Кінець світу: Естелла - Nilett
Остання перепалка між двома унікальними інфікованими призвели до чи не малих руйнувань, та ран від яких звичайна людина не дожила б до лікарні. Аарон хоч і не втратив кінцівок повноцінно, але постраждав не на жарт. Переломи різних степенів, втрата крові, пробудження голоду за плоттю яку він ніколи не їв з моменту як став монстром. Все це зводило з розуму ледь двадцяти річну недолюдину. Хоча Фіару також перепало, що не могло не ощасливлювати бодай его.
Впоратися з голодом було майже що неможливо. Крістофер переступаючи через себе та свою гуманність, бачачи страждання молодшого, в один із днів віддав наказ не закопувати одного з загиблих товаришів із фразою «зроблю це сам та віддам шану як подобає лідеру», а потім заховав труп в одному з незаселених будівель замість похорон, а у вечері того ж дня змусив Аарона їсти плоть того чоловіка заради тамування звіриного голоду та уникнення справжнього божевілля. Чорнявий з першого ж моменту як зрозумів що до чого, згадував свою Присягу Вайлет не торкатися людей з подібними намірами та відмовлявся, але старший сам почав шинкувати труп з приступами нудоти та згодовувати страждаючому молодшому. Закривавлені руки зі шматками людського м’яса простягалися аж до губ, та пхали до рота друга через силу ледь не шматок за шматком. Це змусило тіло хлопця швидше регенерувати а розум почистішати, але ще й перетворило у залежного від крові та плоті монстра. Але тут вже Аарон вирішив це питання по іншому, адже присяга не торкатися людей не відпускала навіть якщо він і розумів, дівчина його не бачить та не дізнається про грішок скоєний ним. Юнак почав поїдати інфікованих. Жувати гниючу плоть та пити смердючу кров навіть вже не зовсім червоного, а більш чорно зеленого кольору. Смаки звісно були не на висоті та подеколи навіть викликали нудоту у такого як він, але здавалося голод втамовували замінники «свіжині» досить таки непогано, тому той продовжував кріпитися саме подібним чином.
Тож навіть будучи таким «неповноцінним та мертвим», він міг витримувати аби що, знаходячи обхід з проблем та не жертвуючи іншими. Пережити все, окрім програшів Фіару або суму за дівчиною яку здавалося по справжньому кохав, а не лише думав, що тимчасово прив’язався та зможе швидко забути.
***
На вулиці було вже дуже темно, коли Аарон дійшов до кордону третього району та зупинився у пересуванні. За рік люди що жили там, також не на жарт повимирали або хто мав нагоду то тікав, але залишилося і декілька угрупувань, здавалося на перший погляд незалежних від першого району котрий любив помикати усіма навколо. Вони мали досить маленьку кількість людей, але кожен із них умів постояти сам за себе. Навіть дитині не можна було довіряти. У кишені кожного міг бути ніж або отруєна рідина, котра паралізує за мить, якщо не вб’є. Жінки були хитрими, грали на почуттях та емоціях, зваблювали зовнішнім виглядом, а потім відправляли до прабатьків якщо користі ніякої отримати не могли. За представників чоловічої статі взагалі розказувати не варто. І так все зрозуміло коли стоїть чоловік, по зуби озброєний як вогнепальною зброєю, так і ножами різних розмірів або битою прикріпленою до спини на якийсь поясок чи мотузку.
Аарон планував йти ще й у ночі, щоб вже до ранку опинитися у першого, але життя не життя якщо щось не мусить нас міняти кардинально напрямок думок за якусь там лише мить. Брюнет почув гучний вистріл десь у межах кілометра, можливо півтори по ліву сторону від себе. Спершу він планував тихо проігнорувати та піти собі по власним справам, але щось немов силою змусило його розвернутися у той момент, коли він вже заліз на верхівку стіни та хотів перетнути кордон третього та четвертого.
Через якийсь час роздумів, юнак зістрибнув з високої стіни, от тільки трохи не у той бік у котрий планував від початку. Хлопець вирішив все ж таки повернутися звідки прийшов та поглянути на те, що міг пропустити. По відчуттях йому слідувало прямувати на захід, ближче до центру. З його уміннями швидко бігати та пересуватися здебільшого на дахах багатоповерхівок використовуючи довгі стрибки, він дістався потрібної точки хвилин за десять можливо дванадцять. Звичайна ж людина топала б пішки години півтори, це якщо враховувати не пряму дорогу, а саме короткі шляхи. У такі моменти переваги бути унікальним інфікованим знову давалися у знаки.
Що саме там Аарон планував побачити мабуть і для нього було загадкою. Зазвичай він просто рятував за потреби когось якщо вирішував що людина хороша та вказував куди йти або проводжав до воріт Естелли самостійно, чи як другий варіант, залишав напризволяще у випадку вже навіть візуального засудження.
Вистріл як перший раз пролунав, так більше й не повторювався. Але Аарон чітко міг вказати напрямок куди потрібно йти. Юнак відчував серцебиття та чіткий запах крові. Хтось точно був поранений після пострілу, що одразу підштовхувало до думки перепалки. А враховуючи силу запаху, рана була досить серйозна, можливо навіть смертельна для декого.
Досить таки не обережно, він по дахах дійшов куди потрібно. На одній з вулиць відбувалася якась суперечка. І досить не рівноцінне розподілення сил. Один худий чувак проти п’яти амбалів більших на цілу голову та озброєних кожен чимось іншим, але не менш ефективним. Хоча навіть базуючись на побачене, Вайт не квапився спускатися та допомагати. Він просто всівся на даху поближче та звісив ноги до низу. Спокійне серцебиття худого хлопця здавалося йому дивним та частково навіть незрозумілим. Тому бажання спостерігати росло.
З кишені кофти він дістав упаковку сигарет, але не квапився запалювати. Хлопець просто увімкнув режим очікування. Пильнував та вслухався у розмову де став свідком.