Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс
2006-й РІК. (З НАБЛИЖЕНИМ ДО МАРСА, РОКИ ПІЙШЛИ У ЗВОРОТНОМУ НАПРЯМУ. МАБУТЬ НА ЗНАК ПРОТЕСТУ, ЩО РІК НА МАРСІ ТРИВАЄ БІЛЬШЕ ДВОХ ЗЕМНИХ РОКІВ).
Ура! Дуель з паном Гоголем відміняється. Він пообіцяв вилучити з «Ревізора» мій сон з пацюками. Вибачився. Се добре. Шкода все-таки вбивати такого письменника. Та ще класика. Я ж не якийсь там Дантес, котрий убив… Треба дізнатися кого ж угепав той Дантес? А Гоголь хай живе у своєму Петербурзі (треба розібратися де той Петербург? Чи не на Марсі?) Пише свої безсмертні твори.
РІК 2005. ЧИСЛО НАЙКРАЩЕ.
Виявляється — ось так новина! — наш успішний політ вже завершено.
Сьогодні. Правда, неясно одне. Летіли ми із Землі на Марс, летіли до того Марса 8 місяців, а прилетіли на… Землю.
Дивно. Треба розібратися. Хто нас збив з толку? Сьогодні нас раптом зібрали, в тамбурі— шлюзі, відкрили двері і… Я побачив якусь алею в якомусь саду. Повна людей з квітами. Придивився: та це ж не марсіани з ріжками. Наші! Рідні! Земляни! У білих халатах. Нас вітають з успішним завершенням якогось єс… експерименту.
Який експеримент?
Пече сонце. Наше, рідне. Не марсіанське. Сад. За ним видніється місто. Ніякого космосу. І тим більше, Маркса, котрий, виявляється, і зовсім не Карл, а — Марс.
Виявляється… Виявляється… Виявляється…
А що, власне, виявляється?
На цьому записи в щоденнику астробіолога Н. уриваються.
З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРЕС-ІНФОРМ:
Як розповів на брифінгу прес-секретар Інституту медикобіологічних проблем Академії наук, 6 добровольців протягом 200 днів перебували на дослідній станції в «марсіанському кораблі». Це, власне модуль станції, у якій проходив незвичайний експеримент по імітації польоту на Марс за програмою «Через терни до зірок». Шість добровольців, спеціалістів з різних галузей, відбули 200 днів у замкнутому, ізольованому від світу модулі з імітацією космічного польоту. Тема дослідження: як людина реагуватиме на замкнений простір протягом багатьох місяців. Які в них виникнуть стосунки, як проявить себе психіка, чи не буде душевних зривів?
Експеримент загалом пройшов успішно.
Якщо не рахувати ситуацію з астробіологом Н., на якого негативно подіяв експеримент у наглухо зачиненому модулі, що імітував політ на Марс. Н. відправлено до військового шпиталю. Як запевнили спеціалісти, загрози його життю не має. Спеціалісти сподіваються на швидке видужання пана Н, який все ще заявляє, що він і далі готовий летіти через терни до зірок».
МУРАШВА НА РАНЧО
Тієї ночі перша леді країни з’явилася у їхній спільній подружній спальні (у кожного з них були ще й окремі спальні, але тієї ночі захотілося їй поніжитися під теплим боком чоловіка) десь близько третьої.
За кілька хвилин до дзвінка помічника президента з питань національної безпеки, що його вона потім називатиме фатальним.
Президент мирно посопував на широчезному подружньому ложі, чомусь посміхався уві сні, безпечно і якось по-дитячому — щасливець!
Біля нього, біля його голови на приставному столику — тільки руку простягни, — полискував у світлі нічника телефонний апарат з вельможним державним гербом — для екстрених нічних дзвінків.
Глянула на апарат з державним гербом з неприязню — своїми аж ніяк несподіваними і не передбачуваними дзвінками, здебільшого терміновими, він завжди ніс сум’яття і тому вона терпіти його не могла, але й вдіяти теж нічого не могла — апарат для нічного зв’язку в надзвичайних ситуаціях мав стояти в узголів’ї президента і все тут, державна справа.
Розстебнувши ґудзики, перша леді ворухнула плечем, халатик легко зсунувся і впав під ноги. Струнка й довгонога, на мить помилувавшись своїм ще молодим,
