Казка про недотепного Короля - Йожа Коцун

Наступного ранку Чарівник прокинувся та подивився на небо. Небо було чистим-чистим, без жодної хмаринки, а сонечко сяяло по-літньому яскраво. Встав чародій з ліжка, одягнув капці, підійшов до вікна та відчинив його. Здійняв Чарівник руки й завмер. Так він стояв, нерухомо, наче кам’яна статуя, прикувавши погляд до неба. Не минуло й хвилини, як на чистому небі з’явилася ледь помітна хмарка. Вона швидко почала збільшуватись і чорніти й незабаром затягнула все небо. Стало темно як уночі. Здійнявся сильний вітер. На мить спалахнула блискавка й одразу за нею вдарили гучні перекати грому та линув дощ. Та такий сильний, що хто не встиг на дворі сховатися, то одразу змок як хлющ. Опустив Чарівник руки й дощ скінчився. Знову визирнуло сонечко, заспівали пташки та повиповзали дощові хробаки зі своїх підземних нір. Взяв чародій чарівну паличку, змахнув нею й промовив закляття: «Піарос іміджмейкінум».

Перетворилися хробаки на тонкі, довгі, людиноподібні істоти. Стоять звиваються. Умився Чарівник, почистив зуби, переодягнувся та вийшов до них і з такою дивною свитою вирушив до Короля.

— Ну як просувається справа? — поцікавився Король.

— Все йде за розкладом! Завтра отримаєте бажане, але перш ніж зустрітися з добропорядними, люблячими вас підданими, нам необхідно трохи підготуватися.

Хробаки вишикувалися рядком.

— Дозвольте мені познайомити вас, Ваша Величносте, з нашою креативною командою молодих, цілеспрямованих професіоналів, — чародій запросив монарха підійти ближче, щоби той краще роздивився довгі, тонкі створіння. — Не буде перебільшенням, якщо я скажу, що, попри їх юний вік, вони позбавлені будь-яких переконань, моральних ідеалів, культурних поглядів і здатні якісно та оперативно виконати, яке завгодно поставлене перед ними завдання.

— Якісь вони безхребетні, — зауважив Король.

— Звичайно! Це невіддільна складова професіоналізму, — прояснив Чарівник. — Але повернемося до нашої справи. Дозвольте представити вам ваших відданих консультантів, PR-помічників, SMM-помічників, контент-помічників, політтехнологів, стилістів, психологів, соціологів, візажистів, модельєрів, майстра ораторського мистецтва та хореографа.

— А хореограф нащо? — здивувався Король. — Краще за мене в королівстві ніхто не танцює мазурку та полонез!

— Запевняю вас, у цьому ніхто не сумнівається, — заспокоїв Короля Чарівник. — Хореограф тут не для того, аби вчити вас підскокам і грюканню підборами. В нього інше завдання. Необхідно трохи попрацювати над вашою манерою рухатися та ходити.

— А що не так з моєю манерою? Вона недостатньо велична? — Король граціозно, повільно пройшовся залою.

— У тому й справа, — відповів Чарівник. — Вона занадто велична! Ви взавтра зустрічаєтеся з простими людьми й нам необхідно показати їм, що ви не лише Король, а й звичайна людина. Така сама, як вони! — Чарівник зробив виразну паузу. — Необхідно вибрати одяг, у якому ви прийдете. Ваш зовнішній вигляд повинен продемонструвати всім, що ви дотримуєтеся у житті простоти. Намагайтеся уникнути показового скупердяйства. Бажано, щоб ви одягнули напіввійськовий, не новий мундир, щоби підкреслити, що ви лише солдат, який сумлінно служить своєму народові та королівству.

«Зі старого одягу ідеально підійде кітель з вензелями», — подумав Король. — «Я його вже одягав один раз».

— Офіціоз розбавимо якою-небудь яскравою, курйозною дрібничкою, що приверне увагу, — Чарівник задумливо наморщив лоба. — Можливо, це буде в міру епатажне, кумедне взуття.

— З цим проблем не виникне, — погодився Король.

— Краще хай люди обговорюють ваші черевики, ніж те, що в них немає хліба, — додав чародій. — «Народне обговорення» помічники підготують для вас у належному вигляді заздалегідь. Зовнішній вигляд — це перший крок до успіху! Потрібна ще певна недбалість. Напевно буде краще, якщо завтра ви не поголитеся. Це додасть вам вдаваної, помірної мужності й упевненості. Нехай всі думають, що ви так багато й старанно працюєте заради суспільного блага, що в вас немає навіть часу поголитися. Ще один важливий момент. Треба вирішити, як саме завтра ви зійдете з гори і з палацу на площу до людей. Можливо, треба буде скористатися громадським транспортом.

Король здивовано подивився на чародія.

— Але гадаю до цього не дійде й ми обмежимося лише чимось бюджетнішим за королівський екіпаж, запряжений дванадцятьма важковозами.

— А що я внизу буду робити? — схаменувся Король.

— Вислухаєте подяки, потиснете руки, з’їсте шаурму й проголосите звернення. — Чарівник простягнув Королю папірець. — Воно невеличке. По обіді до вас прийде майстер риторики та ораторського мистецтва. (Майстер риторики та ораторського мистецтва вклонився Королю). Розставите з ним акценти, проаналізуєте та розділите текст на смислові відрізки. Відзначте олівцем паузи. Також треба буде попрацювати над дикцією та інтонаціями. Обов’язково зверніть увагу на мову тіла і жестів. Ваше звернення повинно звучати чітко, переконливо та зрозуміло.

— Я його завчу, — швидко пробігши очима текст звернення, сказав Король.

— Було б непогано, — погодився Чарівник. — Тепер я за вас спокійний, бо залишаю в хороших, а головне професійних руках. Хочу, тільки ще нагадати про винагороду…

— Тримай, — Король кинув Чарівнику важку в’язку ключів від кліток. — Я свого слова дотримуюся. Якщо виконаєш обіцяне, забереш взавтра альбіносів.

— Дякую Ваша Величносте.

Аудієнція закінчилася. Чарівник відкланявся Королю й покинув залу. За дверима він зіштовхнувся з Пройдисвітським.

— Чи можу я сьогодні бути чимось корисний? — з надією поглянув Радник на чародія.

— Так, принеси мені що-небудь попити, — зверхньо відказав той.

Образився Головний Радник, проте й знаку не подав.

— Давно хотів спитати, навіщо тобі звірі альбіноси?

— Підслуховував мою розмову з Королем? — Чарівник докірливо зміряв очима Головного Радника.

— Звичайно.

— Ну що ж, справа майже завершена, — ховаючи до кишені в’язку ключів промовив Чарівник. — Залишилося виконати лише дрібні формальності. Гадаю, можна вже розповісти. Річ у тім,