Вибрані твори. Том I - Бернард Шоу

Вiвi (вся пополотнiла). Ви кажете, що й досi… (раптом уриває й кладе руку на сонячний годинник, щоб не впасти. Потiм швиденько йде до залiзного крiсла й сiдає). Про яке дiло ви ввесь час тут говорите?

Крофтс. Правду мовити, може це й не дуже гарна справа в моєму колi провiнцiального панства, чи то пак нашому колi, якщо ви зважитесь краще обмiркувати мою пропозицiю. Не те щоб тут були якiсь таємницi; нi, не бiйтесь цього. Адже ви розумiєте, що це справа зовсiм чесна й звичайна; iнакше й не може бути, бо в цiй справi бере участь ваша мати. Я її знаю вже багато рокiв, i я вас запевняю, що вона раднiша вiдрубати собi руки, анiж зробити щось непевне. Як хочете, можу вам усе сказати. Не знаю, чи доводилося вам подорожувати; то може ви знаєте, як важко знайти справжнiй комфорт у приватному готелi.

Вiвi (вiдвертає обличчя, млосно). Знаю, провадьте далi.

Крофтс. От тим-то й ба! А ваша мати, як на те, чудово розумiється в цiй справi. Отож ми й улаштували два готелi в Брюсселi, один у Берлiнi, один у Вiднi, два в Будапештi. Щоправда, окрiм нас ще дехто бере участь, але нам належить бiльша частина капiталу, а ваша мати — незамiнна на посадi комерцiйного директора. Ви знаєте, як часто їй доводиться роз’їжджати. Але в суспiльствi не треба говорити про такi речi. Ви тiльки скажете «готель», а згодом люди казатимуть, що ви тримаєте публiчний дiм. Адже вам не було б приємно, коли б хтось сказав таке про вашу маму? Тим-то ми й мовчимо про наше дiло. Мiж iншим, ви теж нiкому не скажете? Ми так давно про це мовчали, то вже не варто про це говорити нинi.

Вiвi. І ви хочете, щоб я приєдналася до цього дiла?

Крофтс. Навiщо? Моїй дружинi не доведеться морочитися комерцiєю. Яку ви участь брали досi, таку братимете й надалi.

Вiвi. Я досi брала участь! Що це значить?

Крофтс. Тiльки те, що це дiло вас досi годувало. Воно давало кошти на вашу освiту, на ту сукню, що на вас.Не копильте так губу, панно Вiвi: без цього дiла де були б вашi Ньюнгемськi та Ґертонськi коледжi?

Вiвi (встає не тямлячи себе). Стережiться! Я знаю, яке це дiло.

Крофтс (здригається, стримуючи лайку). Хто вам сказав?

Вiвi. Ваш компаньйон — моя мати.

Крофтс (аж синiй од лютi). Стара... (Вiвi шпарко позирає на нього. Вiн проковтнув лайку й мовчки лютує. Але вiн добре тямить, що не час сваритись i шукає виходу в благородному обуреннi). Вона повинна була шанувати вашi почуття. Я б вам цього не сказав нiколи.

Вiвi. Напевно ви менi сказали б, коли б ми з вами побрались; це була б у ваших руках така придатна зброя, щоб примусити мене коритись вашiй волi.

Крофтс (од щирого cерця). Я не мав цього на думцi, слово чести.

Вiвi (спочатку здивована. Потiм розумiння iронiчного значення його слiв повертає їй силу. Вона вiдповiдає iз спокiйною зневагою). Менi байдуже. Гадаю, що ви тямите, що коли ми сьогоднi пiдемо звiдцiль, нашому знайомству край.

Крофтс. За що? За те, що я допомагав вашiй матерi?

Вiвi. Моя мати була бiдна жiнка, їй нiчого iншого не залишалося робити. Ви були багатий пан, i ви робили це саме заради 35 вiдсоткiв зиску. Ви — звичайнiсiнький мерзотник. От моя думка.

Крофтс (спочатку сторопiв, але зовсiм не сердиться. Здається, вiн почуває себе значно краще, що розмова стала така щира й можна вiдкинути геть усякi церемонiї). Ха, ха, ха, ха! Кажiть iще, кажiть ще, панянко! Це мене не ображає, а вас це бавить. Якого бiса я мав би вiдмовитися вiд цього ґешефту? Я тiльки отримую зиск на капiтал, як усi це роблять: бо я ж не забруднив власних рук працею в цiм дiлi, повiрте менi. Справдi: ви ж не вiдмовитесь вiд товариства родича моєї матерi герцоґа Белґревського тiльки через те, що деякi з його прибуткiв не зовсiм звичайним способом йому дiсталися? Напевно, ви не посварилися б з архiєпископомКентерберiйським за те, що дехто з членiв церковної управи митарi та грiшники. Пам’ятаєте Крофтсiвськi стипендiї в Ньюнгемському коледжi? Їх подарував мiй брат, член палати громад. Вiн дiстає 22 вiдсоткiв зиску з фабрики, де працюють 600 дiвчат; жодна з них не отримує такої платнi, щоб можна було сяк-так прожити. Як же вони викручуються, чи то бiльшiсть iз них? Про те питайте вашу матiр. І ви хотiли б, щоб я плюнув на 35 вiдсоткiв зиску, коли всi розумнi люди тягнуть собi, скiльки кожен здужає? Не такий я дурний удавсь! Якщо ви хочете обирати своїх знайомих за принципами моралi, то краще забирайтесь геть iз нашої країни або порвiть зв’язки з усiм пристойним суспiльством.

Вiвi (в муках сумлiння). Ви маєте право менi нагадати, що я нiколи не питала, звiдки беруться тi грошi; що я на себе витрачала. Цiлком ясно, я не краща вiд вас.

Крофтс (зовсiм заспокоєний). Авжеж ви не кращi; та хiба це таке велике лихо? Чи варто журитися? (Жартуючи, потiшає її). То ви вже не вважаєте, що я такий великий мерзотник, якщо добре зважити цю справу? Га?

Вiвi. Я дiлилася з вами прибутками, а тепер я мала нагоду одверто висловити вам свою думку про вас.

Крофтс (щиро й приязно). І дуже добре зробили. Ви переконаєтесь, що я не така вже лиха людина. Звичайно, я не претендую на iнтелектуальну витонченiсть, але маю добру душу. Така вже стара порода Крофтсiв, що в нiй кожен ненавидить усе лихе; я певний, що цi почуття ви подiлятимете. Вiрте, панно Вiвi, свiт не такий поганий, як його малюють рiзнi проповiдники. Поки ви самi шануєте суспiльство, воно не ставить вам нiяких неприємних запитань; а хто бунтується проти суспiльства, тому воно дає себе знати. Жодна таємниця не зберiгається так добре, як та, що всi про неї догадуються. В суспiльствi, до якого я вас уведу, жоден пан, жодна панi не зважаться настiльки порушити пристойнiсть, щоб дозволити собi обговорювати мої особистi справи або справи вашої матерi. Нiхто не зможе запропонувати вам безпечнiшого становища в суспiльствi.

Вiвi (з цiкавiстю). То ви таки справдi гадаєте, що вам пощастить мене переконати?

Крофтс. Здається, я можу тiшити себе сподiванкою, що ви кращої думки про мене, нiж досi.

Вiвi (спокiйно). Моя