Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Але якщо ви просто дивилися на його манеру поведінки, жодна його біда не була очевидною. Засміявшись, він відкинувся назад на стільці, використовуючи це для його, щоб подивитися на оточуючих його людей.

— … Тому я сказав, що якщо вони намагаються зберегти вагу, їм доведеться змусити астронеток залишати сумки вдома.

Хлопці засміялися. Ніколь підняла чашку кави і сказала:

— Але якби ми так зробили, де б ти тримав свої яйця?

Я її так любила.

— Гаразд, люди. Приступимо до роботи. — Клемонс увійшов до кімнати, випускаючи дим, як погано налаштований двигун.

— Паркер. Добре, що ти повернувся.

Я схопила чашку кави і влаштувалася на своє місце поруч з Ніколь. Нахилившись, я прошепотіла:

— Ти мій герой.

— Можна подумати, що це військове поранення, так всі дивляться на нього. — Вона відкрила свій блокнот, роблячи вигляд, що звертає увагу на Клемонса. — Я відчуваю, що причиною того, що йому довелося перенести операцію, було зменшення розміру стрижня в задницю.

— Тоді це не вдалося.

— Таки справді.

Зустріч ввійшла у звичний ритм, коли ми працювали над планами на тиждень. У кожного з нас була своя область для звітування. Поки Паркер був відсутній, я почала відчувати, що жінки більше інтегруються у команду. І була впевнена, що незабаром це зміниться, після його повернення.

— Пас-Віверос і Клірі, ви будете раді дізнатись, що тренажер відремонтований, тому ви зможете відновити підготовку до місії. — Клемонс зазирнув до свого блокнота. — Малуф, ти добре впорався з проблемою з ущільненням люка, але це виявило деякі проблемні місця у проекті, і я хочу зробити кілька змін. Я переназначаю вас з КМ у місячній місії командувати другою групою.

Я здригнулася за нього. Це повинно бути важко, але, коли Паркер повернувся, я гадала, що вони припускали, що він буде достатньо придатний для запуску. Брови Паркера піднялися вгору, і він сів вперед, голова трималася під жорстким кутом.

— Сер, я не збираюся бути готовим до польоту ще рік.

— Я знаю. — Клемонс махнув на нього сигарою. — Йорк — ви нова CM.

Повітря ревіло повз мої вуха, ніби я раптом відчула усі 1040 миль на годину обертання Землі. Я похитала головою, намагаючись очистити слух. СМ. Командир модуля. Це був не просто комп’ютер — це також було пілотування корабля, який обертався навколо Місяця, поки люди вийдуть на його поверхню.

Хтось сказав моє ім’я. Більше однієї людини. Тиск і звук повернулися до мене, коли Ніколь стиснула мене в обійми. Малуф підійшов ззаду і огорнув мене довгими руками. Він сказав щось добре. Я не знаю що.

Поперек столу Паркер чихнув. Він поклав руки на стіл.

— Чи можу я задати питання.

Ні. Ні. Я нічого не сказала. Я стиснула руки в кулаки, поки нігті не вп'ялися в долоні, а потім змусила себе дихати. У мене живіт зав'язався в кульку так сильно, що було боляче.

3.1415…

— Вперед.

— Чому Йорк?

— Мені стало зрозуміло, що місячна місія не матиме успіху без комп'ютерщика на борту. КМ буде втрачати контакт із Землею щоразу, коли буде влітати на темну сторону Місяця. — Клемонс підсунув аркуш паперу до мене. — Це список комп’ютерщиків, які працюють у МAC. Я хочу, щоб ви пройшлися по ньому і визначили, хто може пройти підготовку як пілот.

Мені не знадобився список, щоб знати, чиє ім’я написане зверху. Хелен Лю. Вже пілот, і має достатньо годин реактивних польотів. Але я взяла список.

— Я попрацюю над списком.

— Я хотів би допомогти Йорк у цьому. — щиро посміхнувся Паркер.

Він хотів допомогти? Допомогти мені?

— На якому лікарському засобі від болю ви сидите?

— Ви хотіли би мати його, чи не так? — Його посмішка була легкою — ми всі жартували між собою, але я бачила приховану загрозу, що лежала внизу. Він сказав це, і він повинен був бачити, що я замість нього отримую першу місячну місію, як стрибок на лінію. — Важливо подумати і про темперамент кандидата. Йорк має знання, якщо говорити про обчислювальну сторону, і я довіряю їй як пілоту, але космос — інша річ, і вона ще не була там. Окрім того, я хотів би відчувати, що ще корисний.

Він говорив так розумно. Навіть зробив мені комплімент. Але я бачила, як він раніше використовував цю легку посмішку як зброю. Папір із іменами комп’ютерщиків зігнувся у мене в руках.

Клемонс кивнув.

— Добре. Я використаю вас для CAPCOM у кількох місіях, але це не повинно заважати підготовці.

— Насправді, можливо, нам слід скористатись тим, що хтось з інших дам тут говорив, які атрибути ми шукаємо в кандидата, оскільки комп'ютерщики — це жінки. — Він підняв руку. — Але я не хочу сперечатися з вашою програмою в перший день. Я просто хочу повернутися до роботи.

Я проковтнула страх і спробувала взяти розмову під свій контроль.

— Чудова ідея, Паркер. Чому б вам не написати свій початковий список, а потім ми можемо звірити його у директора. Це дасть йому час включити його до порядку денного.

— Абсолютно. — Його усмішка була промовистою. — І є кілька простих моментів, які ми можемо встановити прямо зараз. Наприклад, що кандидати повинні бути емоційно стійкими. Тож було би очевидною чорною позначкою, якби хтось із них, скажімо, вживав Мілтаун.

1, 3, 5, 7, 9, 11…

Ніколь засміялася у своїй манері.

— Не будь дурним. Це