Нездоланний - Лі Чайлд

Ричер сказав:

– Передай йому, що нам потрібна вся можлива інформація про «Глибинну Мережу». Усі його записи. Або передай йому, хай приїде сюди і розповість нам усе особисто. Ми можемо не розібрати його записів. Він може й прилетіти сюди літаком. У нього ж вимальовується книга.

Ченґ увімкнула на своєму телефоні гучний зв’язок, набрала номер і доповіла журналістові про все, що сталося відтоді, як вона йому телефонувала з мотелю у Вест-Голівуді. Вона згадала і про Чикаґо, і про бібліотеку, і про сімейну аптеку, і про вулицю Мак-Кенна, і про будинок Мак-Кенна, і про Хеккета, і про сусідку, і про вбивство в Лінкольн-Парку, і про політ до Фенікса, і насамкінець про сестру Мак-Кенна. А тоді ще про його сина, який застряг між двома нулями, і про його короткотривале зникнення.

Вествуд сказав:

– Це називається «ангедонією». Неспроможність відчувати радість.

– Його сестра якось похмуріше нам це подала.

– І він найняв Ківера, щоб той знайшов його сина і привіз додому?

– Ми так гадаємо. Ми до цього ще не дійшли в розмові. Нас перервали.

– Я не розумію, який стосунок до цього мають «Глибинна Мережа» чи двісті смертей. Воно мені більше скидається на кримінальну справу, а не на наукову проблему. Або ж одна з тих чисельних історій про людські трагедії.

– Можуть бути і всі три водночас. Нам це ще не відомо.

– Де ви зупинитеся?

– Ми ще це не з’ясували.

– Гаразд, я передзвоню вам, коли приземлюся.

І дзвінок перервався. Ричер сказав:

– Вочевидь, Майкл проводить багато часу за своїм комп’ютером чи бавлячись із телефоном. Можливо, саме це пов’язує його із «Глибинною Мережею». Може, він постійно спілкується на одному з тих дивакуватих форумах. Можливо, у нього є своє, окреме життя, про яке ніхто навіть не здогадується.

– Він лише пригнічений, а не дивакуватий.

– «Пригнічений» саме це і означає, тобто він знаходиться поза зоною нормальності. А для цього потрібен ряд емоцій, яких у Майкла якраз і немає. Що дивакувато. Чи незвично, якщо говорити ввічливо. Але вона сказала, що він розумний. Можливо, існують якісь групи підтримки он-лайн. Можливо, він сам створив одну таку групу.

– То для чого тоді тримати це в таємниці?

– Гадаю, через пошукові системи. Працедавці перевіряють інформацію в Мережі. Я читав про це в газеті. І не лише працедавці, гадаю. Мабуть, усі люди. Родичі, а ще, мабуть, лікарі. Більше не залишилося нічого приватного. Певні речі можуть обернутися бумерангом проти тебе самого. Якщо Майкл поширив у Мережі щось таке, що ставило його прогрес під сумнів, він міг позбутися свого житла. Або хтось міг вирішити, що йому потрібен нагляд.

Тієї миті двері розчинилися і до кімнати знову увійшла Лідія Лейр. Сестра Пітера Мак-Кенна, тітка Майкла Мак-Кенна, а ще мати нареченої. Вона сіла в те саме крісло, де сиділа до цього, і Ричер запитав її:

– Як сталося, що Майкл зник?

Вона відповіла:

– Це довга історія.

За двадцять миль на південь від Материного Спочинку чоловік у випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям зробив ще один дзвінок зі свого стаціонарного телефону. Його співрозмовник сказав:

– Цього разу це твій промах.

– Яким чином?

– Були речі, про які ти не знав.

– Які саме речі?

– Я обіцяв тобі, що їм не вдасться поговорити з Мак-Кенном. І я це зробив. З мерцем не поговориш. Але за це довелося заплатити. Я втратив Хеккета.

– Як?

– Ричер його прибрав. Чи вони обоє. У будь-якому разі, цього не повинно було статися. Теоретично це неможливо.

– Він мертвий?

– Він у лікарні.

– Ти дозволиш їм вийти сухими з води цього разу?

– Ні, не дозволю. Я наведу тобі приклад. Є такий собі образ певного бізнесу. Дуже конкурентоспроможний. Стійкість бренду – це все. Тому я розділю з тобою п’ятдесят на п’ятдесят.

– Що розділиш?

– Ту ціну, яку мені коштуватиме можливість не дати їм вийти сухими з води.

Чоловік із джинсами та волоссям на хвилину замовк, а тоді сказав:

– Ти не дав їм можливості поговорити з Мак-Кенном. За що я тобі щиро вдячний. Це гарно виконане завдання. Але, з усією повагою до тебе, мушу сказати, що на цьому наша співпраця закінчується. Будь-які почуття, які в тебе виникли до Ричера чи Ченґ, тепер є твоєю власною проблемою, без жодного сумніву.

– Хеккет прикутий наручниками до