Крига. Частини І–ІІ - Яцек Дукай

Дибовський, Бенедикт (1833–1930) — польський біолог, географ, громадський діяч, дослідник Сибіру; за участь у підготовці Січневого повстання 1863 року був засуджений до смертної кари, проте, з огляду на його значні наукові заслуги, її замінено на 12-річні каторжні роботи в Сибіру; перебував у Іркутську, Читі, невеликих селах і містечках, працюючи лікарем і вивчаючи флору та фауну краю, зокрема Байкалу; 1869 року разом із Миколою Пржевальським вивчав басейн річок Амур, Іссурі, озера Ханка, у 1878–1883 роках працював на Камчатці; 1884 року, разом зі своєю колекцією унікальних експонатів, переїхав до Львова, де заснував в університеті музей і зоологічну лабораторію, читав курс антропології.

Дмовський, Роман (1864–1939) — польський політик, публіцист, засновник і лідер націоналістичного руху, чільний ідеолог польського націоналізму та ксенофобії; 1895 року емігрував до Львова і Кракова, де видав «символ віри» польського націоналізму — книжку «Думки модерного поляка» (1903); опонував Пілсудському, намагався легальними способами добитися автономії польських територій у складі Росії, у якій вбачав інструмент для об’єднання польських земель та протистояння онімеченню поляків; реальний Дмовський помер власною смертю.

Достоєвський, Фйодор Міхайловіч (1821–1881) — російський письменник і публіцист; замолоду був членом революційного гуртка Петрашевського, арештований 1849 року і засуджений до смертної кари, після інсценізації розстрілу покарання замінили на чотири роки каторги в Омську, а відтак військової служби солдатом, помилуваний 1856 року; в ув’язненні став ревнителем крайніх форм православ’я, російського імперського націоналізму й відданості монархії; з 1862 року переважно жив у країнах Західної Європи, де писав побожні романи та мемуарні тексти, в яких викривав підступи революціонерів і «ворогів Росії» (зокрема поляків) й славив «особливу» російську духовність; мав великий вплив на розвиток російського націоналізму, консерватизму і православного клерикалізму.

Друга опіумна війна — колоніальна війна Великобританії та Франції проти китайської імперії Цін (1856–1860), унаслідок якої колонізатори підпорядкували собі маньчжурську династію, що правила в Пекіні, захопили значні території Китаю (тоді Росія привласнила Північну Маньчжурію до ріки Уссурі), здобули право на безконтрольний вивіз природних ресурсів і робочої сили, а також вільного поширення наркотиків.

Елґін лорд — див. Брюс Джеймс.

Есери — абревіатура назви російської партії соціалістів-революціонерів, яка постала в 1905–1906 роках у Фінляндії на базі терористичної організації та інтеліґентського руху народників; партія орієнтувалася переважно на селян, домагалася створення федеративної республіки, усуспільнення землі та передачі її сільським громадам; після Лютневої революції 1917 відігравали провідну роль у Тимчасовому уряді Росії, а після більшовицького перевороту партія розкололася, частина перейшла на бік лєнінців, проте згодом була ними ж знищена, інша частина, спираючись на сибірських обласників, виступила за незалежну демократичну Росію і 1918 року проголосила в Уфі альтернативний уряд — Всеросійську Директорію, розгромлену «верховним правителем Росії» адміралом Колчаком.

Євангелісти — релігійний рух у Московії, який виник у XVII ст. під впливом західного протестантизму, у XVIII ст. злилися з молоканами.

Єрмак (Герман) Тімофєєвіч (1534/1542–1585) — отаман донських козаків, ватаг розбійного походу на Сибірське ханство, яке жорстоко підкорив за гроші купців Строганових, намагаючись здобути помилування Івана IV Ґрозного після пограбування та вбивства московського посольства у Персію; потонув у річці Ваґай після раптового нападу хана Кучума і знищення його загону.

Жидовствующие (ожидовілі) — тут члени юдео-християнського релігійного руху в Росії, послідовники якого дотримуються свята суботи (самоназва «суботнікі»); догматично схожими до них були нові стригольники.

Зáмок (у Варшаві) — Королівський замок на західному березі Вісли, від XVI ст. — садиба короля і Сейму Речі Посполитої; після повстання 1831 року переданий для потреб окупаційної російської адміністрації.

Західний Край — неофіційна назва, запроваджена 1834 року істориком і журналістом Маврицієм Мохнацьким для західної частини Російської імперії, за винятком Царства Польського; території, приєднані до Росії під час поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст.: 12 литовських, білоруських і українських губерній, де мешкало бл. 2,5 млн поляків, тобто бл. 10 % населення.

Инородцы (інородці) — особлива категорія мешканців Російської імперії, щодо яких застосовувалися спеціальні закони та правила; до них належали визначені законом групи народів Півночі, Кавказу, Середньої Азії та євреї; євреї переставали вважатися інородцями у разі вихрещення, натомість представники інших етнічних груп залишалися інородцями.

Исправник (справник) — керівник повітової поліції в Російській імперії, покликаний спостерігати за громадською безпекою та обігом документації в поліції.

Каменський-Длужик, Адам (бл. 1635–1676) — польський мандрівник і мемуарист, потрапив у полон до московитів, присилуваний до військової служби в Якутську, два роки служив на Колимі, був наглядачем у якутській тюрмі; повернувшись на батьківщину, написав найстаріший опис Сибіру польською мовою «Щоденник з в’язниці московської, міст і місць», опублікований 1874 року.

Камерлінґ-Оннес, Хейке (1853–1926) — нідерландський фізик і хімік, професор експериментальної фізики Лейденського університету; досліджував низькотемпературні ефекти, налагодив у своїй лабораторії отримання рідкого водню в значних кількостях, а 1900 року отримав рідкий гелій (при температурі 4° за Кельвіном); 1911 відкрив явище надпровідності (зникнення електричного опору в певних матеріалах при наднизьких температурах); брав участь у розробці технологій холодильного устаткування.

Каса М’яновського — фонд підтримки наукових досліджень і наукових видань, створений 1881 року і названий так на честь ректора Варшавської головної школи, професора медицини Юзефа М’яновського (1804–1878).

Керзон, Джордж Натаніель (1859–1925) — британський політик, мандрівник-дослідник, дипломат; заступник міністра іноземних справ (з 1895 року), головний координатор політики Британії в Азії, віце-король Індії (1899–1905), міністр іноземних справ Великобританії (1919–1924), голова палати лордів (1916–1925).

Кіплінґ, Редьярд (1865–1936) — британський поет і прозаїк, співець британського імперіалізму і цивілізаційної «місії білої людини», лауреат Нобелівської премії з літератури 1907 року; у 1892–1896 роках мешкав у США.

Кобилецький, Юзеф (1801–1867) — польський офіцер-артилерист російської армії, покараний за відмову стріляти в польських повстанців у 1831 році переведенням до Тобольська, звідки відбув у численні мандрівки Сибіром до Омська, Іркутська, Байкалу, кордону з Китаєм, а повернувшись до Польщі, видав 1837 року «Відомості про Сибір і подорожі по ньому, відбуті у роках 1831, 1832, 1833 і 1834» із власними рисунками і мапами.

Конґресове Царство (Царство Польське, Конгресове Королівство, 1815–1918) — автономна держава, утворена на Віденському конґресі 1815 року з частини земель Варшавського князівства, конституційна монархія зі столицею у Варшаві, поєднана персональною унією з Росією; після Січневого повстання 1863 року відбулася поступова уніфікація його з рештою Російської імперії, а замість назви Конґресове Царство почали вживати назву «Привіслинський край».

Кондорсе, Ніколя де, маркіз (1743–1794) — французький письменник, математик і політичний діяч, учень д’Аламбера, кореспондент Л. Ейлера і Б. Франкліна, дійсний член Французької, Шведської, Німецької, Російської та Американської Академій наук, автор книги «Теорія комет», праць із політичної економії, класичної праці «Міркування про