Крига. Частини І–ІІ - Яцек Дукай
Абречество (абрецтво) — звичай у гірських народів Кавказу на певний період відмовлятися від усіх життєвих радощів і соціальних контактів й ставати нещадним воїном-мандрівником.
Авакум, протопоп (1620/1621–1682) — російський православний священик, супротивник літургійних реформ Никона, ідеолог старообрядців, спершу підданий анафемі (прокляттю) і засланий до Сибіру та спалений за наказом царя у своєму зрубі.
Айнштайн, Альберт (1879–1955) — німецький фізик, розробив спеціальну і загальну теорії відносності, основоположник праць з квантової теорії, заклав підстави теорії флуктуації тощо.
Александрийский (Александрійський) міст — з 1864 року поєднував береги Вісли в околицях Королівського замку, збудований за проектом Станіслава Кербедза, зруйнований під час Другої світової війни, зараз на його місці стоїть Сілезько-Домбровський міст.
Алєксандр III Алєксандровіч, Романов (1845–1894) — російський імператор (з 1881 року), син імператора Алєксандра II, батько Ніколая II; за поглядами — консерватор, проводив політику русифікації національних окраїн, нівелював наслідки батькових реформ, уклав франко-російський союз, наростив військову потугу імперії, провадив активну завойовницьку політику в Азії; 1887 року відбулася невдала спроба замаху на нього, учасники якої страчені; 1891 року розпочав будівництво Транссибірської маґістралі.
Алєксєй Ніколаєвіч Романов, цесаревіч (1904–1918) — єдиний син імператора Ніколая II, спадкоємець престолу; від народження важко хворий на гемофілію, тож його мати, імператриця Алєксандра Фйодоровна, аби вилікувати його, вдавалася до послуг різних знахарів і шарлатанів, зокрема й Распутіна.
Бадмаєв, Пйотр (1851–1920) — навернений у православ’я бурят, доктор тибетської медицини, лікар російської імператорської родини, відомий підприємець і організатор пошуків золота в Забайкаллі; прихильник приєднання Монголії, Тибету і Китаю до Росії.
Бакунін, Міхаїл Алєксандровіч (1814–1876) — російський революціонер, теоретик анархізму, народництва і панславізму, фактичний керівник I-го Інтернаціоналу.
Безпопівці — напрямок у російському старообрядному християнстві, послідовники якого не визнавали священства і не мали духовних осіб; до цього напрямку належать згадані в романі акулінівці, бабушкінці, бігуни явні, скритні, вдвічі скритні, воздиханці, дєнісовці, добролюбівці, капітонівці, лубківці, любушкінці, мельхизедеки, немоляки, пастуховці, перфілівці, степанівці, федосєєвці, федосєєвці безженні, філіпони тощо.
Безсмертники (воскресники) — містична християнська група в Росії в XIX — поч. ХХ ст., члени якої вірили в загальне фізичне безсмертя всіх людей.
Бьоме, Якоб (1575–1642) — німецький філософ-пантеїст, християнський містик, описував видіння, які бачив від 1600 року.
Беньовський, Маврицій Авґуст (1746–1786) — польський мандрівник, словак і угорець за походженням; учасник Барської конфедерації (1768–1772), висланий на Камчатку, звідки втік на галеоні «Св. Петро й Павло» з групою змовників через Японію та Мадаґаскар до Франції; у 1773–1776 роках — на Мадаґаскарі, де повсталі тубільці проголосили його правителем острова, шукав підтримки для ідеї незалежності острова, зокрема у США, загинув у бою з французами; 1790 року були опубліковані англійською мовою його «Спогади та мандри».
Бєрдяєв, Ніколай Алєксандровіч (1874–1948) — російський релігійний мислитель родом з України (з Обухова), прихильник екзистенціалізму та персоналізму, вважав особу первинною творчою реальністю, а світ — проявом творчої активності «вищої особи», Бога; 1898 року арештований, виключений з університету та висланий; соціаліст за переконаннями, але критикував події революції 1905–1907 за хаос і руйнування.
Бжозовський, Станіслав (1878–1911) — польський філософ, письменник, публіцист, прихильник історичного матеріалізму, автор першого польського інтелектуального роману; 1908 року польські та російські підпільники звинуватили його у співпраці з охранкою й публічно засудили, але незабаром він помер; сучасні дослідники довели, що це була провокація охранки, щоб внести сум’яття в антицарське середовище; у 1-й пол. ХХ ст. він мав репутацію зрадника, про що й ідеться в романі.
Білий Лотос — таємне буддійське товариство в Китаї, що з XIII ст. боролося проти монгольських, а відтак маньчжурських завойовників, а згодом і проти західноєвропейських колонізаторів.
Більшовики — члени ліворадикального (лєнінського) крила РСДРП після розколу партії 1903 року; названі так, оскільки опинилися в більшості під час голосування за ключові питання статуту й керівних органів партії.
Богданович, Кароль (1864–1947) — російський і польський геолог, дослідник Сибіру; завдяки його дослідженням прокладено трасу для Забайкальської залізниці (керівник групи геологів на Транссибі), визначено обсяги покладів нафти у Прикаспійській низовині (довірений представник фірми «Брати Нобелі»), відкрито поклади золота в Сибіру; автор бл. 200 наукових праць, зокрема «Мінеральна сировина світу» і «Руди заліза».
Богостроительство (богобудівництво) — російська етико-філософська течія поч. ХХ ст., що ставила собі за мету поєднати християнство та марксизм.
Боріс Вікторовіч — див. Савінков.
Бронштейн, Лєв Давідовіч — див. Троцький.
Брюс, Джеймс, граф (1811–1863) — британський політик і адміністратор, генерал-губернатор Канади (1847–1854), у 1857–1858 роках керував військовими операціями в Китаї, захопив Кантон і змусив маньчжурську династію укласти кабальну мирну угоду; 1860 року знову в Китаї, захопив Пекін, розграбував цінні імператорські колекції та остаточно приневолив династію до покори перед колонізаторами.
Бунд — ліва єврейська партія, заснована 1897 року у Вільнюсі з програмою соціалістичної перебудови суспільства, культурно-національної автономії східноєвропейських євреїв, розвитку світської освіти та культури мовою їдиш; автономна структура в РСДРП (1898–1903, 1906–1912); після 1915 року — діють дві самостійні партії російська і польська; розпущена 1947 року.
Вирубова, Анна (1884–1964) — фрейліна російського імператорського двору, найближча й найвідданіша подруга імператриці Алєксандри Фйодоровни, добра приятелька Распутіна, який у неї вдома познайомився з імператрицею.
Гарріман, Едвард Генрі «Нед» (1848–1909) — американський підприємець і філантроп, будівничий і власник найбільших американських залізниць, очолював «Юніон Пасіфік Рейлроуд» (1897–1909) і «Саузерн Пасіфік Рейлроуд» (1901–1909); 1899 року фінансував велику наукову експедицію на Аляску, а 1905-го, після візиту до Японії, започаткував у Колумбійському університеті вивчення «джіу-джитсу».
Геґель, Ґеорґ Вільгельм Фрідріх (1770–1831) — німецький філософ-детермініст, творець систематичної теорії діалектики та оригінальної філософії історії.
Городовой (городовик) — у царській Росії нижній чин міської поліції.
Ґєрцен, Алєксандр (1812–1870) — російський письменник і публіцист, у 1834–1842 роках — на засланні за «вільнодумство», з 1847-го — в еміграції; 1852 року в Лондоні за підтримки Польського демократичного товариства заснував Вільну російську друкарню; видавець російського еміграційного тижневика «Колокол» (1857–1867), публічно підтримав Січневе повстання 1863 року; автор спогадів «Минуле і думи» (1852–1868).
Ґріґорій Єфімовіч — див. Распутін.
Ґросс — можливо, стосується російського фізика Євґенія Ґросса (1897–1972), його видатних відкриттів у галузі оптики та спектроскопії твердого тіла, розсіювання світла в конденсованих системах, що були зроблені в 1926–1931 роках; втім, якщо відняти роки більшовицької революції та громадянської війни в Росії, він міг зробити свої відкриття й на п’ять років раніше.
Декарт, Рене (1596–1650) — французький філософ, фізик, математик, основоположник аналітичної геометрії, творець декартівської системи координат у математиці, автор понять змінної величини та функції; запровадив у філософії принцип радикального сумніву; раціоналістичну парадигму західної думки часто називають «картезіанською» на згадку про цього філософа.
Десятий/Десятка — павільйон варшавської Цитаделі, споруджений 1828 року, до 1918-го — центральна слідча тюрма у Конґресовому
