Казка про недотепного Короля - Йожа Коцун

— Можете не перейматись, все буде зроблено в найкращому вигляді.

— Святкування має завершитися видовищним дійством з акробатами, жонглерами, вогнековтачами, канатохідцями, слонами та феєрверком. І феєрверк має бути таким, щоби в сусідніх королівствах усі поглухли.

— Перепрошую Ваша Величносте, але в скарбниці зараз немає грошей на таке грандіозне дійство.

— Ну то знайди, або я знайду собі іншого головного радника!

— Зроблю все можливе і неможливе, — ображено вклонився Пройдисвітський і зник.

Наступного тижня в усіх цукернях, кав’ярнях, пекарнях та рестораціях королівства частували гостей не лише суничними пудингами, а й суничним мармеладом, парфе, бланманже, щербетом, мусом, оладками та тортами. Суничний тиждень завершився грандіозним видовищем. На вулицях акробати виконували небезпечні трюки, жонглери на дибах жонглювали булавами, вогнековтачі видихали вогонем, канатохідці ходили, балансуючи довгими жердинами, по сталевому тросу над площею, слони вставали на задні кінцівки, а феєрверк був такий, що ніч постала світлішою за день.

Король дивився на все зверху з вікон свого кабінету і залишився задоволений побаченим. «Ось тепер побачимо, хто з нас недотепа», — подумав він.

Прокинувся Король наступного дня вранці, позіхнув, потягнувся і в цю мить до його вух долинув з-під вікна неприємний, осудливий гомін.

«Та ну що ще не так? — засмутився Король. — Невдячні! Хіба цілий тиждень всі цукерні, кав’ярні, пекарні та ресторації королівства не пригощали суничними десертами? Хіба не було свята? Акробати не виконували небезпечні трюки, жонглери не жонглювали булавами, вогнековтачі не видихали вогнем, канатохідці не ходили по сталевому тросу над площею, слони не вставали на задні кінцівки, а феєрверк не затьмарив зорі? Що вам ще треба?»

Прислухався Король і чує, що десь далеко, далеко внизу, біля самого підніжжя гори, у місті, на ринковій площі, хтось вкрай неповажно говорить про нього.

— Дурний хату спалить, так вогневі радий. Розтринькав наш ідіот гроші з фонду королівських грантів на лицедіїв. На один лише феєрверк спустив річне матеріальне забезпечення дітей-сиріт. Тепер безбатченки рік сидітимуть на сирій воді та черствому хлібі.

Зажурився Король, наказав покликати Головного Радника. Прийшов Пройдисвітський, не знає, чого й чекати.

— Як ти міг обікрасти сиріт? — з докором питає його Король.

— Я лише виконував ваш наказ, — стримано нагадав Радник.

— От і що мені тепер робити? — Король з розпачем вдарив кулаком по столу з такою силою, що на ньому підстрибнули олівці, фломастери й розфарбовка. — Як заслужити любов і повагу підданих?

— Звичайним смертним ця справа не під силу, — відповідає Пройдисвітський. — Тут необхідний справжній чарівник. Є у мене один на прикметі. Він працював у східного раджі. Зробив неможливе. Перетворив невиправного негідника, мучителя та самодура на великого полководця, геніального вченого й кращого друга письменників. У своїй справі цей чародій неперевершений.

— Ну то клич його негайно! — вигукнув Король.

Чарівник прилетів на повітряній кулі. Він приземлився у внутрішньому дворі палацу поруч зі старовинним, фонтаном. Його зустрів Пройдисвітський і провів через парадну галерею з портретами монарших осіб на стінах, до приймальні Короля.

— Мені необхідно переговорити з клієнтом тет-а-тет, — пояснив Чарівник і зачинив двері перед носом у Головного Радника.

Пройдисвітський невдоволено пирхнув і залишився біля замкової щілини підслуховувати, винятково заради блага держави.

— Завдання зрозуміле, — вислухавши побажання Короля сказав чародій. — Це природно, що думка оточення не збігається з вашими уявленнями про себе. Я створю Вам ідеальний, позитивний імідж державного діяча та мецената, котрий підтримує розвиток мистецтв і фітнесу. Це буде образ людини освіченої, порядної та безкорисливої. Гадаю, підійде типаж такого щедрого донатора, на кошти якого збудували сотні храмів, університетів і лялькових театрів, справжнього філантропа, екоактивіста, затятого попечителя бардів і захисника тварин.

— Який гарантійний термін експлуатації образу? — пожвавився Король.

— Я створю образ, який житиме після вас у легендах, піснях і енциклопедіях, — відповів Чарівник. — Нащадки писатимуть про вас поеми і малюватимуть мультики. Вашим ім’ям назвуть кораблі, академії та дитячі садки. Ваш величний, бронзовий, кінний монумент стоятиме на центральній площі біля ЦУМу. Тисячі років наступні покоління згадуватимуть вас як наймудрішого правителя королівства…

— І скільки вам знадобитися часу на створення такого образу? — нетерпляче урвав обіцянки Король.

— Вже через тиждень люди щиросердно дякуватимуть вам і палко прославлятимуть вашу мудрість і прозорливість! — здійнявши праву руку вгору, урочисто пообіцяв чародій.

— Хіба я встигну так багато зробити за один тиждень? — Король зі сумнівом скоса подивитися на гостя.

— Ви вже все зробили! — посміхнувся Чарівник — Ви покликали мене, цього достатньо. Свого часу, до мене зверталася одна впливова сім’я. Я не можу зараз назвати прізвища, бо це конфіденційна інформація.

— Я розумію, — кивнув Король.

— Їх прадідусь був вампіром. Справжній гурман, надавав перевагу чистій, безгрішній здобичі. Багато крові випив. Його вже давно немає на цьому світі, упокоївся з осиковим кілком у грудях, а слава недобра про нього залишилася й псує життя його правнукам, неймовірно вихованим й освіченим людям. Вони вегетаріанці, не їдять навіть кров’яної ковбаси. На щастя, знайшлися сумнівні спогади сучасників їхнього предка! — Чарівник змовницьки підморгнув. — Які нарешті кинули світло на справи давно минулих днів і з’ясувалося, що всі ці чутки, про чисельні, непорочні жертви, поширювали вороги їхнього прадідуся! А насправді він був майже святим, справжнім героєм та правителем, що прагнув об’єднати розрізнену державу. І це зовсім не найважчий випадок у моїй практиці. Мені доводилося створювати в минулому цілі етноси та нації з їх фольклором, епосом і славетною, багаторічною історією.

— Ви коригуєте минуле? — про всяк випадок вирішив уточнити для себе Король.

— Ні в якому разі! — рішуче запротестував чародій. — Минуле вже не зміниш, але можна змінити ставлення до нього. Я вношу нову інформацію у сформовану систему поглядів і установок, створюю нові