Пожежник - Джо Хілл

— Твоє поривання захистити мене суперечить моєму бажанню захистити власну гідність. Вибач. Та й до того ж мене не полишає бентежне відчуття, наче ти намагаєшся захистити мене від себе самого. Тож це ніяка не ласка — це примус.

Якийсь час він просто сидів, та врешті безвиразним офіційним тоном промовив:

— Керол усе одно захоче побачитися з тобою завтра.

— Добре, бо мені треба побачитися з нею. Моя мандрівка додому по аптечку першої допомоги була гарним стартом до поповнення припасів лазарету, але цього аж ніяк не достатньо, і наступного разу мені таки знадобиться допомога. Твоя, а може, ще кількох людей. Певна, Керол це зважить. Я ціную, що ти потурбувався про мою аудієнцію в її превелебності.

Бен стояв, крутячи в руках свій вовняний кашкет. М’язи в нього на щелепі стискали й розтискалися.

— Я намагався, — промовив він.

Дорогою геть він ледь не зірвав шторку.

6

Зі щоденника Гарольда Кросса:

13 липня

ВІД САРИ СТОРІ НЕ ЛИШИЛОСЯ НІЧОГО, КРІМ ОБВУГЛЕНОГО ЧЕРЕПА І СТЕГНОВИХ КІСТОК. ГЛУХОНІМИЙ БУВ У КОТЕДЖІ РАЗОМ ІЗ НЕЮ, КОЛИ БУДІВЛЯ СПАЛАХНУЛА, АЛЕ НА НЬОМУ АНІ ОПІКУ. ВІН, МОЖЕ, Й ЛИШИВСЯ Б ЦІЛИЙ, ЯКБИ ДАХ НЕ ЗАВАЛИВСЯ ЧЕРЕЗ ЖАР. Я СЛІДКУЮ, ЧИ НЕМАЄ В НЬОГО ОЗНАК УШКОДЖЕНЬ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ, ТА Я НЕ БАГАТО ЗМОЖУ ДЛЯ НЬОГО ЗРОБИТИ, ЯКЩО У НЬОГО РОЗІРВАНИЙ КИШЕЧНИК. ЙОМУ ДОВЕДЕТЬСЯ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПОРТСМУТСЬКОГО ШПИТАЛЮ, І НА ЦЬОМУ ЙОГО ПІСЕНЬКА СКІНЧИТЬСЯ. ТІ, ХТО ПОТРАПЛЯЄ ДО ПОРТСМУТСЬКОГО ШПИТАЛЮ, БІЛЬШЕ ЗВІДТИ НЕ ВЕРТАЮТЬСЯ.

НІХТО НЕ СКАЖЕ ЦЬОГО У ПРИСУТНОСТІ ОТЦЯ СТОРІ, ТА Я ЗНАЮ ЧИМАЛО ЛЮДЕЙ У ТАБОРІ, ЯКІ ДУМАЮТЬ, ЩО ЯКБИ САРА БІЛЬШЕ ЧАСУ ПРОВОДИЛА В ТАБОРІ, СПІВАЮЧИ З РЕШТОЮ У КАПЛИЦІ, ТО ВОНА Б НЕ ЗАГИНУЛА. Я НЕ НАСТІЛЬКИ ПЕВЕН ЩОДО ЦЬОГО. ХОТІВ БИ Я ЗНАТИ, ЩО ВОНА ТАМ ТАКЕ РОБИЛА, ІЗ ПОЖЕЖНИКОМ ТА СВОЇМ МАЛИМ. А ЩЕ, ВІДВЕРТО КАЖУЧИ, Я ПРИГОЛОМШЕНИЙ: ВОНА ПІДХОПИЛА ДРАКОНЯЧУ ЛУСКУ МЕНШ НІЖ ДВА ТИЖНІ ТОМУ. ДОВГИЙ ЧАС ВОНА БУЛА ЄДИНОЮ «ЗДОРОВОЮ» В ТАБОРІ. Я НІКОЛИ НЕ ЧУВ, ЩОБ ХТОСЬ ТАК ШВИДКО ЗГОРІВ ПІСЛЯ ЗАРАЖЕННЯ. ТРЕБА ЧИМСКОРІШ ПОВЕРНУТИСЯ ДО БУДИНОЧКУ Й ВИЙТИ В ОНЛАЙН, ЩОБ МОЖНА БУЛО ПОВІДОМИТИ ДЕТАЛІ ЇЇ ВИПАДКУ ПОТРІБНИМ ЛЮДЯМ.

ПІСЛЯ ІНЦИДЕНТУ ПОЖЕЖНИК ДОСІ НЕ ПОКИДАЄ ОСТРІВ. ГЛУХИЙ ХЛОПЕЦЬ ТУТ, ЗІ МНОЮ В ЛАЗАРЕТІ, АБИ Я МАВ ЗМОГУ СЛІДКУВАТИ ЗА ЙОГО СТАНОМ. А ЕЛЛІ ЗУПИНИЛАСЯ З СЕСТРОЮ ТА ДІДУСЕМ. ВОНА ТИНЯЄТЬСЯ ДОВКОЛА З ТАКИМ ВИГЛЯДОМ, НАЧЕ ЇЇ НАКАЧАЛИ СИЛЬНИМИ НАРКОТИКАМИ. СТАЛА ЗОМБІ-ВЕРСІЄЮ СЕБЕ САМОЇ, ХОДИТЬ БЛІДА З МЕРТВИМИ ОЧИМА.

ЦЕ ПОГАНО, ЩО Я ДУМАЮ ПРО ЇЇ СМУТОК, ЯК ПРО АФРОДИЗІАК? ЯКЩО ВОНА ШУКАЄ ВТІХИ, ТО ПЛЕЧЕ МІСТЕРА ГАРОЛЬДА КРОССА ЯКНАЙКРАЩЕ ПІДІЙДЕ ПРОПЛАКАТИСЯ.

ОХ, Я ПОГАНА ПОГАНА ПОГАНА ЛЮДИНА.

ДУМКА, НАВІЯНА ПІДСМАЖЕНИМ ФІЛЕ А-ЛЯ СТОРІ: САРА СТОРІ ОБЕРНУЛАСЯ НА ПОПІЛ, І ТОЙ ПОПІЛ МІСТИТЬ АКТИВНІ СПОРИ, ЯКІ ОЧІКУЮТЬ НА НОВОГО ХАЗЯЇНА. ЦЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО СПОРУ ДО РЕПРОДУКЦІЇ ГОТУЄ ЖАР, ОТ ТІЛЬКИ ВІН ЇЇ НЕ РУЙНУЄ. ВІД ПОШКОДЖЕНЬ ЇЇ МАЄ ЗАХИЩАТИ ПЕВНИЙ ЕНЗИМ. ВДОСТАЛЬ ТОГО ЕНЗИМУ МОЖЕ — ТЕОРЕТИЧНО — ВКРИТИ ШКІРУ Й СЛУГУВАТИ ЯК ВОГНЕТРИВКИЙ ПОКРИВ. ОТЖЕ, МОЯ ТЕОРІЯ: ПОЖЕЖНИК МОЖЕ АКТИВУВАТИ ТОЙ ЕНЗИМ, ЩОБ ВІН ЗАХИЩАВ ЙОГО ОРГАНІЗМ. САРА СТОРІ ТОГО НЕ ВМІЛА, ТОМУ Й ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА «ФЛАМБЕ». ТА ЩО ЗАПУСКАЄ ЦЕЙ ЕНЗИМ? ЩЕ ОДНА ТЕМА ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ З ХЛОПЦЯМИ ОНЛАЙН.

НІК СТОРІ НЕ ПОВНІСТЮ НІМИЙ. САМЕ ЗАРАЗ ВІН СТОГНЕ ТАК, НАЧЕ ПРОСРАТИСЯ НЕ МОЖЕ. ЩЯЗ[110]. МЕНІ НІЗАЩО НЕ ЗАСНУТИ.

7

Гарпер прокинулася від поштовху, наче спала не на ліжку, а в човні, який щойно наскочив на скелю, скрегочучи корпусом об шорсткий камінь. Вона кліпнула, вдивляючись у темряву, не певна, чи то хвилина минула, чи, може, цілий день. Тоді човен знову здригнувся від удару. Біля підніжжя розкладачки стояв Бен, копаючи коліном раму ліжка.

Вона проспала від світанку до заходу, настав уже новий вечір.

— Сестро, — промовив Бен. Тільки це вже був не той Бен, який вмовляв її минулої ночі. Це був офіцер Патчетт. Його м’яке й приємне кругле обличчя набуло нечулого та офіційного виразу. Він навіть напнув на себе поліцейську уніформу: темно-сині штани, випрасувана блакитна сорочка й темно-синя куртка з білою вовняною підкладкою та словами «ПОЛІЦІЯ ПОРТСМУТА», витиснутими ззаду великими жовтими літерами.

— Так?

— Матінка Керол сподівається отримати новини щодо стану Отця Сторі, — відказав їй Бен. — Тільки-но ви будете готові, ми з Джеймі проведемо вас до неї.

Джеймі Клоуз стояла у дверях до почекальні, перекидаючи білий камінець з руки в руку.

— Перш ніж я зможу повідомити їй ці новини, мені самій спершу треба оглянути Отця. І хвилю, щоб зібратися. Ви можете почекати в сусідній кімнаті?

Бен кивнув і окинув недбалим поглядом Ніка, який саме всівся на ліжку, спостерігаючи за ними широко розплющеними зачудованими очима. Бен підморгнув, та у відповідь хлопець не всміхнувся.

Офіцер поліції пірнув під шторку, але Джеймі Клоуз затрималася.

— Роздавать ліки вам подобається, — проказала Джеймі. — Подивимось, як вам сподобається їх приймать.

Гарпер намагалася вигадати якусь кмітливу, дошкульну відповідь, та Джеймі розвернулася і попрямувала за своїм керівником до почекальні.

«Не йди», — жестами сказав Нік.

«Мушу», — відповіла вона йому порухом рук.

«Не треба, — не зронивши жодного слова, наполягав хлопець. — Вони задумали щось погане».

Гарпер узяла до рук планшетку з аркушами й написала:

«Не накручуй себе. А то ще живіт розболиться».

Вона саме розчісувала волосся, коли почувся легенький стукіт у двері.

— Так, проходьте.

Майкл прочинив двері на три дюйми. За крученою мідною бородою ховалося веснянкувате хлоп’яче лице.

— Укол інсуліну?

— Заходь. Я одягнута.

Він зняв кришку з туалетного бачка й видобув звідти пластиковий пакет, де зберігалися одноразові інсулінові шприци, які ще лишилися. Місце було не найгігієнічнішим, щоб тримати там медикаменти, але принаймні там вони лежали в прохолоді. Він задер сорочку, оголивши кістлявий край блідого білого стегна, яке протер серветкою з антисептиком.

— Мем, — мовив він, не підводячи на неї погляду. — Будьте сьогодні обережні. Люди не при тямі. Не думають тверезо. Еллі не думає тверезо.

— Ти лишишся тут, щоб приглянути за лазаретом, поки я буду у Керол? — запитала Гарпер.

— Так, мем.

— Добре. Нік буде радий компанії.

— Мем? Ви чуєте, про що я кажу? Про те, що люди не думають тверезо? Я спробував поговорити з Еллі під час сніданку. Не знаю, що на неї найшло. Вона вже купу днів не їла, та й від самого початку була не в найкращій формі, щоб їх пропускати. Хтось має