Парі на каченя, або Пограємось хлопчики - Тіна Вітовт

Качки вижили.

Це диво, оглядаючись на те, як їх доглядали хлопці. Надто вони далекі від сільського господарства та живності.

І, що важливо, це щастя для хлопців. Адже не довелося знайомитися із дрином бабусі Грицька. Маю сумнів, що це знайомство обійшлося без травм, якщо не фізичних, то психологічних точно.

Грицько ж неодноразово навідувався до наших вихованців. Переживав, напевно, що може за компанію отримати по горбу, тим же дрином. Цікаво, як часто бабця використовує його, як метод навчання? Хоча, це вже її особиста справа.

Хлопець допомагав Артему і Тимуру облаштувати місце для качок. Щоб галасливі птахи мешкали в одному місці, і звичайно, не забруднили все подвір'я. Прибирати за "улюбленцями", по договору складеному пізніше, також мали хлопці.

Розповів, як потрібно годувати, скільки корму давати. Це вже, більш за все, виконував цінні вказівки від бабусі своєї. Не справляв Грицько враження досвідченого "качковиродувача".

Бабця з мене грошей не взяла. Аргументувала тим, що кормили ми качок за свій рахунок. Але ж був великий ризик, що вкінці такого-то догляду, могла бути і тушкована качка, чи запечена, а можливо і бульйон. Це вже хто що полюбляє їсти.

Довелося іти на хитрощі, щоб віддячити за допомогу, у перевиховуванні лоботрясів. Хто ж, як не я мала покласти край їхнім безглуздим витівкам, пов'язаним із грою на людських почуттях.

Так, така я хороша та винахідлива, а ще... "хвали мене моя губонько, бо ж більш ніхто і не похвалить".

З Лєрою вирішили спекти торта, в знак подяки. Занесли, свій витвір кулінарного мистецтва, бабусі разом із її каченятами, цілими та здоровими, як і домовлялися, і вже добряче відгодованими. Або нам так здавалося.

Дякувала бабуся нам за торта довго, аж сльозу пустила. Чаєм, з тим же тортом, напоїла. Побрехеньок сільських понарозказувала, та і відпустила з Богом.

А хлопці, які задоволені були, що спекалися своїх каченят, аж сяяли, як ті фари дальнього світла посеред ночі на магістралі.

Скільки ж довелося вислухати нам від тих лоботрясів, за дні догляду пташок, це не передати словами, та і не потрібно вас обтяжувати, цим катуванням для вух. Воркітливі виявилися хлопці, страшне. От дістануться комусь же, такі скарби чудесні, непереслухати.

Правда, був кумедний випадок, коли качки мало не втекли від своїх доглядальників. Оце ми тоді посміялися з хлопців, як вони своїх підопічних ловили по подвір'ї. Позвело ще їм, а то могли і по всьому селу ловити втікачок. Як би вони тоді вираховували, їхні це каченята, чи ні?

А з яким задоволенням споглядали, як вони подвір'я прибирали, після втечі зловмисниць. Пташечки, гарненько постаралися, помітили усе подвір'я слідами своєї присутності, та переляку, від гонитви за ними трьох бугаїв.

Ми з Лєрою, для такого перегляду прекрасного, вмостилися на шезлонгах з морозивом. Не забували вставити своїх п'ять копійок, та цінних вказівок.

Щож поробиш, вони такі бідолахи, без наших порад не змогли б прибрати подвір'я. Ну ніяк.

Тоді ми, знову, впевнелися, що хлопці нам дісталися неймовірно воркітливі.

Еххх, тяжка наша доля, споглядати за роботою симпатичних хлопів. Хоча б якась втіха, перед початком навчального року.