Казка про недотепного Короля - Йожа Коцун

покинутій, посеред просторої, королівської спочивальні, клітці. Він багато думав. Це й не дивно, адже без сторонньої допомоги Король тепер не міг собі навіть носа почухати, от йому й залишалося тільки думати. І він думав, думав, думав… Але про що він думав, ніхто так ніколи й не довідався. Одноманітні дні непомітно змінювали один одного в королівській спальні, впорядковано шикуючись на ламінованих сторінках календарів у підрозділи тижнів та місяців. Епілог

Минуло багато років. Перед смертю Господь повернув монарху можливість говорити. Король наказав звільнити всіх звірів зі свого зоопарку та упокоївся, відійшов у кращий світ. Відспівали небіжчика в головному кафедральному соборі та поховали. Останню його волю виконали. Тільки мамбу лишили в серпентарії, а білі пантери та носороги розійшлися по навколишніх лісах поруч із палацом. Кажуть, ще й зараз їх можна часом зустріти там.

Чари хоч і розвіялись, та певно що не всі. Передбачене Чарівником справдилося, як він і обіцяв. Королю встановили величний, бронзовий, монумент на центральній площі, однак сидить він там не на коні, а на слоні. Його ім’ям назвали Бізнес-центр. З королівського гардеробу зробили музей і почали водити туди екскурсії й нарешті знайшли у взуттєвому відділі зниклого камердинера з помічником. Весь цей час вони харчувалися дощовою водою та юшкою зі шкіряних черевиків і ременів, яку варили в каміні. Замість дров вони використовували платанові тростини, а вогонь добували за допомогою окулярів і сонця. Поети присвятили монарху поеми. Мультиплікатори намалювали про Короля мультфільм. А скільки вже пісень і легенд про нього склали… Є навіть стаття в енциклопедії. Там він зветься Наймудрішим і Багатостраждальним Королем і перераховано всі його вигадані чесноти та досягнення. Статтю проілюстрували парадним портретом монарха, тим самим, на якому він у своєму святковому кітелі зі золотими вензелями та аксельбантами.

Але то все таке. Від справжніх справ Короля залишився лише Суничний Тиждень. Якщо плануєте відвідати ті краї, неодмінно їдьте у червні, аби скуштувати в місцевій цукерні суничне бланманже.

Мабуть, вас ще цікавить, як склалася доля в Головного Радника. В нього все було добре. Шахрам Пройдисвітський прожив довге, сповнене заплутаними, залаштунковими інтригами життя. Він дожив до глибокої старості, вийшов на пенсію та оселився в маленькому, мальовничому містечку на узбережжі океану. В скромній, затишній оселі колишній радник писав свої мемуари, котрі мали величезний попит у всіх солідних видавництв світу. Часом його запрошували в академії та школи, й тоді, на урочистих зустрічах, він ділився зі студентами й школярами своїми спогадами про дні минулі, делікатно оминаючи незручні факти. Можливо, ви скажете, що так не може бути. Що зло мало бути покаране. Однак я дозволю собі вам нагадати, що це казка, а в казці може бути будь-що.

~ ~ Кінець ~ ~
~ ~ ~
Привіт.

Дякую, що знайшли час прочитати цю казку. Маю надію, що вона вам хоч трохи сподобалася. Ви можете знайти її аудіоверсію в авторському читанні із субтитрами на ютубі, чи завантажити у форматі mp3 на моїй офіційній авторській сторінці. Там само можна знайти й інші мої казки.

З повагою, Йожа Коцун

Оглавление Від автора Пролог Глава I. Указ Короля Глава II. Суничний Тиждень Глава III. Чарівник Глава IV. Таргани Глава V. Жаби Глава VI. Пацюки Глава VII. Граки Глава VIII. Змії Глава IX. Хробаки Глава X. Отрута Глава XI. Звичайна миша Епілог ~ ~ ~