Аргонавти Всесвіту - Володимир Миколайович Владко
— Як відомо, на Землі під час юрського періоду також було чимало комах і взагалі членистоногих. Чому вони були такими численними? Можливо, тому, що для їх існування був сприятливим підвищений процент вуглекислоти в повітрі юрського періоду. Те ж саме відбувається і тут, на Венері. Це стосується взагалі великої кількості комах і членистоногих. Проте на Венері вуглекислого газу набагато більше, ніж було його в атмосфері Землі за часів юрського періоду. Така кількість вуглекислоти несприятлива для всіх тварин, крім членистоногих. І от у процесі боротьби за існування членистоногі на Венері перемогли всіх інших тварин, витіснили їх. А діставши можливість розвиватися без завад з боку інших тварин, деяка частина членистоногих набула навіть гігантських форм. Яка частина, які саме членистоногі й таке інше — це встановлять дослідники-спеціалісти в цій галузі. Але загальний шлях розвитку фауни на Венері мені уявляється саме таким.
Як я вже сказала, Микола Петрович погодився з такою теорією Вадима Сергійовича. А Ван Лун додав:
— Дуже сумно. Були гарні тварини, зникли всі цілком. Лишилися самі гадини. Погана фауна, мисливці сюди не їздитимуть. А якщо вже треба вбивати цих тварюк, тоді іншими засобами. Не розривними кулями.
— А якими ж? — поцікавився Микола Петрович.
— З хімічним порошком для комах. Дустом, чи що. Не знаю, яким саме, — незворушно роз’яснив свою думку Ван Лун.
Ну, я відхилилася від основної моєї мети — про термін вильоту з Венери назад на Землю. Повертаюся до неї.
На Землі вже знають, що нам вдалося розшукати ультразолото. Вони прийняли одну з радіограм Ван Луна. І там продовжують турбуватися про нас. Тому Земля сповістила про важливе астрономічне явище, яке може дуже прискорити наш виліт додому, — якщо, звичайно, ми впораємося до того часу з роботою (а ми з нею вже впоралися, лишилося тільки знайти засіб вибратися із скель!). І це прямо надзвичайно цікаво: начебто сам Всесвіт вирішив допомагати нам!
Справа ось яка. Ще перед нашим вильотом з Землі астрономи відкрили нову велику комету, яка наближалася до Сонячної системи. Я пам’ятаю, як мама розповідала мені про це і казала, що в нової комети незвично велика маса, і що тому вона дуже й дуже відрізняється від усіх інших комет, досі відомих науці. Проте тоді орбіта нової комети ще не була обчислена, що, між іншим, аж ніяк не заважало їй з великою швидкістю наближатися до Сонячної системи. А тепер усе вже з’ясоване.
Виявилося, що нова комета проходить дуже близько (за астрономічними масштабами, певна річ!) до Сонця, якраз між орбітою Венери і Сонцем. А потім шлях нової комети перетинається з орбітами Венери і Землі і йде далі до невідомих просторів Всесвіту. Куди там нова комета полетить потім, я не знаю, та й самі астрономи, я певна, не знають також. Втім, наш астроплан, як виявляється, може скористатися з її сили тяжіння так само, як і з сили, тяжіння Сонця, якою ми користалися під час польоту на Венеру і збираємося користатися також і на зворотному шляху.
Нова комета перетне орбіти Венери і Землі незадовго до того, як обидві ці планети проходитимуть через точку такого пересічення, Венера раніше, а Земля пізніше. Мабуть, сила тяжіння комети якось вплине і на рух Венери і Землі, відбудуться якісь збурення, не знаю, це стосується тільки астрономів; на Землі, крім них, ніхто і не помітить отих збурень. Але найголовніше полягає в тому, що комета своїм тяжінням може вплинути на шлях нашого астроплана, якщо ми своєчасно опинимося в потрібній точці простору. Адже ж наш корабель зовсім не те, що велика планета, він неймовірно маленький порівняно з крупними небесними тілами, і маса комети буде сильно впливати на нього.
На Землі все точно обчислили і сповістили нас радіограмою ось про що.
Якщо ми зможемо вилетіти з Венери точно о 12 годині дня 16 лютого (за земним обчисленням), себто рівно через сорок два дні з моменту одержання нами радіограми, — то нова комета, пересікаючи орбіти Венери і Землі, переріже також і витягнений напівеліпс, яким летітиме наш корабель. І пересіче його на якийсь строк пізніше, ніж у тій точці напівеліпса опиниться астроплан. Іншими словами, ми будемо в одній точці напівеліпса, попереду, а комета пройде в іншій точці напівеліпса, позаду нас. Он як точно все зважили і розрахували земні астрономи!
А тоді комета своїм тяжінням, по-перше, уповільнить нашу швидкість у просторі (адже ж вона буде позаду астроплана!) і, по-друге, відхилить наш курс у бік земної орбіти, намагаючись потягти астроплан за собою. Тут довелося провести дуже складні розрахунки: треба було встановити, що вийде внаслідок складання різних швидкостей, тяжінь і напрямів руху. Це все так складно, що я не можу навіть розповідати про таке, бо й сама як слід не розібралася. Пам’ятаю лише, що тут на астроплан мусять взаємно впливати: його власна швидкість, тяжіння Сонця, тяжіння нової комети і тяжіння Землі. Внаслідок усього цього астроплан так змінить свій курс і швидкість, що вздовж якоїсь складної дуги на протязі вісімнадцяти днів буде наближатися прямо до земної орбіти і опиниться на ній якраз тоді, коли в тій точці буде й сама Земля. Міжпланетному кораблю лишиться тільки акуратно знизитися на Землі!
Я спитала у Ван Луна, який пояснював мені все це:
— Ну, а коли щось вийде не так, коли астроплан, наприклад, полетить вбік, пролине мимо Землі? Припустімо, Земля не встигне ще опинитися в тому місці своєї орбіти або пройде по ній, навпаки, раніше за нас, — тоді як?
Проте Ван Лун заспокоїв мене:
— Забули, Галю, одразу кілька речей. Наші астрономи дуже добре лічать. Це раз.
— І все ж таки хіба вони не можуть хоча б раз помилитися?
— Тоді все виправлять земні пости керування. Це два. Ми будемо близько від Землі, вони відшукають астроплан у просторі. І допоможуть нам. Це три. Четвертого вже, може, не треба, а? Досить і трьох, Галю?
— А є ще й четверте, що я забула?
— Четверте — це ми самі. Ми теж вміємо лічити і керувати астропланом. Думаю, у вас мало поваги…
— До кого? — здивувалася я.
— До штурмана і капітана астроплана. Значить, до мене і до Миколи Петровича, підкреслю.
Тут мені вже зовсім не було чого заперечити…
І от виходить, що, коли ми зможемо вилетіти з Венери о 12 годині 16 лютого, через сорок два дні, — термін нашого перебування тут скоротиться
