Барсику, де мій заєць? - Тіна Вітовт

Вже під'їждаючи до будинку батьків, помітив новенький автомобіль. Він не з нашого автопарку.

Отже, моя інтуїція не підвела. Не просто так батько вирішив організувати сімейну вечерю - у нас гості. Судячи по припаркованому автомобілі - не прості.

Але чому про такий нюанс, як гостини, промовчали? Дивно. Навіть, дуже дивно. Раніше доводили до відома, щоб не спізнювалися.

День із сюрпризами продовжується. Надіюсь, ці будуть приємніші, за попередні.

Щодо інциденту на полігоні, то все залагодити не вдалося - отримав догану. Доречі, першу за останні кілька років у академії.

Давненько такого казусу зі мною не траплялося. Востаннє на курсі першому, через незнання порядків, встояв у неприємності. Пізніше вдавалося уникати подібних неприємностей. Хоча і в халепи потрапляв, але навчився вирішувати усе дипломатичним шляхом, уникаючи непорозумінь.

Що поробиш, усі ми не без гріха. Різниця лиш у тому, що когось ловлять на гарячому, а хтось проявляється майстерність конспірації та мудрої спритності, через що вдається уникнути покарання. Але, як часом буває, і найкращі стратеги дають осічку.

Таке життя - воно надто непередбачуване, щоб знати усі ходи наперед. От і доводиться інколи червоніти, через свої, або ж не зовсім свої, осічки.

Часу на роздуми не лишилося, і так запізнився. Забрав свій автомобіль із сервісу, на щастя з ним усе гаразд. Маленьку несправность вирішили, тепер знову все працює, як потрібно.

Вже маленька радість на сьогодні.

Ще увійшовши у будинок мій звір всередині почав метушитися. А чим ближче підходив до вітальні, тим він більше скаженів.

Та що зі мною сьогодні діється? Такий стан речей мене зовсім не тішив. Та я готовий будь-якої миті зірватися, перестати керувати моїм барсом. Тоді, боюся представити, чим усе обернеться для навколишніх.

Невже, відсутність спілкування з Лізою, так негативно діє на мене. Незнаю, чи вірне твердження, але вирішувати потрібно негайно. Якщо, моя дівчинка, буде впиратися - знайду такі аргументи, проти яких не можна буде нічого протиставити.

Звичайно, що каблучка для освідчення уже давно придбана, чекає свого зоряного часу. Але я хотів зробити освідчення не банально. Та бачу, що зовсім скоро прикраса опиниться на своєму законному місці.

Подібні думки втихомирили мого звіра. Від розуміння, що наша пара скоро буде з нами постійно, він заворкотав задоволеним котом. Отак вже краще, нема чого людей навколо лякати своєю нервозністю.

- Я, звичайно, вдячний за таку щедру пропозицію, пане, але вас нічого не тривожить? - почув з порога не вдоволений голос Мирослава, свого старшого брата.

- Мирославе, не будь таким різким... - намагалася заспокоїти його мати.

- І ти у змові з ними? Не очікував, що ти, мамо, опустишся до такого неподобства! - майже гарчав брат.

- Це дуже вигідна пропозиція для обох сторін, - заливався медом невідомий човічтй голос, - і вважаю, що подібна співпраця, тільки на користь.

- На користь? Співпраця? - почувся скрегіт стільця і дзвін столових приборів.

Заглянув у вітальню, так і думав, Мирослав різко підвівся на ноги. Мене ще не помітили, але брата і батьків мені було добре видно, навідміну від гостей, їх то я не бачив за одвірком.

- Та ви з глузду з'їхали?! Це тепер називається співпрацею? А ти чому мовчиш? Тебе все влаштовує? - до когось звернувся брат махнувши рукою в сторону невідомого мені гостя.

Але відповіді вирішив не дочікуватися і видати свою присутність. Було надто цікаво побачити, хто ж так роздратував мого, завжди зібраного, братика. І що за співпрацю таку запропонували, що він тут, мало що, блискавками не кидається.

Поспішив увійти та привітатися з присутніми. Але тільки-но я уздрів тих, хто до нас прибув на гостину, просто таки отетерів з роздзявленим ротом.

А тепер уже у мене з'явилося більше запитань. І без відповідей я їх не залишу.