Кінець світу: Естелла - Nilett
— Гівнюк! Думаєш вкравши ін’єкцію та інфу про боса, і просто зможеш втекти живим та не поміченим ніким?
Один з найбільш злих чоловіків з битою у лівій руці, зі злобою у голосі почав розмахувати руками та знову погрожувати тому за ким гнався. Чимось він був візуально схожим на Пожирача котрого Аарон вбив коли втратив розум через Вайлет та небезпеку у якій та була. Великий, візуально немов на астероїдах, явно сильний фізично, без особливих татуювань, з глибоким голосом, бородою та майже без волосся на голові. Поруч із таким навіть стояти було не дуже приємно. Але оточений хлопець здавалося не сильно був наляканий. Навіть рук з кишень не дістав. Нагадуючи цим чорнявому самого ж себе.
— Та ну тебе Отто. Я вже казав тобі що не крав нічого і розказувати мені нічого. А якби і я був головним злочинцем, то ти б не спіймав мене так легко та швидко. Хіба моя величність такий ідіот, розгулювати коли перебуває у розшуку банди головорізів? – худорлявий молодий чоловік роками на вигляд як той самий Крістофер, просто знизаючи плечима тихо посміявся.
У нього було рівне руде волосся довжиною по плечі та зібрана верхня частина у хвостик, хоча все ж спереду було витягнути декілька пасм, напевне щоб прикривати чоло. Коли він почав крутити головою, то Аарон помітив наявність гетерохронії. Одне око здавалося білим, що на початку підштовхнуло до думки сліпоти на ліве око, але приглянувшись він уловив нотку сірого, поки праве було дуже темно зеленим. Саме через це, був дуже сильно виділений контраст та різниця між лівим та правим оком. Далі кинувся прокол нижньої губи. Там чітко виднівся срібний ланцюжок, що поєднував пірсинг губи з проколом вуха. Виглядало епатажно, але явно болюче якщо задіти. Стиль одягу ж був окремою історією. Чорні шкіряні штани, боти з ремінцями, чорна футболка або майка та ідентичного кольору знову ж шкіряна куртка, та на руках щось схоже на рукавиці велосипедки, або просто обідрані у пальців звичайні тканинні рукавиці. Шия була максимально відкритою, та помітно висів на ній срібного кольору ланцюжок, а на ньому кулон, явно з фотографією у середині. Перша думка яка пінімалася, хлопець міг бути байкером чи хуліганом у мирні часи.
Візуально, рудий би непогано вписався у компанію Аарона.
— Кому ти чешеш Еліасе?! Були свідки твого злочину! – Гаркнув перший.
— Палися кому продав поки кінцівки ще на місці… – із прихованою злобою промовив другий.
— Хлопці! Заспокойтеся трішки! Невже ви стали залежними від тієї отрути яку вам давали замість плати? – рудий самовдоволено посміхався, адже розумів що перед ним стоять наркомани які підсіли на препарат, який дістався їм від якогось то там підпільного лікаря нарколога чи хто знає кого. Вони підписалися як піддослідні кролики. І не було гарантів, що ті не повмирають.
— Ти теж коловся! То ж не розказуй нам про праведність!
— Я? Ви впевнені у цьому панове? Я пригадую лише вітамінки та звичайну водичку.
— Зараз ми освіжимо твою пам’ять та зітремо цю вдоволену посмішку з твого лиця ти жалюгідне лисенятко!
— Посмієте піти проти мене?
— Може ти й хороший стрілок, але без пістолета та пуль ти ніщо. Тож годі вже вимахуватися. Тобі гаплик дрібното.
— Аааах… – рудий зітхаючи у голос нахилив голову вперед, та навіть рукою торкнувся чола – Чому всі качки це дорівнює відсутність мізків га? Разом з м’язами ж можна прокачувати й інтелект… Читати до прикладу… Нащо бути тупими деградантами? Це хіба так круто?
— Здохни засранцю…
На перший погляд, той хто був лідером, адже стояв у самому переду та більше всіх орав, знову змахнув рукою та хотів вдарити слабшого на вигляд опонента. Але просто не дістався кулаком цілі. Рудий з легкістю відскочив у бік, немов справжній кіт.
Аарон вирішив ще зачекати. Йому було цікаво чим все може завернутися без втручання чужака. Тож поки очікував, все ж вирішив зробити те, що відкладав з моменту прибуття на театральну вуличну виставу, а саме закурити. Дістаючи запальничку з внутрішньої кишені куртки, він опустив маску з обличчя на підборіддя, та послідовно губами витягнув одну сигарету з упаковки та запалив її червоним вогником. Втягуючи дим та переповнюючи ними легені, він подивився у нічне небо немов під впливом наркотичних препаратів, та лише через декілька секунд випустив білу на пів прозору димку через вуста. Сині очі Вайта опустилися на бушуючий від люті натовп знизу та зрозумів, що його помітили. Він посміхнувся від цього та навіть помахав рукою.
— Агов, дружбанчику на даху, може допоможеш потрапившому у біду бідолашному бродязі? Я у борзі не залишуся!
Аарона не на жарт розвеселило подібне звернення до себе. Він знову затягнувся сигаретою та похрустів кісточками спини та рук. Звук знову був ледь не огидним та страшним.
А потім раз, та він вже не на даху, а стоїть зовсім поруч з рудим на цілих двох.
— А що саме мені буде за допомогу? – посмішка була ледь не чеширською, а очі немов горіли синім вогнем.
— А ти… Швидкий… –Холодний піт наступив на чоло бідолашного бродяги. Еліас не на жарт перелякався від такої нелюдської швидкості та умілості свого «рятівника». Навіть серцебиття пришвидшилося у декілька разів. І Аарона це смішило ще більше.
— Та не бійся ти. Поки що ти мені цікавий. То ж тебе не чіпатиму. – Хоч і через маску яку той під час стрибку вже успішно натягнув назад, але чорнявий посміхнувся, і це було помітно.
