Затемнення - Стефані Маєр

— Що ти маєш на увазі?

— Для зграї це досить важко — поділяти всі свої думки. Більшість із них кооперується, цим полегшуючи собі життя. Навіть коли один із них навмисне злиться, це болісно для кожного.

— Вона має на те причини, — пробубоніла я, ставши на бік Лі.

— Так, я розумію, — відповів він. — Дія імпринтингу — це одна з найдивніших речей, які мені траплялися в житті, а бачив я багато дивних речей, — він похитав головою, висловлюючи зачудування. — Зв’язки, якими Сем пов’язаний зі своєю Емілією, просто неможливо описати, варто було б сказати, що він — її Сем. Він справді не мав вибору. Це нагадує мені «Сон літньої ночі»[21] і весь той хаос, що наробили любовні закляття фей… це як чари, — він посміхнувся. — Це почуття дуже схоже на те, що я відчуваю до тебе.

— Сердешна Лі, — знов промовила я. — Але що ти маєш на увазі під поняттям «навмисне злиться»?

— Вона постійно навмисно культивує думки, про які б зграя не хотіла згадувати, — пояснив Едвард. — Наприклад, про Ембрі.

— А що негаразд з Ембрі? — здивовано поцікавилась я.

— Сімнадцять років тому його вагітна мати втекла з резервації макá. Як ти розумієш, вона не з квілеутів. Всі припустили, що вона покинула його батька там, у макá. А потім Ембрі приєднався до зграї.

— І що?

— А те, що головні кандидати в його батьки — це Квіл Атеара Старший, Джошуа Юлі або Біллі Блек, а всі вони були, певна річ, одружені.

— Не може бути! — задихаючись, промовила я. Едвард мав рацію, все було справді, як у мильній опері.

— Тепер Сем, Джейкоб та Квіл сушать голови, хто ж із них має зведеного брата. Вони воліють думати, що це Сем, через те що його батько ніколи не був гарним батьком. Але сумніви все одно залишаються. Джейкоб ніколи не наважиться спитати про це Біллі.

— Нічого собі! Як ти дізнався так багато лише за одну ніч?

— Їхні думки зачаровують. Всі думають одночасно і кожен окремо в одну і ту саму мить. Стільки всього можна прочитати!

Едвардів голос зазвучав трохи засмучено, наче в того, хто мав згорнути книгу на найцікавішому місці. Я засміялась.

— Так, зграя захоплива, майже така сама захоплива, як ти, коли намагаєшся заговорити мені зуби.

Його обличчя знов стало беземоційним, наче вид у професійного гравця в покер.

— Я маю бути на тій галявині, Едварде.

— Ні, — відповів він безапеляційним тоном.

В ту мить у моїй голові виник план.

Не те щоб я дуже хотіла бути на тій галявині, просто я повинна була бути там, де був Едвард.

Жорстока, — звинувачувала я сама себе, — егоїстка, егоїстка, егоїстка. Не роби цього!

Я проігнорувала свою гарну половину. Але все одно не могла підняти на Едварда очі, доки говорила. Почуття провини приклеїло мій погляд до столу.

— Гаразд, Едварде, послухай, — прошепотіла я. — Є одна річ… Одного разу я вже з’їжджала з глузду. Я себе знаю. І я не витримаю, якщо ти залишиш мене знову.

Я не підводила очей, щоб подивитися на його реакцію, заздалегідь уявляючи, якого болю я йому завдаю. Я почула його раптовий глибокий вдих, і далі настала тиша. Я витріщалась на темну дерев’яну стільницю і палко бажала забрати свої слова назад. Але знала, що не зроблю цього. Ні, якщо вони можуть спрацювати як треба. Знагла він пригорнув мене, його руки пестили моє обличчя і спину. Він заспокоював мене. Відчуття провини дедалі підсилювалось. Але інстинкт виживання був сильнішим. Не було жодних сумнівів у тому, що Едвард — підвалини мого існування.

— Белло, ти ж знаєш, що це не так, — прошепотів він. — Я буду неподалік, до того ж усе скінчиться дуже швидко.

— Я цього не витримаю, — наполягала я, досі дивлячись у підлогу. — Не знати, повернешся ти чи ні. Як я зможу це пережити, хоч як би швидко все закінчилося?

Він зітхнув.

— Це буде просто, Белло. Немає жодних підстав для твоїх хвилювань.

— Зовсім немає?

— Анітрішечки.

— І з усіма все буде гаразд?

— З усіма, — пообіцяв він.

— І що, немає жодної причини, чому я повинна бути на галявині?

— Звісно ж, немає. Аліса щойно сказала мені, що перволітків уже дев’ятнадцятеро. Ми з легкістю з ними впораємось.

— Точно? Так легко, що хтось спокійно може побути вдома, — повторила я слова, що він промовив минулої ночі. — Ти справді саме це мав на увазі?

— Так.

Це був досить прозорий натяк, Едвард мав збагнути, куди я схиляю.

— Так легко, що ти можеш побути вдома?

Після довгої паузи я нарешті підняла очі, щоб побачити його реакцію.

Гравець у покер повернувся. Я глибоко вдихнула.

— Тож є два варіанти розвитку подій. Або існує небезпека набагато більша, ніж ти хочеш, щоб я думала, і в такому разі мені краще бути там і робити все, що може допомогти. Або… все буде так просто, що впораються і без тебе. Що ти вибираєш?

Він мовчав.

Я знала, про що він думає, тому що я думала про те саме. Карлайл. Есме. Еммет. Розалія. Джаспер. І… я примусила себе подумати про останнє ім’я. І Аліса. Я міркувала про те, чи була я чудовиськом. Не тим монстром, якого зазвичай собі уявляють. А справжнім чудовиськом, яке кривдить людей. Чудовиськом, яке не зупиниться ні перед чим заради досягнення своєї мети.

Моєю метою було, щоб Едвард лишався у безпеці, у безпеці і зі мною. Чи є якась межа, на якій я зупинюсь, чим я готова пожертвувати заради цього? Я не знала відповідей на ці питання.

— Ти просиш мене дозволити їм битися без моєї допомоги? — тихо запитав він.

— Так, — я була здивована, що здатна контролювати голос, він звучав рівно, незважаючи на те, що почувалась я кепсько. — Або дозволь мені приєднатися. Будь-який варіант, аби ми були разом.

Він глибоко вдихнув, а потім повільно видихнув. Він обхопив обома руками моє обличчя, примушуючи зустрітися з ним поглядом. І довго-довго дивився мені в очі. Мені стало цікаво, що він там шукає або що він там уже знайшов. Невже моє почуття провини так само виразно відбивається на обличчі, як воно відбивається у шлунку, бо мене навіть трохи нудило?

Його очі звузились, висловлюючи якусь емоцію, якої я не могла зрозуміти, а рука опустилась, щоб узяти телефон.

— Алісо, — зітхнув він, — ти не могла б ненадовго приїхати та поняньчитись із Беллою? — він звів брову, поклавши край будь-яким запереченням із мого боку. — Мені потрібно побалакати з Джаспером.

Вона, вочевидь, погодилась.