Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс

Астробіолог… Астробіолог… Що за дивна в мене професія? І раптом… згадав!!! Ура!.. Та це ж розділ біології, який вивчає біологічні системи проблеми існування життя у Всесвіті… Гм-гм…

Не спалося і я до ранку в своїй каюті (а втім, поняття ранок тут чисто умовне, ні якого ранку немає, просто по годиннику визначаємо, що він має бути) качався. У своїй каюті, схожій на номер в районному готелі (ліжко, письмовий стіл, стілець, тумбочка, в стіні — імітація — ілюмінатор з набрид— ливими зоряними сузір’ями — їх аж 88! Думав… Про що? Не збивайте мене, не збивайте!… Бо забуду про що я думав… Ага… Чи є життя у Всесвіті?

У космосі… Я ж бо — астробіолог. Дійшов до висновку, що мовби є. На планеті Земля. Якщо тільки вона ще є, в чому я починаю сумніватися… А чи є життя на Карлі-Марксі? Навряд. Хіба у вигляді мікроорганізмів з якими контакту не встановиш… А втім, чи є життя на Марсі, котрий Карл, — за цим слідкує обсерваторія Лоуелл — хай вона і розбирається!..

25 ЧИСЛО НЕ ЗНАЮ. ЯКОГО МІСЯЦЯ. ВЗАГАЛІ — ДИВНО: ЧИСЛО Є, ЯК ЩОЙНО ВИЯСНИВ, А МІСЯЦЯ НЕМАЄ. ТРЕБА ПРО ЦЕ — ПРО ЗНИКНЕННЯ МІСЯЦЯ ДОПОВІСТИ КОМАНДИРОВІ КОРАБЛЯ… ЗАГАДКОВЕ ЗНИКНЕННЯ МІСЯЦЯ.!!!)

Борт космічного корабля «Геліос».

Я ніби передчував: сьогодні мені цілісіньку ніч снилися якісь два незвичайні пацюки. Їй-право, таких я ніколи не бачив: чорні, отакезні!!! ОТАКЕЗНІ!!! Дивно. Дуже дивно. Як вони проникли? На космічний корабель. От зарази! Я довго думав і ось до чого нарешті додумався: внутрішній інтер’єр корабля обшитий деревом… Пацюки прогризли в ньому дірку. Так, так, вони ж гризуни. Треба заявити, щоб дерев’яну обшивку змінили на залізну. Ліпше сталево— титанову, її пацюки не прогризуть. А так… Прийшли, понюхали і пішли геть… Дивно. ДУЖЕ ДИВНО!!!

27. ЧИСЛО ВСЕ ЩЕ Є, А МІСЯЦЯ ВСЕ ЩЕ ЧОМУСЬ НЕМАЄ. ПРО ЦЕ БУДУ ВДРУГЕ ДОПОВІДАТИ КОМАНДИРОВІ — ЯКЩО ВІН ЩЕ У НА Є. ВЧОМУ Я СУМНІВАЮСЯ…

Увесь день міркував: що за дивні пацюки приходили до мене вночі? І взагалі, де вони взялися на кораблі? Це ж не якась заіржавлена морська посудина, що набирає пацюків у портах, а космічний отой самий… Що саме — треба розібратися.

ЧИСЛО (НЕ ПАМ’ЯТАЮ ЯКЕ САМЕ. З КАЛЕНДАРЕМ У МЕНЕ НЕРОЗБЕРИХА).

Сьогодні за обідом в кают— компанії розповів про свій сон з пацюками.

Члени екіпажу «Геліоса» чомусь ні сіло, ні впало почали сміятися. Стривожившись, чи все у них гаразд із здоровим глуздом (можливо, на них вже почав негативно діяти замкнутий простір нашого корабля?), я розповів сон вдруге… Перестали сміятися… А то… заливали… Що я, мовляв, Гоголя начитався перед сном. Якого Гоголя? Який??. «Ревізора» написав? Який… «Ревізор»? Який городничий? Не Гоголю, не його Городничому снився сон з пацюками!

Коли я втретє розповів за обідом свій сон з пацюками — всі чомусь почали перезиркуватися. Так би і давно. А то… Гоголь… Який, між іншим, Гоголь? Який ревізор… городничий? При чім тут якийсь Гоголь, як це у мій сон приходили два пацюки… Я їх ледве вигнав з каюти, і тепер вони десь нишпорять на кораблі — треба бути обережним. Дивно. Дуже дивно.

ЧИСЛО (НАСТУПНЕ ПІСЛЯ СЬОГОДНІШНЬОГО).

… Прийшли, понюхали і пішли. Два пацюки. Чорні, ОТАКЕЗНІ!!! Прийшли, понюхали, і пішли… Ні тобі здарсті, ні до побачення. І що вони хотіли сказати своїм візитом? Дуже дивно. Мабуть, із космосу залізли до нас. Прогризли в обшивці дірку. А, може, вони з нами летять до Марса, котрий Карл?

… ЯКЕСЬ ТАМ ЧИСЛО. МОЖЛИВО, 25— е РІК ТОЙ САМИЙ, ЩО Й УЧОРА.

… Взагалі, політ на Марс має тривати 500 днів. В обидва кінці. Ми вже пролетіли 137 днів (про це я зовсім випадково почув в кают— компанії). До Марса, котрий виявляється, не є Карл, вже рукою подати… Його видно на екрані головного пульта. Щодень стає все більшим і більшим. Чому? Підозріло. ДУЖЕ ПІДОЗРІЛО! А ще ж нам доведеться на нього й сідати. Ну, дають! Я можу й постояти. Але тут мені заявили, що перша АМС «Вікінг-1» вже сідала на Марс, виявляється, у 1977 році (цікаво, а хіба в літочисленні був такий рік?) Машина— робот «Марс Соджоуер» на поверхню Марса, передавав інформацію про загадкову планету. Сядемо й ми.

ЧИСЛО. (СЬОГОДНІШНЄ І ЧАСТКОВО ВЧОРАШНЄ).

Дивно. Дуже дивно. Доведеться доповідати командирові корабля. Де взялися пацюки? Бррр!!! До Марса ще летіти й летіти, а в нас вже