Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Я закрила своє керівництво так швидко, що ляпас пройшовся відлунням по крихітному салоні капсули.

— Так. Будь ласка. Будь ласка, дозволь мені зайнятися математикою.

Він нахилився і поцілував мене в щоку.

— Чудово. — Потягнувшись, він попросив мене дати йому посібник. — Я пропустив це.

— Так… ви говорите найприємніші речі. — Зігнувшись, я видерлася з капсули. Як хтось із чоловіків міг поміститися туди з скафандром, моє розуміння фізики відмовлялося уявляти.

Натаніель притулився до поручнів крихітної платформи. Повз нього лінії кабелів і опорних підкосів загортали капсулу в мережу хаотичного артистизму, покликану якнайближче імітувати місію для людей всередині. Я розтягнулася, поки не заболіла спина. Годинник на стіні показував, що минуло вісім годин. Мабуть, ми знову повечеряємо в кафетерії.

— Над чим ти працюєш?

— Нічого складного. Хелен вже зробила розрахунки, але мені потрібно переконатися, що скорочення витрат нормальне, перш ніж надсилати їх до Комітету з асигнувань у Палату. — Він спустився по сходах з поручнями на одну руку. — Ми подивимось, що запропонований переїзд до Бразилії означатиме для інженерного відділу.

— Я думала, що це вже затверджено. — Я пробігла по сходах і перескочила через останню сходинку на підлогу.

Натаніель зітхнув.

— Було затверджено. І тоді сенатор Мейсон порушив питання національної безпеки щодо того, чи повинні США передати свої технології іншій країні.

Я зупинилася біля підніжжя драбини.

— Йому незрозуміло, що відбувається? Це глобальне зусилля. У нас не буде нічого, якщо ми не полетимо з цієї планети.

— Він не вірить. — Натаніель пройшов через тренажерний зал, клацаючи взуттям по бетонній підлозі.

Я послідувала за ним, більш тихо. З моменту вступу до корпусу космонавтів я прагнула носити кросівки та штани на роботу. — Погода потеплішала. Хіба він цього не помітив?

Він зупинився біля банку вимикачів.

— Так, але зараз ми в плавному місці кривої, де температура ще нормальна, якщо трохи поза сезоном.

Ми будемо у такому стані ще п’ять або трохи більше років, перш ніж все почне справді плисти. Це буде досить довго, щоб люди забули про Метеорит. — Ну… поки він продовжує фінансувати підтримку космічної програми вдома, я думаю, що це хоч щось.

— Правильно. Краще так, ніж коли ми переїдемо у Бразилію. — Натаніель вимкнув світло і відкрив двері в сим-лабораторію. — А як тримається бразильський космонавт?

— Джасіра? Вона дивовижна. Одного дня Sim Sup дав нам GPC, що суперечив MIS…

Натаніель почав сміятися, коли двері за ним зачинилися. — Ти чуєш себе?

— Балаган. — Я поглянула по залі, щоб переконатися, що ми одні, а потім поцілувала його. — Я все ще маю обіцянку, щоб ти пробуриш мене.

Я влаштувалася в кріслі на зустрічі в понеділок зранку за чашкою кави та пончиком. Там насправді не було призначених місць, але звичка та розпорядок змушували нас щоразу сідати на одні і ті ж місця. Місця Малуфа та Бенкоскі були порожніми, оскільки вони були на місії, але ніхто з нових космонавтів не посмів сідати там.

Джасіра, Сабіха, Ніколь і я сиділи разом за правим столом, найдалі від дверей. Здебільшого жінки розчинялися серед натовпу чоловіків, хоча Лебуржуа та Віолет, природно, сиділи разом у задній частині кімнати. Бетті сиділа біля Паркера, в передній частині кімнати, поруч із Клемонсом, оточеним звичною хмарою сигарного диму.

На всіх зайнятих столах в задній частині кімнати були пончики та кава. Раніше я не розуміла, яку частину людського світу підживлюють пончики та кава.

Клемонс відкрив черговий список, якого я боялася.

— Гаразд… Клірі та Лебуржуа, ви збираєтеся до ILC, щоб провести випробування космічного костюма новітнього покоління. Вони думають, що вирішили проблему в області плечей, але не довіряють рішенню, поки ви не проведете у ньому цілий день.

Неприємна, але справедлива оцінка. На думку всіх космонавтів, до кінця EVA кількість зусиль, необхідних для переміщення в космічному костюмі, ставала неймовірно стомлюючою — щось, що м'яко дратувало, коли ви вперше одягали його, могло стати нестерпним у кінці.

— Замбрано і Терразас, ви все ще займаєтеся імітацією з Уеллсом, Тейлером та Сандерсоном, згідно з початковим графіком. Подивіться, чи можете ви цього разу уникнути ламання IBM.

Навіть я з цього засміялася. Механічний комп'ютер, який повинен був керувати моделюванням, мав швидкість реагування, яка знищила би більшість кандидатів у космонавти, якби симуляції були справжніми.

— Віолетта, Бетті, Гренадер та Гладстоун, ви на бочці цього тижня. — Він посунув пару скріплених сторінок по столу. Я передала їх далі, рада, що укикла цієї долі. Бути "на бочці" означало бути в рекламному турі. — Основні моменти включають проведення завтра публічної лекції, а потім перерізання стрічки на повторне відкриття I-70 у середу.

— Гочкен, Варгін, Пас-Віверос, Коллінз, Олдрін та Армстронг, ви їдете в Чикаго на побачення з Планетарієм Адлера. Час навчитися користуватися секстантами. — Тоді він звернувся до мене і посміхнувся. Це ніколи не закінчувалося для мене добре. — Йорк. Ви та Паркер випробовуєте новий Т-38.

Я ледь утримала каву. Т-38? Вони ще не дали мені політати як слід на Т-33, і я зараз приземлюся на тестовий політ у абсолютно новому і неймовірно сексуальному Т-38? Мені вдалося обміняти своє бажання сказати "Дійсно?" — на більш спокійне.

— Так, сер.

Ніколь штовхнула мене.

— О, хлопець. Ти отримаєш все задоволення.

— Ей… наказ начальника. — Але мені не здавалося можливим, що опускання моєї голови і проста репліка насправді змінить думку будь-якого чоловіка. Це був не кінь у подарунок. Однак я хотіла би політати на Т-38 з часу його появи на летовищі.