Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Поки вони переміщалися, Натаніель поспілкувався з колективом механіків. У якийсь момент Клемонс зайшов у кімнату, все ще вбраний у пальто. Він вимагав звіту про стан польоту.

Я просто намагалася залишатися у тіні.

— Канзас, ми побачили проблему. — голос Малуфа прорвався через балаканину. — Якась шайба застрягла під ущільнювачем біля петлі. Ми намагаємось витягнути її.

— Радий це чути. — Плечі Клірі трохи розслабилися.

Мої також. Найгірше — це не знати, в чому проблема. Тепер усе, що ми могли зробити, — це почекати, поки вони з цим впораються.

Натаніель схилився над робочим столом CAPCOM і трохи недбало запитав Клірі:

— Як справи у полковника Паркера?

— Дуже добре. Хоча йому доводиться носити такий смішний комір на шиї. — посміхнувся він. — Звичайно, він не вважає його смішним. Я чув, що він назвав це фу… ага… веселий комір.

— Веселий комір. — Я подивилася на нього. — Дійсно.

Не знаю, чи він почервонів, але він раптом знову зацікавився своїми колами. Натаніель підійшов до мене і прошепотів,

— Веселий комір — супроводжуючи його мастурбаційним жестом руки.

Очищення горла було, мабуть, не самим тонким способом маскування мого сміху.

— Будь-яке припущення, коли він зможе бути на запусках знову? Я впевнена, що він має це на увазі.

— Так. — Натаніель кивнув, пригнічуючи посмішку. — Запуски дуже важливі.

Слава Богу Клірі все це пропустив.

— Я вірю, що ще один рік і його кістки зростуться всі разом. Хоча він повернеться на роботу набагато раніше.

Дуже погано. Рік, вільний від Паркера, був би радістю.

— Канзас, ми не можемо витягнути шайбу. Рукавички занадто об'ємні, щоб схопити її. Малуф хоче спробувати використати викрутку, щоб виколупати її. Чи це призведе до порушення герметизації? Порадьте, будь ласка.

Мій чоловік зник, і з'явився доктор Натаніель Йорк.

— Скільки кисню у них залишилось?

Клірі нахмурився на нього.

— Вони питають про… — Він похитав головою. — Який у вас рівень кисню в костюмах?

— Сорок п’ять хвилин, плюс мінус п’ять. — Голос Бенкоскі був спокійний, як ніби він не обговорював можливої смерті.

Натаніель витер рот.

— Ось що вам потрібно сказати. Якщо ущільнення пошкоджене, вони не зможуть отримати тиск.

— Якщо вони не можуть закрити двері, вони також не отримають тиск.

Натаніель звернувся до комп’ютерщиків.

— Басіра — який зараз вектор платформи Лунетта?

Басіра схопила аркуш паперу і відгриміла всі сім частин вектора: три для положення, три для швидкості і одну для часу. Він знаходився на більш високій орбіті, ніж космічний корабель, що через орбітальну механіку означало, що він йде повільніше. Вони, можливо, зможуть перейти на станцію.

Клемонс кивнув, побачивши, куди прямує Натаніель з цим питанням.

— Чи можуть вони дістатися до космічної станції до того, як у них закінчиться повітря?

— В теорії. Можливо. — Він знову закричав через кімнату до комп’ютерів. — Басіра, мені потрібна траєкторія та час імпульсу для стикування. Тримайте станцію MC на лінії. Можливо, їм доведеться перелетіти на нижчу орбіту, щоб їх зустріти.

Мої ноги свербіли від бажання підійти до столу Басіри та Міртл, подивитися на цифри і просто зробити математику. Але там були компетентні люди, і моя робота була тут. Дублером. Сидіти і вчитися, і нічого не робити, якщо не просять.

Клемонс сказав:

— Ось як я міркую… Чи може Бенкоскі підвести капсулу до станції, поки Малуф продовжує працювати з люком? Якщо він усуне несправність, добре. Якщо ні, вони будуть ближче до станції.

Натаніель похитав головою.

— Якщо вони запустять двигун капсули з відкритим люком, велика ймовірність, що від поштовху люк прийде у рух. Я думаю, що він притисне Малуфа, поки той працює, або просто затисне руку. — Він поглянув на Клірі. — Перевірте мене з будь-яких практичних міркувань, оскільки ви провели деякий час у капсулі.

Клірі примружився, рухаючи руками, ніби випробовував речі. — Скласти інструменти… це займе певний час.

Час. На стикування піде десять хвилин, що в кращому випадку давало їм лише півгодини, щоб зблизити капсулу і станцію.

— Вони повинні запустити двигун зараз.

Всі дивилися на мене так, ніби говорила горщикова рослина. За винятком Натаніеля. Його яскраві блакитні очі замкнулися на моїх, як слідчий лазер. Не відвертаючись від мене, він підвищив голос.

— Басіра, мені потрібні усі вектори для них обох. Прямо зараз.

Басіра схопила праву сторінку в руку. Біля неї Міртл обвела цифри з телетайпа і передала їй.

Вона була хорошим і методичним математиком, але я була швидшою. Я не впевнена, звідки у мене взявся олівець, але, коли Басіра назвала цифри, я записала їх для пам'яті на сторінці з колами Клірі.

Поки ми працювали, Натаніель звернувся до Клірі.

— Скажіть екіпажу закрити люк.

— А як щодо ущільнення?

— Навіть якщо з капсули щось просочиться, у них буде кращий шанс на стикування, ніж широко відкритий люк. На даний момент ми не бачимо іншої можливості.

Клемонс кивнув.

— Скажіть їм, що ми надішлемо час імпульсу та орієнтацію, і вони повинні зманеврувати, як тільки їх отримають, і летіти до цілі.

Бувають випадки, коли цифри малюють картини в моїй голові. Вони перетиналися з мозком мого пілота, і я могла бачити дугу корабля та тримати управління в руках. Я ще раз перевірила свої цифри. Малуф та Бенкоскі мали лише