Українська література » » Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 - Лариса Підгірна

Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 - Лариса Підгірна

---
Читаємо онлайн Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 - Лариса Підгірна
була повна маячня, тож після восьми годин безплідних сперечань зі мною вони цю марну справу покинули.

Потім почався ще один такий же допит (він тривав п'ять годин), щоб змусити мене визнати, що у мене начебто є секретне джерело фінансування для ведення контрреволюційної і підривної роботи в СРСР.

Я вперто стояв на своєму, бо, звісно, і це була суцільна маячня.

Через п'ять годин було зняте і це звинувачення.

Слідом за тим мене звинуватили у військовому шпигунстві, проте від цього звинувачення вони незабаром відмовилися самі…»

— Падлюки… Підла сволота… — прошипів Марко. — Кажу ж вам, Яне, цьому Алану Монкхаузу дуже поталанило, що за ним стоїть Велика Британія… Я знав випадки, коли людей арештовували за геть нікчемні речі і розстрілювали у той же день. Без суду і слідства, рішенням трьох ідіотів.

— Там, далі… — кивнув Флемінг. — Уже за північ Монкхаузу висунули список поломок турбін за кілька останніх років. Допити тривали цілий день й увесь вечір. Він був до чорта стомленим і нарешті, на радість своїм тюремникам, визнав, що деякі поломки були пов’язані з неналежною якістю матеріалів та монтажу…

* * *

Через кілька днів Флемінг таки отримав відповідь із Кремля за підписом самого Сталіна. Вождь СРСР відповів власноруч, однак у інтерв’ю Яну відмовив, посилаючись на зайнятість.

— А чого ви хотіли, мій друже! — Марко з усмішкою поглянув на Флемінга. — Він уже побачив, на що ви здатні, читаючи ваші статті… Певно, відповідати на ваші гострі запитання у нього немає ані найменшого бажання…

А потім… потім до апартаментів Шведа постукала Дануся.

Як завжди, під приводом потреби змінити білизну передала Маркові записку.

«Треба побачитись… Є новини…»

* * *

— Учора Ригаль мені дещо розповів, — без передмов почала Дануся, коли Марко, як і раніше, зайшов до неї. — Він був стомленим вкрай, — продовжила вона. — Сказав, що ще ніколи не було стільки роботи, що клятому грузину усюди ввижаються шпигуни і змови, тож прослушки встановлюють в усіх кабінетах, навіть у лікарнях, у конторах — скрізь, де можуть спілкуватися люди і ляпати зайве. На те іде купа грошей.

— Він не боїться з тобою про таке говорити? — глипнув Швед на неї з-під лоба.

Вона стенула плечима.

— Я ж казала вам — хто при здоровому глузді, керуючи встановленням прослушки, встановить її у себе вдома? Тим більше — я для нього покірна, кохана жінка. Він мені довіряє… і любить. По-своєму. Комусь же йому треба виговоритися… Але найбільше Ригаль злився, що на його відділ почепили ще одне термінове завдання, а тому усі вихідні він буде змушений провести на роботі, контролюючи своїх ледарів…

Марко глипнув на Данусю.

— Що за нагальна робота така?

— Сигналізація… У них завдання встановити сигналізацію у якійсь будівлі… Каже, туди звезли силу-силенну ящиків із безцінними музейними експонатами, зібраними ще за царя Гороха. А там просто підвал! Заходь, бери, що бажаєш… Кілька ящиків були пошкоджені і він зазирнув із цікавості всередину.

— І що там? — запитав Марко, відчуваючи, як у грудях підіймається знайомий холодок, відчуття знайденого сліду, що, здавалося, уже загубився…

— Каже — якісь старі книги, рукописи, мечі… золоті речі… багато золотих речей, — відповіла Дануся. — Я подумала, вам це може бути цікаво… Адже сюди, до Москви, звозили цінності з усієї України…

— Ти — молодець, Данусю! — Марко стиснув її руку у своїй долоні. — Молодець! Тільки от… якби потрапити туди, побачити усі ці скарби! Мені здається, я знаю, про що йде мова і звідки вони — ті старовинні рукописи і золото. Я уже бачив їх. Одного разу.

Швед за звичкою потер лоба. У дитинстві, здавалося, це завжди допомагало думати… Звичка залишилася на усе життя.

— Данусю… — проказав він. — А ти могла б мені допомогти влаштувати знайомство з твоїм чекістом?

— Тобто? Як допомогти?

Марко озирнувся.

— Ну, ти кажеш… він кохає тебе…

Вона здивовано подивилася на Шведа.

— Скажи йому, що хочеш… зробити приємність. Побачитися з ним в обід. Що він завжди голодний на тій роботі. Пожалій його, дізнайся, де саме знаходиться та будівля. Нехай вийде до тебе в обідню пору. А ти… принеси йому… вареників чи чого там… — Швед розвів руками. — Ну, що він там любить! Гаряченького, словом, посмакувати. Важливо, щоб ти дізналася адресу і сказала мені. В обідню пору маєш там бути з гостинцем для твого Ригаля. Я буду поряд… А далі… Якщо все вдасться, я зможу потрапити у те сховище, побачити, як там усе влаштовано…

Дануся похитала головою.

— Чи не багато для вас ризику? Ригаль не дурень, він із того ж тіста, що і решта чекістів.

— Усе буде добре! Вір мені! — Марко потиснув руку Данусі. — Тільки зроби, що кажу. Дізнайся, де те сховище, умов Ригаля вийти до тебе в обідню пору і повідом мені, де і коли…

* * *

— Алексе, ви задумали дурне… — очі Флемінга округлилися, щойно Марко виклав йому увесь придуманий нашвидкуруч план. — Таке не робиться без ретельної підготовки. Ви задумали дурне, Алексе!

— Не дурніше, ніж ви, коли просто у суді підкупили охоронця і дістали лист Монкхауза, написаний ним у камері Луб’янки, — спокійно відказав Марко. — Або коли написали Сталіну, знаючи, що його ваші статті у «Таймс» і без того дратуватимуть. Усе буде добре. Мені потрібно тільки знайти людину, яка б уміла кермувати вантажівкою і була здатна зробити потрібний мені фінт. Адреса — Большой Івановський провулок, 3, будинок 2, колишній доходний дім. Рівно о дванадцятій нуль нуль. У неділю. Завтра.

Ян почухав потилицю і роззирнувся. Вони говорили на вулиці, недалеко від «Націоналю», але Флемінга, відколи він опинився у совєцькій Москві, не полишало відчуття того, що за ними невідступно шпигують усюди, де 6 вони з Мак-Мілланом не стояли.

— Де ж ви візьмете вантажівку, Алексе? Це вам не Харбін! Це радянська Москва! — прошипів Ян крізь зуби.

— Поки не знаю… Але завтра до 12:00 автомобіль має бути…

— І водій! — багатозначно додав Ян.

— І водій… — кивнув Швед.

Флемінг похитав головою.

— Це неприпустимо… Алексе, ми у совєцькій Москві, ми — британські журналісти, що прибули висвітлювати перебіг суду над британськими інженерами, яких звинувачують у промисловому й політичному шпигунстві! Ми, зрештою, — прошипів Флемінг ще тихіше, — НЕ ЗОВСІМ британські журналісти…

— Усе як завжди, Яне. Чи не так? — стенув плечима Марко. — Чи ви гадаєте, що викрасти вантажівку на якусь годину у Москві — нездійснена місія?

Флемінг безпомічно розвів руками.

— Ну… тоді, якщо знайдеться вантажівка, — зітхнув він удавано скрушно, — вважайте що водія ви маєте.

Відгуки про книгу Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3 - Лариса Підгірна (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: