Пожежник - Джо Хілл
— Мій пост?
— Матінка Керол чітко дала зрозуміти, що очікує від тебе постійного нагляду за батьком, удень і вночі, доки не мине криза. Хоч би якою була розв’язка.
— Найтяжча криза вже минула, і в мене є також інші пацієнти.
— Матінка Керол трохи інакшої думки щодо цього, — Бен похилив голову, якусь мить подумав, а тоді підвів погляд. — Тоді Пожежник і планує виступити? Коли загояться поламані ребра?
— Куди виступити? Нащо?
— Сюди. Щоб захопити табір.
— Він нічого не збирається захоплювати, — Гарпер спало на думку, що вона, цілком можливо, припустилася тактичної помилки, повідомивши старшому лейтенанту Керол, що Отець Сторі уявляв когось іншого на її посаді. А тоді подумала: «Похрін». Якщо на саму думку про боротьбу за владу з Пожежником Бен весь зіщулився, воно й добре. Хай хоч раз відчує себе гнаним та безсилим. — Втім, гадаю, зрештою він вчинить так, як буде краще для табору. Джон завжди так робить.
Рене закашляла, здавалося, промовляючи: «Заткнися».
Бену знадобилася якась мить, щоб опанувати себе. Він зчепив пальці рук на колінах і поглянув на чашку, утворену долонями.
— Повернімося до того, як ти подалася блукати з табору. Я все думав, що нам з цим робити. І здається, я знаю, як усе залагодити.
— Що значить «залагодити»? Нема чого лагодити. Я пішла, я прийшла, все гаразд, та й по всьому.
— Не все так просто, Гарпер. Ми тут намагаємося захистити сто шістдесят три людини. Сто шістдесят чотири, якщо рахувати дитя, яке ти виношуєш. Ми мусимо вдатися до певних заходів, щоб гарантувати всім безпеку. Якщо люди робитимуть певні вчинки, які є небезпечними, що ж, неодмінно мають бути наслідки. Якщо люди крастимуть. Якщо приховуватимуть запаси. Якщо їм заманеться кудись податися і, цілком імовірно, потрапити в полон до людей, які бажають нам усім смерті. Гарп, я розумію чому ти повернулася додому. Розумію, що ти бажала як краще. Та всім дітлахам, які бодай раз відвідували недільну школу, відомо, куди ведуть благі наміри. Ти ризикувала не лише своїм життям та життям того цінного вантажу, який носиш під серцем...
Гарпер не була певна, чому від слів «цінний вантаж» їй стало зле. Не стільки через «цінний», скільки через «вантаж». Певно, знову ж таки через відразу до кліше. Коли доходило до мовних кліше, Бен Патчетт за словом у кишеню не ліз.
— ...ти також ризикувала життям Отця Сторі, та й кожного в таборі. Це було небезпечно та необдумано, ти порушила правила, які існують з поважних причин, і це не може лишитися без наслідків. Навіть для тебе. І повір мені: наслідки за небезпечні діяння мають бути неодмінно. Мусить бути спосіб підтримувати порядок. Кожен бажає цього. Інакше б тут нікого не залишилося. Люди хочуть знати, що ми вживаємо заходів задля убезпечення цього сховку. Їм потрібен закон. Потрібно розуміти, що хтось за ними приглядає. Можливо вони навіть почуватимуться краще, якщо знатимуть, що за головних у таборі — кілька самодержців. Міць породжує впевненість. Отець Сторі, хай його Бог милує, — він нерішуче зиркнув через плече на непритомну сплячу постать позаду, — здавалося, ніяк не міг цього втямити. Його рішенням для всіх негараздів було слово «обіймімося». У відповідь на низку крадіжок він сказав, що матеріальні блага високо переоцінені. Справи почали гіршати ще до того, як ми привели до табору тюряжників. Отож...
— Отож, — повторила Гарпер.
Він підняв плечі, а тоді, розпачливо зітхнувши, опустив їх.
— Отож, ми маємо показово покарати тебе. І саме це ми й зробимо. Керол хоче бачити тебе завтра, щоб дізнатися новини про стан батька. Я відведу тебе до неї, ми собі посидимо, поп’ємо з нею чаю. Коли повернемося сюди, я повідомлю решті, що ти залагодила свою провину в Будинку з чорною зорею, що більшість часу там провела з каменем у роті. Як не подивись, це найсправедливіше вирішення ситуації. У моїй парафії ми кажемо, що незнання закону не звільняє від...
— Ignorantia juris non excusat[108], — промовила Рене. — Та тільки покарання в цьому таборі призначають на місці, без можливості звернутися до неупередженого судді чи надати чесний...
— Рене, — втомлено сказав Бен. — Те, що ти прочитала кілька романів Джона Ґрішема, не робить з тебе судді Верховного суду[109]. Я даю Гарпер можливість вийти з цієї халепи, то, може, не морочитимеш мені яйця?
— Бен, дякую тобі, — м’яко сказала Гарпер.
Якусь мить він мовчав, тоді підвів погляд і непевно, мляво всміхнувся до неї.
— Та пусте. Якщо хто в таборі й заслуговує на маленьку поблажку... — почав був він.
— От тільки хрін я стану це робити, — відрізала Гарпер.
Він витріщився на неї, застигнувши з напіврозтуленим ротом. Йому знадобилося трохи часу, аби зібратися з думками, а тоді тоненьким та хрипким голосом він спитав:
— Що?
— Ні, — відповіла Гарпер. — Я не пхатиму камінь до рота в ідіотському самобичувальному пориві каяття, коли мені навіть нема в чому розкаюватися. І я так само не маю наміру брехати людям, кажучи їм, що пристала на це ваше істеричне гівно.
— Можеш припинити лаятися на мене? — запитав він.
— Чого, лайка теж тепер протиправна, чи як? Буду цмулити камінь на годину довше тепер? Ні, Бене. Я кажу «ні». Однозначно «ні». Я, бляха, медсестра, і це моя робота — казати, коли відбувається щось нездорове, і ось це — це таки щось нездорове.
— Господи-Боже, я ж стараюся як краще.
— Краще для кого? Для мене? Для тебе? Чи, може, для Керол? Вона схвильована, що це підірве її владу, якщо я не схилю миролюбно голову разом зі всіма вами? Якщо не підіграю, то решта теж почнуть створювати неприємності, у цьому річ?
— Бен, — озвалася Рене, — хіба зберігати таємниці — це не порушення одного з правил? Тобі ж нічого не буде за те, що ти плануєш, як Гарпер уникнути покарання? Мені б не хотілося побачити, як наш шеф служби безпеки блукає табором з каменем у роті. Бо це може дорого обійтися його репутації.
— Йсууусе, — вимовив він. — Йсусе Кристосе. Ви тільки послухайте себе. Гарпер... вони змусять тебе... ти не можеш
