Марсіянин - Енді Вір

- Річ не у супутниковому часі, Венку, - перервав його Теді.

Венкат завмер. “Тоді… але.. що…”

Теді опустив очі. “Ми відкрита для громадськості організація. У нас немає таких речей, як таємниця чи секретна інформація.”

- І?

- Будь-яка світлина, яку ми отримуємо, відразу показується громадськості.

- Знову, і?

- Тіло Марка Уотні буде за 20 метрів від Габу.Можливо частково поховане під піском, але все ж помітне, та ще й з радіо антеною, що стирчить із його грудей. Це буде на будь-якому знімку, який ми зробимо.

Венкат витріщився, потім блиснув очима. “То ось чому ти відхиляєш мої запити на зображення впродовж двох місяців?”

- Венку, припини…

- Справді, Теді? - сказав він, - Ти боїшся проблем з PR-ом?

- Одержимість медіа смертю Уотні нарешті починає зменшуватись, - рівним голосом сказав Теді. - Протягом двох місяців були лише погані статті одна за одною. Сьогоднішня жалоба дозволить людям заспокоїтись, а медіа можуть перейти до якоїсь іншої історії. Остання річ, яка на нині потрібна, це збурювати усе знову.

- То що ж нам робити? Він не розкладатиметься там. Він буде вічно.

- Не вічно, - сказав Теді. - Через рік його укриє пісок через звичайну погодну активність.

- Рік? - Венкат перепитав, скочивши на ноги. - Та це ж смішно. Ми не можемо чекати рік для цього

- А чому ні? Арес 5 навіть ще не почнеться впродовж п’яти років. У нас багато часу.

Венкат зробив глибокий вдих і задумався на хвилину.

- Гаразд, розглінь ось що, - сказав він, - Прихильність до родини Уотні дость висока. Арес 6 може повернути тіло. Ми не казатимемо, що саме це мета місії, але однозначно вкажемо, що це буде її частиною. Якщо ми представимо її саме так, то отримаємо більше підтримки у Конгресі. Але не у випадку чекання року. Через рік людям вже буде не цікаво.

Теді потер підборіддя.

- Гм-м-м…

Майнді витріщалася на стелю. Їй більше нічого було робити. Чергування о 3-ій ранку було досить нудним. Лише постійний потік кави утримував її від сну.

Моніторинг статусу супутників, що навколо Марса, виглядало привабливою пропозицією, коли вона погодилась на переведення. Але супутники добре вміли самі собі дати ради. Її роботою стало розсилання е-листів, коли надходили зображення.

- Магістр машинобудування, - пробурмотіла вона під носа, - І я працюю у нічній фотобудці.

Вона відсьорбнула кави.

Блимання на екрані сповістило про новий набір зображень, готових для розпакування. Вона перевірила ім’я на робочому завданні. Венкат Капур.

Для відправки даних прямо на робочі сервери вона оформила е-лист для доктора Капура. Увівши широту і довготу зображення, вона впізнала числа.

- 31.2°Пн, 28.5°Зх… Долина Ацидалії… Арес 3?

З цікавості вона відкрила перший з 17 знімків.

Як вона і підозрювала, це був вид на Арес 3. Вона чула, що вони збирались фотографувати це місце. Трохи засоромлена, вона оглянула зображення у пошуках якихось ознак мертвого тіла Марка Уотні. Після хвилини безрезультатних пошуків вона була одночасно відчувала і полегшення, і розчарування.

Потім вона уважно оглянула інші речі на світлині. Габ був цілий. Доктор Капур зрадіє від цього.

Вона піднесла горня з кавою до губів і завмерла.

- М-м-м… - пробубоніла вона, - м-м-м...

Швидко увійшовши до внутрішньої мережі НАСА, вона почала копирсатись у описах особливостей місій Арес. Після деякого вивчення, вона підняла слухавку біля себе.

- Гей, це Майнді Парк з Супутниковго Центру. Мені треба журнали місії Арес 3, де їх дістати?.. Угу...угу.. гаразд… Дякую.

Після ще деякого часу у мережі вона відкинулась на спинку крісла. Їй уже не треба була кава для збудження.

Знову взяла слухавку.

- Ало, Служба безпеки? Це Майнді Парк з Супутникового Центру. Мені потрібен екстренний номер телефону доктора Венката Капура… Так, директора марсіянських місій… Так, це надзвичайна ситуація.

Майнді засовалас у кріслі, коли неквапом приплентався Венкат.

- Це ви Майнді Парк? - спитав він з досить похмурим виглядом на обличчі.

- Так, - невпевнено відповіла вона, - вибачте, що викликала вас.

- Сподіваюсь, Ви мали нагальну причину. Тож?

- М-м-м, - сказала вона, дивляись униз, - М-м-м, тут… Ну… Зображення, що ви замовили… М-м-м… Надійшли, і погляньте.

Він підтяг ще одне крісло до її рульту і сів.

- Це через тіло Уотні? Через це ви збуджені?

- М-м-м, ні, - сказала вона, - М-м-м… Ну… ех, - Вона вказала на екран.

Венкат уважно оглянув знімок.

- Схоже Габ цілий. Це добре. Сонячні панелі виглядають добре. З роверами теж усе гаразд. Головної тарілки поряд немає. Це не дивно. То у чому надзвичайність ситуації?

- Ну… - сказала вона і тицьнула пальцем у екран, - Це.

Венкат