Мережевий ефект - Марта Уеллс
Ну, можливо?
Тоді мій безпілотник біля люка розчинився у різкому спалаху енергії. Я пригальмував і зробив тихий крок назад, потім ще один, намагаючись зробити це плавно і повільно. Я розпочав швидкий аналіз останньої переданої інформації від дрона. У канал я надіслав, "Люк зламаний, вороги на борту, пломбуйтеся і відстиковуйтеся негайно."
Я не отримав жодного підтвердження і не міг сказати, пройшло це повідомлення чи ні.
Амена мовчала, тримаючись за мою шию, поки я нерухомо стояв, серце її швидко билося. Я повернувся по кривому коридорі і ступив у перший відкритий люк. Я поклав її і прошипів "Без шуму". Вона кивнула і схопилася за запобіжну рейку люка, щоб стояти вертикально, і глянула на мене широко розкритими очима. Я хотів використати безпілотник, щоб подивитися на неї, але визначення її стану могло почекати. Я збирався вивести її з цієї ситуації живою, зберігаючи спокій і точну комунікацію — ось що було важливо. Я наклав на обличчя вираз, який, як я сподіваюся, передав заспокоєння, потім змінив його на інтенсивну зосередженість і втупився у перегородку. Аналіз зображення завершився, і я переглянув його. Безпілотник вловив своїм сенсором розпливчастого привида, чогось такого, що випромінює енергію і плаває приблизно у двох метрах над палубою. Я підключив інтерфейс Амени до свого естафетного ретранслятора і сказав: "Закрий люк, Арада, зроби це зараз. У них є безпілотники."
Амена перехопила подих і прикусила губу, але нічого не сказала.
Досі не було підтвердження. Я не знав, чи могли вони мене почути, чи вже відстикувалися, і що, до біса, відбувається назовні. Ми повинні були вже бути близько до червоточини.
(Здається, я був спокійний, але я поняття не мав, що, до біса, збираюся робити.)
Я почув шум статики, який, як дриль, проник задню частину моєї голови, а потім голос Оверса: "SecUnit, SecUnit, ти мене чуєш? Ми відстикували модуль від базового корабля і знаходимось у командному сейфі, який збираємося відділити від модуля. Чи можете ви дістатися до костюмів EVAC у нижньому аварійному шлюзі? Базовий корабель може знайти вас.
Я мало не сказав вголос: "Чому ви в чортовому сейфі, а не на базовому кораблі?" але мені вдалося цього не зробити. Амена дивилася на мене з неспокійним поєднанням страху та роздратування. Ідея з костюмами EVAC… була непоганою.
"Підтверджую, ми йдемо до костюмів EVAC," — передав я Оверсу. Якщо підтвердження й було, я його не почув.
Я простяг руку, і Амена схопилася за мою куртку. Я підняв її і послав попереду половину безпілотників, щоб розвідати наш шлях. Ніяких ознак ворогів ще не було.
Я вийшов у коридор і рушив геть від фойє головного люка до перехрестя в інженерний блок. Тут руйнування були це гіршими, ніж у лабораторному коридорі. Світильники згасли до аварійних рівнів, а палуба була вигнута.
На щастя, іти нам було недалеко, просто і прямо по коридору. Мій слух сприйняв стукіт і скрип — можливо, безпілотники зловмисника намагалися пролізти через люк.
Ми дійшли до запасного шлюзу назовні, світло від аварійних маркерів вказувало на шафку з костюмами EVAC.
Це були інші моделі, ніж я використовував раніше, дорожчі, ви могли залізти в них і закрити за допомогою власного джерела живлення костюма. Я опустивв Амену на палубу, і вона швидко зав'язала волосся, а потім зробила одноногий стрибок у костюм. Я наказав своїм безпілотникам приземлитися на мене і заснути, і я мав одягнути костюм до того часу, як вона застібала шолом. Щось завібрувало глибоко в палубі; це було відстикування сейфа? Мої органічні частини відчули себе погано з цього приводу. Якщо це був сейф, я думаю, вони чекали занадто довго. Людські дії мені часто здаються занадто повільними через мою швидкість обробки, але я не думав, що це був один з таких моментів.
У костюмах також було надійне з'єднання для діагностики, тому я міг перевірити, чи працював костюм Амени належним чином (і чи герметично її запечатав), а також отримати доступ до засобів управління. Не користуйся комунікатором костюма, сказав я їй, надіваючи шолом. Вони могли шукати будь-яку активність, і мені було легше замаскувати наш канал, ніж комунікацію.
Зрозуміла, відповіла вона. Її голос був нервовим, але не панічним. Костюм підтримував її травмовану ногу, дозволяючи стояти вертикально. Я приготувався.
Я наказав її костюму летіти за мною і відкрив шлюз.
4
Вихід у космос у костюмі EVAC — це не те, що я робив до того, як зламав свій командний модуль.
(Однією з причин було те, що в контракті завжди є обмеження на відстань. Тож якщо ви, будучи SecUnit'ом, відходите більше ніж, скажімо, на сотню метрів від своїх клієнтів, ваша HubSystem використовує командний модуль для флеш-блокування вашого мозку та нервової системи. Це не означає, що клієнт не наказував вам зробити щось, що спричинило порушення вашого обмеження на відстань, це просто означає, що йому доведеться сплатити компанії штраф за знищення її власності.)
Але костюми EVAC, які я використовував з тих пір, мали такі хороші модулі інструкцій, що це було майже як мати вбудованого пілота-бота. Ці не були винятком, а також були досить новими, щоб не пахнути брудними шкарпетками.
(Правильно, я, мабуть, повинен згадати, що вважаю 99,9 відсотків людських частин фізично огидними. Я також менш ніж у захваті від своїх власних органічних частин.)
Я перший вийшов з шлюзового отвору, буксируючи за собою Амену, і повів нас геть від модуля. Однією з перших речей, які я дізнався про космос, було те, що це було нудно, коли немає красивих планет чи станцій і немає на що дивитися. У цьому просторі не було планет, але нудно не було.
Костюм EVAC мав можливості сканування та зображення, але він мені не знадобився, оскільки щось велике пропливало під нами. (Я позначив цей напрямок як "низ", тому що він був у тому напрямку, куди зараз були спрямовані мої ноги.) Це був базовий корабель, який повільно віддалявся. Ворог був над нами, з притиснутим модулем, велика лякаюча пляма на скані костюма.
Я натиснув на опцію корму базового корабля, і без втручання з боку вмираючого модуля вони мене почули. Роа поспішно сказав: "Ми вас засікли. Передаю
