Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1 - Володимир Читай

— Що б ти знав, за лісовими законами не можна звинувачувати без доказів! — суворо відповів суддя. — Спочатку знайди докази, а тоді приходь.

Зрозумів Жменька, що тут йому правди не знайти. Пішов від судді у розпачі. Сунеться стежкою, мов мара, голову до землі схилив, нічого не бачить. Назустріч йому лис. Побачив, що Жменька сам на себе не подібний і питає:

— Чого це ти, хом'яче, такий сумний і невеселий, наче побитий?

— Е-хе-хе… — зітхнув той. — Біда у мене. Обікрали.

Розповів йому хом'ячок про свою журбу. Лис вислухав та й каже:

— Я знаю, як тобі допомогти. Я спеціаліст по роботі з персоналом. — він підморгнув. — Довірся професіоналам!

— Дякую, друже! — зрадів Жменька, а в його очах зажевріла надія.

Йде лис до мишей, пісеньку під ніс насвистує. Почули миші лиса, який вже не одного їхнього родича на той світ звіт, перелякалися, в нору залізли і дихати бояться.

— Не зачіпатиму я вас, миші. Не бійтеся. Коли це я на полювання співаючи йшов? Виходьте котрась, поговоримо. Справа є.

Виглянув Мудряк, бачить лис сидить на горбочку, лапу за лапу заклав і вуса крутить. «Справді, — подумав, — коли б на полювання йшов, то ми б його і не помітили». Вийшов і до лиса повільно, крок за кроком, наближається. Той побачив мишу і каже:

— Послав мене хом'як Жменька. Сам не зміг, бо дружина молода. Не встигає натішитися. Вибачався, просив переказати, що він, коли платню обіцяну рахував, прорахувався і самій роботящій миші, не знаю кому, мішок зерна не додав. Казав прийти завтра. — далі встав і пішов геть, насвистуючи.

Здивував Мудряк таким словам, нічого лисові не відповів. Коли до нори повернувся, братики обступили його:

— Що лис казав?

Переказав Мудряк братам розмову. Вони теж здивувалися, подумали, що Жменька вже зовсім з глузду з'їхав. Кожен потайки про мішок зерна подумав.

Ні світ, ні зоря, прокинувся Шустряк, потайки від братів вийшов з нори і до Жменьки побіг, що б першим бути. Хитряк теж довго не спав. Теж до хом'яка по зерно побіг. За Хитряком — Товстяк. А от Мудряк лисові не повірив і не пішов до Жменьки. Спав собі досхочу. А коли прокинувся, братиків вже не було. Здогадався, що вони до Жменьки пішли.

Коли сонечко лише краєчком вийшло за обрій, в жменькову нору подряпався Шустряк. Лис відчинив двері, і миша мало не зімлів з переляку.

— Не бійся! Кажи, чого прийшов.

— Я… я… Казали, що самому роботящому мішок зерна дадуть… — ледь чутно прошепотів Шустряк.

— О! Так це ти самий роботящий? — прищурився недовірливо лис.

— Я.

— То заходь. Розкажи, яку комору охороняв.

— Лютневу.

— Показуй!

Пішли лис і Шустряк в лютневу комору. Зайшов миша в комору, а лис його там і зачинив.

Коли сонечко наполовину вийшло з-за обрію, постукав у двері Хитряк.

— Ти по зерно? — питає його лис, коли відчинив.

— Так.

— То це ти роботящий?

— Я роботящий! Я тут найбільше старався, ночей не досипав!

— Показуй, яку комору стеріг!

— Грудневу!

Пішли до комори. Тільки-но зайшов Хитряк, як двері за ним зачинилися і він опинився в суцільній темряві.

Під обід і Товстяк з'явився. Запросив його лис до нори, відчинив комори, де братики були, поставив усіх перед собою і питає:

— То котрий з вас самий роботящий?

— Я! Я! Я! — пищать миші різними голосами, одна за одну голосніше. Кожен мішок зерна хоче.

— Цить! — лису вже набридло те пискотіння.

— Кожен з вас казав мені, що самий роботящий. Але таким може бути тільки один з вас! Виходить, що інші двоє мене обманули. Коли ви самі не можете вибрати, хто з вас самий роботящий, я сам це визначу. Побачу, як ви працюєте. А того, хто мене обманув — з'їм. — лис показав свої пазурі і облизався.

— Беріть те зерно, що в коморах, пакуйте в мішки і на поле йдіть провіювати. А потім в комори назад поскладаєте. Хто до вечора не виконає — той ледащо!

Забігали миші мішки пакувати. Напихають сухим листям, яке в коморі замість зерна було, і на поле носять. Лис біля нори сидить, записує, хто скільки мішків виніс і мишам розписуватися дає.

Посідали миші в полі біля купи листя, втомилися, дух переводять. Аж тут Мудряк йде. Зрадів, що братиків знайшов живих та неушкоджених. Розказали вони йому ранішню історію з лисом та його умови, а Мудряк тільки посміявся з них.

Перепочили миші. Час вже й назад до хом'якової нори зерно, яке вони буцім-то перевіювали, носити. Напхав Хитряк листя в мішок і в нору поніс. Лис зупинив його біля входу:

— Покажи-но, миша, чи добре зерно просохло.

Зблід Хитряк, тремтячими лапами мішок відкрив, а там… листя.

— Що це таке? Ти що, мене обдурити надумав? — рикнув лис.

— Ні, ні! Що ви. Це я переплутав, не того мішка узяв. — переляканий Хитряк вхопив мішка і назад в поле побіг.

— Що сталося? — питають братики.

— Все! Нам кінець. Лис перевіряє, що ми в мішку несемо.

— Де ж нам зерна взяти? — зажурилися миші.

— Може втечемо подалі? — запропонував Шустряк.

— Ні, — каже Мудряк. — Куди ти від лиса втечеш. Він нас з-під землі дістане. Життя не дасть. В нього тепер докази є, що ми зерно з нори повиносили, а назад не принесли.

Думали-гадали, нічого путнього не вигадали. Ось вже й вечір наближається.

— Є лише один вихід. — каже Мудряк, коли все обміркував. — Треба позичити.

— Де?