Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк
На устах Павла з'явилася вимушена усмішка і, нарешті, він спокійно відповів:
- Нечисть лякає...
В цей момент в приміщення зайшли кілька поліцейських на чолі з енергійним офіцером в цивільному.
- Капітан Сова. Відразу попереджаю - без дурних коментарів. Добре? Доповідайте, що тут сталося, але по суті.
Павлу нічого не залишалося як ще раз розказати вже відому історію. Капітан слухав, не перебиваючи, і легко посміхнувся.
- Все дуже схоже на почерк банди Серпагена, - заявив авторитетно.
- Кого? Хто вони?
- Прославився в нас вже один румун. Непогано володіє польською. Працював психіатром у Бухаресті. Відомо, ще за часів правління Чаушеску займався аналізом впливу психотропних речовин на людський мозок, щось таке. У них сценарій завжди один і той же. Проводить спіритичні сеанси, надаючи послуги довірливим і багатим. Під час сеансу гіпнотизує свою жертву і відкриває двері. Все інше роблять його співучасники. Виносять все, що можна винести, оббивають стіни в пошуках сейфа, беруть все за що тільки можна отримати навіть копійчані гроші. Якщо в гаражі стояв автомобіль, вважайте, що його вже немає.
- Але в мене і не було машини.
- Це я так, для прикладу.
- А-а, розумію...
- Отже, це вже другий «екзорцизм» їхньої роботи. Перед вами був ще один чолов'яга, правда, багатший і більш довірливий. Він взагалі залишив того екзорциста на всю ніч в своєму домі. Коли повернувся зранку, в домі нічого не залишилося. От лише в кутку знайшли якогось цигана, в якого було перерізане горло і приклеєна записка з текстом, що, мовляв, це він і лякав по ночах. До речі, а як вам вдалося знайти контакт цього екзорциста?
Павел обшукав всі кишені, але так і не міг знайти тієї візи-тівки, яка йому так «допомогла».
- Шкода, дуже шкода, - сказав капітан. - Була б можливість повідомити інших румунських колег, щоб ті взяли під спостереження ту квартиру.
- Зачекайте. Ще не все втрачено! В телекомунікації можна попросити роздруківку моїх дзвінків і таким чином отримати потрібний номер. Я до Румунії дзвонив лише раз в житті, і це було вчора...
Поліцейські подякували, зняли відбитки пальців, забрали сумку з речовими доказами, ще раз оглянули приміщення і пішли. Павел пошукав в довіднику номер фірми з виготовлення і ремонту вікон і подзвонив до них. Вже зранку нове скло з протиударною плівкою виблискувало на місці попереднього. Хоча, як підприємець переконався попередньої ночі, цей винахід себе не виправдав. Але хоч нервам так спокійніше. Наступної ночі Скорлінський спав при ввімкненому світлі.
- А у Вас є щось про привидів? - питання було безглуздим, оскільки Павел зайшов в езотеричну книгарню і перед ним стояли полиці з найрізноманітнішою літературою на тему па-ранормальних явищ.
- А чи цікавить вас щось конкретне? Все, що про привидів, знаходиться на тій полиці, - продавець махнув рукою у потрібному напрямку. - В нас є лексикони, каталоги: польські, закордонні. Історії будинків з привидами - полиця нижче. Все, що хочете. Звісно, що маємо різноманітну белетристику. Є жахи як польською, так і англійською, і навіть російською. Досить цікаві екземпляри.
- Мені б якийсь порадник...
- У вас, мабуть, привиди вдома завелися? - продавець без здивування поставив діагноз. - Зараз пошукаю, що тут у мене є... О, непогана річ... «Екзорцизм по-домашньому». Пробачте, але ви розумієте англійську?
-Так.
- «Екзорцизм по-домашньому» самого Буршарда. Тут Ви зможете знайти декілька цінних порад, як позбавитися від непроханих гостей - тих, які полюбляють постукувати ночами або літають туманами по кімнатах. Тут немає нічого особливого і надзвичайного... Хоча, може у Вас є знайомі в поліції...
-А якщо маю...
- Я того сам не читав, але говорять, що в Поліцейській академії Щеціна є рукопис книги Якуба Вендровича.
- Десь я вже чув це ім'я...
- Його по телевізору показували недавно. Минулої суботи запросили його на ток-шоу на «Польсаті», якщо не помиляюся. Звичайно, до уваги не варто брати весь той цирк, що він там влаштував, але в житті він зовсім інша людина.
- То що Ви про той рукопис говорили?
- А, ну так. Колись один з поліцейських переписав для протоколу декілька сторінок. Але тих декілька сторінок вартує більше ніж це все, що є в магазині разом взяте.
- Пробачте, але не розумію, що той рукопис робить в Поліцейській академії Щеціна?
- О, це довга історія! Одного разу, ще за часів «застою», проводили у Вендровича обшук. Сусід доповів, що він самогон жене і зброю з часів другої світової війни чи то в підвалі, чи на стріху приховав. Знаєте, як то в них на прикордонні бувало... Так от, під час обшуку один із поліцейських знайшов старий зошит, весь в жирних плямах, списаний жахливими каракулями. Ну і конфіскували, чи просто забрали, - все ж такі часи були. Оскільки ніхто того не зміг прочитати, що там написано було, то зошит надіслали в академію, щоб криптологи і графологи мали на чому тренуватися. Текст написаний польською, частково кирилицею, має дуже оригінальну і унікальну орфографію і каліграфію, про пунктуацію взагалі немає що говорити. Але за змістом перевершує всі можливі поради. Якщо б Вам вдалося зробити копію, я не пожалію за це і декілька тисяч злотих...
- Боюся, що мої можливості не настільки великі. А ось цього Буршарда я у вас візьму. Запакуйте мені, будь ласка. Скільки з мене?
Годинник пробив північ. Павел стояв в салоні з книжкою в руках і читав уголос страшні слова заклять. З-за стіни з'явився привид і почав приглядатися до дивного ритуалу господаря.
- От холера! - терпіння підприємця не витримало. - Та ця книжка може лише в одному місці пригодитися!..
Привид на знак згоди покивав головою, або щонайменше так це виглядало зі сторони. Павел вже збирався кинути книжку в камін, як на титульній