Марсіянин - Енді Вір
- Як вони позбавляться ваги? - спитав Теді. - Хіба вони ще не облегшили його наскільки було можливо?
- Шляхом вилучення обладнання для безпеки і надзвичайних ситуацій.
- Чудово, - сказав Теді. - То ми ризикуватимемо життями ще шістьох осіб у дуже небезпечній посадці, наступному зльоті і повторній посадці?
- Ага, - сказав Венкат. - Було б безпечніше залишити команду Арес 4 на Гермесі, і послати лише одного пілота у МПЧ. Але це означатиме скасування місії, а вони скоріше захочуть ризикувати життям.
- Вони астронавти, - сказав Теді.
- Вони астронавти, - погодився Венкат.
- Що ж. Це божевільна ідея, і я ніколи на неї не погоджусь.
- Ми ще попрацюємо над нею, - сказав Венкат. - Спробуємо зробити її безпечнішою.
- Так, працюйте. Є ідеї, як зберегти йому життя протягом чотирьох років?
- Ні.
- Попрацюйте над цим теж.
- Згода, - сказав Венкат.
Теді повернувся у кріслі і поглянув крізь вікно на небо. Наближалась ніч.
- Як воно? - подумав він уголос. - Він застряг там. Він думає, що сам один і ми всі забули про нього. Яке це справляє враження на психіку людини? - Він повернувся до Венката. - Цікаво, про що він зараз думає?
Журнал: Сол 61
Чому Аквамен здатен володарювати китами? Вони ж ссавці! Це безглуздя.
Розділ 7
Журнал: Сол 63
Я нещодавно закінчив робити воду. Я більше не під загрозою підірвати себе. Картопелька росте добре. Нічого не намагалось мене убити впродовж тижнів. На Марсі справи йдуть спокійно.
Час подумати про далеке майбутнє.
Навіть якщо я знайду спосіб повідомити НАСА, що живий, нема гарантії, що вони зможуть врятувати мене. Я маю бути активним. Потрібно зметикувати, як дістатись до Аресу 4.
Буде не легко.
Арес 4 примарситься у кратері Скіапареллі, за 3 200 км звідси. Насправді, їхній МЗЧ уже там. Я знаю, бо бачив, як Мартінез садив його.
Потрібно 18 місяців, щоб МЗЧ виробив собі пальне, тому його першим НАСА відправляє сюди. Відправляючи його на 48 раніше, отримуюєте значно більше часу на випадок, якщо паливна реакція йтиме повільніше ніж очікувалось. Та більш важливо, що це дає можливість для точної м’якої посадки, виконуваної дистанційно пілотом з орбіти. Пряме дистанційне керування з Г’юстону не варіант. Вони на відстані від 4 до 20 світлових хвилин звідси.
МЗЧ Аресу 4 впродовж 11 місяців летів до Марса. Спалюючи менше пального і приймаючи довший шлях, він дістався сюди близько того ж часу, що і ми. Як і очікувалось, Мартінез посадив його красиво. Це була одна з останніх справ, які ми зробили перед тим, як ми розсілись у нашому МПЧ і попрямували до поверхні. Ех, приємні старі часи, коли поряд була команда.
Я щасливець. 3 200 км - це ще не дуже погано. Могло бути і 10 000 км звідси. А так як я на найпласкішій частині Марса, перші 650 км - гарна, гладенька поверхня (слава долини Ацидалії!), але решта шляху - гидке, кострубате, усіяне кратерами пекло.
Звісно, мені доведеться їхати ровером. І вгадайте що? Вони не проектувались для масштабних континентальних подорожей.
Це буде справжня дослідницька робота, з купою експериментів. Доведеться стати маленьким НАСА, яка шукає спосіб дослідити далекі від Габу місця. Добра новина у тому, що я маю багато часу на роздуми. Майже 4 роки.
Деякі речі очевидні. Доведеться використовувати ровер. Це триватиме довго, тому треба взяти харчі. Треба буде підзаряджатись у дорозі, а ровери не мають сонячних панелей. Доведеться вкрасти трохи з сонячної ферми Габу. Упродовж подорожі мети треба буде дихати, їсти і пити.
На щастя, технічні дані для всього, що мені треба, є прямо тут у комп’ютері.
Доведеться пристосувати ровер. Фактично, він має стати мобільним Габом. Для цього я візьму ровер 2. У нас виникли певні стосунки після того, як я перебув два дні у ньому протягом “Великого гідрогенового жаху 37-го Сола.”
Думати треба одразу про купу речей. Тому наразі я поки подумаю про електрику.
Наша місія мала радіус охоплення 10 км. Передбачаючи, що ми не їздитимемо по прямим лініям, НАСА зробила ровери здатними проїхати 35 км на повній зарядці. Це на пласкій, рівній поверхні. Кожен ровер має батарею на 9 000 Вт-годин.
Крок номер 1 - забрати з ровера 1 батарею і втановити її у ровер 2. Та-дам! Я щойно подвоїв витривалість на одній зарядці.
Але є одне ускладнення. Опалення.
Частина енергії батареї витрачається на опалення ровера. Марс дуже холодний. Зазвичай, ми мали робити усі ПЧД не довшими 5 годин. Та я житиму у ньому 24 ½ години на добу. Згідно з документацією, нагрівальне обладнання висмоктує до 400 Вт. Якщо не вимикати його увесь час, то дійде до 9 800 Вт на день. Більше половини мого енерго запасу, кожного дня!
Але у
