомусь мене. Заявив протест компанії НАСА і заодно компанії «Дженерал моторс».

Десь узявся на кораблі психолог. Бесідував зі мною… власне, я з ним… Закликав його триматися і не падати духом — політ скоро завершиться успішно… Чомусь успішно, а чому саме успішно — хто його знає!

13 ЧИСЛО ВІД ВОЦАРІННЯ ДІОКЛЕТІАНА.

Почув вражаючу!!! Новину!!! Виявляється!!! Про тих двох пацюків незвичайних, як і приходили в мій сон якимось робом дізнався якийсь Гоголь. Хто йому передав мій сон з корабля? Виявляється!!! Той Гоголь, котрий… Без мого відома мій сон з пацюками вже використав у своїй комедії «Ревізор». Вона буцімто вже йде в Петербурзі…

З успіхом! Сам цар на ній присутній (треба вияснити яким саме?). Повернувшись з польоту на Марс, передам на Гоголя в суд. Яке він мав право? Без мого дозволу? Використовувати? В своїй комедії мій сон.

Треба проконсультуватися з юристами і почати проти Гоголя судовий процес. Негайно. Прямо зараз же! Сон з пацюками — мій приватний сон. Я його вже давно приватизував — ще до нашої ери! Та яке він має??? Право??? В суд!!!

Негайно в суд!!!

ЧИСЛО. ЯКЕ — НЕ ЗНАЮ ТА ЦЕ Й НЕ ВАЖЛИВО. ЗРЕШТОЮ ТЕ ЧИСЛО, ЩО ТРЕБА.

Летимо. Через терни до отих самих… зірок. Наш політ на Марс все ще чомусь триває і все ще чомусь триває успішно. Дивно.

Сьогодні відправив урядову телеграму в Петербург панові Гоголю. З протестом проти використання мого приватного — і приватизованого сну з пацюками в його комедії «Ревізор». Телеграму на всяк випадок факсом продублював. Передав її по рації. Подзвонив по телефону. Передав Інтернетом. І, на всяк випадок, через знайомого дядька, який на Марс продавати ніжинські огірки віз.

ЧИСЛО. (ГОСПОДИ, ЯК МЕНІ НАБРИДЛИ ЦІ ЧИСЛА!!! КОЛИ ВЖЕ ЇМ НАДІЙДЕ КРАЙ???)

Йдучи снідати в кают-компанію, дорогою забіг в юридичну консуль— тацію. Попросив, щоб мене у зв’язку