Білий замок на Чорній скелі - Костянтин Матвієнко
Султан пішов далі за князя — крім визнання та вітань, він надіслав у подарунок королеві Ауранії шкатулку з прайського горіха, інкрустовану черепаховим панцирем, вщерть заповнену унікальними сигарами, які, крім тютюну, містили ще і легкі дози антидепресантів, виготовлених з порошку деревних грибів. Нодові султан подарував... конфіденційне запевнення, що допоки майбутній король не одружений, він завжди може скористатися послугами гнучких, як пантери, острівних красунь з очима, мов у газелей. Їх доправлять до Королівства за першим натяком верховного адмірала.
Імперія ж мовчала. Її посла графа Руза Торба вислали з Ланоду після того, як голова ДКНС маркіз Будрейвіц та статс-секретар Ворган визнали на допитах у присутності своїх адвокатів, що посол був одним з організаторів заколоту та фінансував його. Посла Ланоду у Межимор'ї Ауранія відкликала для консультацій. В результаті дипломатичні стосунки між країнами опинилися на точці замерзання.
Щойно кортеж з Нодом і Самусом зупинився біля воріт особняка, їм назустріч вийшла... Загра. Увесь цей буремний тиждень вона залишалася тут під охороною, бо Нод наполіг, що професорка неодмінно знадобиться для ліквідації секти — з тією пошестю так просто, як із заколотниками-любителями, покінчити не вдасться. Про всяк випадок Плансові перед його евакуацією до конфедеративної амбасади Пилип ніби між іншим повідомив, що Загру наразі висилають до Імперії. В особняку за нею наглядав новий камердинер барона на ім'я Шабур з помічниками. Його підібрала таємна поліція. Це був мовчазний непримітний чоловік з геть сивою головою і сірими холодними очима. З першої хвилини знайомства з ним Загра зрозуміла, що їй краще не вдаватися до жодної зі своїх хитрощів, щоб утекти. Тим паче, що її вірного охоронця затримали «до з'ясування обставин», пообіцявши колишній очільниці сектантів, що він повернеться до неї лише за умови її правильної поведінки.
Коли Нод піднявся на ганок, Загра самим лише поглядом показала йому, що вони мають перебалакати. Наступної миті Шабур відтіснив жінку від наступника трону. Герцог з бароном пройшли у будинок і нашвидкуруч зібрали Нодові речі, причому найакуратніше запакували до валізи його курсантський камуфляж. Крім того, Нод прихопив із собою так і не дочитану книжку «Білий замок на Чорній скелі», а також стилет та інші пам'ятні речі, привезені з Республіки.
Попереду було безліч справ, які поволі перетворювалися на регулярні обов'язки. Сьогодні королева призначила діловий обід з новим главою уряду. Після придушення заколоту вона розпустила кабінет міністрів. Обов'язки канцлера, тобто прем'єр-міністра за згодою парламенту поклали на пристарілого, але дуже шанованого суспільством академіка, вченого-фізика Гааза Арондара. Цей вибір королеви значною мірою потамував суперництво придворних груп за цю посаду, водночас здобувши їй підтримку громадської думки. Більшість міністрів виявилися непричетними до заколоту, і їх наново призначили на попередні посади. Проте двох віце-канцлерів — міністрів закордонних і внутрішніх справ, а також міністра оборони та міністра шляхів сполучення викрили у співучасті у заколоті та заарештували. Пройшли арешти і в Генеральному штабі, Казначействі та мерії Аріода, хоча сам мер також виявився непричетним до змови. На щастя, заколотникам не вдалося залучити до своїх лав жодного високопоставленого співробітника таємної поліції. Принаймні, такою була офіційна версія.
За обідом Ауранія мала намір обговорити з прем'єром поточні справи, а головне — кандидатури на вакантні посади міністрів. Участь у цій розмові Нода як майбутнього суверена була обов'язковою, а Самусові мама наказала не полишати друга на самоті з новими проблемами. Ідар, як зазвичай, прагнув повсякчас бути біля королеви.
Обід накрили не у затишній Горіховій їдальні, де останніми місяцями полюбляла трапезувати Ауранія, а у парадній Кришталевій залі, головною окрасою якої були найрізноманітніші кришталеві вази — від півтораметрових на підлозі до мініатюрних, які прикрашали численні серванти та буфети. З новим головою уряду Нод та Самус несподівано зіштовхнулись у вестибюлі обідньої зали. Літній вчений, побоюючись запізнитися, заявився раніше, розхвилювавши тим королівських камергерів, які не знали, чим зайняти канцлера до виходу королеви. Самус з притаманною йому невимушеністю першим привітався з особисто не знайомим йому до цього моменту академіком:
— Доброго Вам дня, високоповажний пане канцлере, — він обома руками схопив руку трохи розгубленого вченого та потис її. — Дозвольте назвати себе: барон Самус Дорг. Титул у мене з Гирлону.
— Маю за честь познайомитися з Вами, — відповів академік, обережно витягаючи свою руку з гренадерських долонь несподіваного співрозмовника.
— Дозвольте рекомендувати Його ясновельможність герцога Нода Азборана, — не вгавав Самус, вказавши на Нода.
— Даруйте моєму другові трохи надмірний ентузіазм, — Нод легким нахилом голови привітав канцлера, водночас потиснувши йому руку. — Ми останніми днями багато працювали, тож пан барон трохи перевтомився. Ми з ним направду дуже вдячні Вам за згоду взяти на себе обов'язки голови уряду.
Самус непомітно для академіка показав Нодові кулак, за що у відповідь отримав нишком продемонстрований піднятий середній палець.
— Дякую на доброму слові, Ваша ясновельможносте, — ледь схилив голову канцлер. — Я погодився лише тимчасово, поки не мине криза правління. Сподіваюся, це трапиться невдовзі після Вашого сходження на престол.
— До речі, про престол, — втрутився Самус, по-панібратськи поправляючи лацкани на фраку канцлера — вчений був незвичний до цього одягу. — Пане Арондар, що Ви думаєте про фізичну природу поля сакральності, яке він концентрує?
— Досі, пане бароне, — канцлер і собі обсмикнув фрак, — я вважав, що це лише легенда. Однак коли триста вісімдесят дві людини розповіли, що відчували той незрозумілий ефект, можливо, я й перегляну своє ставлення до цього феномену.
— Можливо?.. — здивувався Самус.
— Перше, ніж робити висновки про надприродність цього явища, я б дослідив можливості пояснити його суто науковим чином. Наприклад, масовим психозом...
Тут двері до внутрішніх королівських покоїв відчинилися, з них вийшов маршалок із жезлом у правій руці й виголосив:
— Її величність королева!
Ауранія у світло-сірій атласній, ледь декольтованій сукні, з діадемою, яка прикрашала складну зачіску, повільною ходою увійшла до вестибюлю. За нею ступали дві статс-дами, новий начальник королівської охорони у гвардійському мундирі і кілька придворних чинів невідомого призначення. Ідар тримався позаду. Виконуючи вимогу протоколу, Нод першим схилився до граційно поданої королевою руки для поцілунку, тоді — канцлер, за ним Самус.
Обідали за зачиненими дверима лише уп'ятьох — королева, Нод, канцлер, Самус та Ідар.
