Штани з Гондурасу - Євген Дудар
— Якого сержанта?
— Вашого. Того, що сюркотів на вулиці. — Імітує: — «Громадянине з конем, ви далеко зібралися?» А Крузя сказала. — Імітує Крузю: — «Або я, або кінь! Вибирай отут на вулиці!» А я сказав: «Кінь, бо він тварина. Куди він дінеться?.. Він і прописки не має…»
— Значить, ваша наречена може підтвердити, що коня ви взяли в зоопарку? Де вона живе?
— Вона не живе… Вона в гуртожитку…
— Значить, як я зрозумів, ви з Крузею добряче випили, тоді пішли в зоопарк і…
Галапочка перебиває:
— З директором випили. І з бухгалтером. Крузя не п’є. Там ще дама така-о сиділа. Хильнула. А Крузя не п’є.
— Нічого не розумію: з яким директором?
— Зоопарку…
Офіцер листає телефонний довідник. Набирає номер:
— Алло! Алло! Що за чорт! Якісь співи… Зоопарк? Мені директора. Слухаєте? Це турбують з державтоінспеції. Скажіть, будь ласка, у вас є кінь, гнідий?.. Що? Кобила? Та все одно…
Галапочка намагається вклинитися в розмову, пояснити:
— Не все одно, товаришу капітан, бо в мене кінь. Це директор, мабуть, не придивився, бо ми трохи того…
Офіцер продовжує розмову по телефону:
— Значить, гнідої масті. Є? Стоїть біля контори? А другого не було? А громадянина Галапочку Робінзона… З бородою такого, ви знаєте? Не знаєте ніякого Робінзона…
Галапочка сіпається:
— От гидота! Украв мого коня, випив мою горілку, а тепер не знає…
Черговий кладе трубку на вильчата:
— Значить, крутите, громадянине Галапочка. Доведеться передати вашу справу в обехеес…
На фасаді будинку вивіска: «РАЙВІДДІЛ ВНУТРІШНІХ СПРАВ». Довгий коридор. Оббиті чорним дерматином двері. На одних табличка: «Інспектор П. І. Теличка».
Інтер’єр кабінету. За столом — молодий, кучерявий лейтенант міліції. Пильно вивчає якісь документи.
Дзвонить телефон. Лейтенант знімає трубку:
— Теличка слухає! Хто говорить? Слухай, чоловіче, не мороч мені голову. Кінь — це транспортний засіб. А транспортом займається автоінспекція… Слухай, у мене і так до біса мороки. От поставили на штрафний майданчик і тримайте. Нема сіна? Годуйте макаронами. А в нас що, своя конюшня є? Віддайте хазяїну. Не знати чий? Спитайте злодія…
До кабінету входить капітан.
Теличка в трубку:
— Слухай, Бабенко, мені ніколи. У мене по вуха інших клопотів. І йди ти зі своїм конем знаєш куди???
Капітан насторожився:
— Хто це? Що за кінь?
Теличка відірвав трубку від рота:
— Бабенко з автоінспеції. Каже, впіймали якогось злодія, що вкрав коня.
Капітан простягає руку до трубки:
— Капітан Затірка. Що за кінь там у вас? Де? А злодій? У витверезнику? Запевняє, що кінь його? А ти чекав, що він скаже: «Кінь крадений»? Якої масті? Гнідий? З білими копитами? І зірочкою на лобі? Слава Богу! Кажу: слава Богу! Тут один бородатий мені з шиї не злазить, щоб я шукав його коня. Що? Цей також бородатий? Художник? Нічого не розумію. Його кінь. Ха-ха-ха! Що вкрав у зоопарку? Бабенко, я тебе прошу: заберіть ви з витверезника цього Галапочку, посадіть на коня і відвезіть додому. Негайно. Поки кінь знову не пропав… Щоб вивчив правила вуличного руху і здав на права. Це вже ви його зобов’язуйте, це по вашій лінії.
…Фасад будинку. Вивіска: «ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР». У невеличкому коридорі перед дверима з табличкою «ПСИХІАТР» зібралася черга. Майже самі чоловіки. На стінах плакати: «ТИША ЛІКУЄ», «НІЩО ТАК ДОРОГО НЕ ЦІНИТЬСЯ, ЯК ВВІЧЛИВІСТЬ». Крізь відчинену кватирку сюди вривається несамовите гудіння генератора і калатання пневматичних молотків. Відвідувачі скоса поглядають на відчинену кватирку. Нараз сивий, круглий, як бочка, вибухає обуренням:
— Хоча б хтось здогадався зачинити кватирку!
Генератор так гуде і молоти так торохтять, що його слова ледве чути.
— Що кажете? — перепитав його худорлявий з неспокійними очима.
— Кажу: хоча б якесь дрантя здогадалося зачинити кватирку…
Худорлявий з неспокійними очима зміряв «бочку» з ніг до голови. Відійшов, хвилину постояв. Подумав. Тоді на весь голос:
— Сам ти дрантя!
Присутні здивовано подивились на нього. Тоді перекинули погляд на товстого.
— А ти знаєш хто? — пішов у наступ товстий. — Ти щелкопйор! Тутанхамон!
З неспокійними очима засіпався:
— Ви чули, люди? Ви чули? Ви — свідки. Оте пузате мурло обізвало мене тутанхамоном. Сам ти тутанхамон! Морду наїв, як бирюк.
— А ти доходяга. От-от копита відкинеш…
У цю хвилинку в дверях з’явився Галапочка. Присутні глянули на його бороду й замовкли.
Галапочка підозріливо оглянув чергу. Кинув поглядом по лиці кожного відвідувача. Відійшов подалі від черги. Став збоку. Тоном абсолютної зверхності спитав:
— А де тут видають довідки на курси водіїв? — Слова «на курси водіїв» Галапочка особливо підкреслив.
— Тут усі на курси водіїв, — таким же тоном відповів Галапочці чоловік, що стояв у хвості черги. — Ставайте в чергу.
Галапочка мовчки притулився у хвості. Всі пильно вивчають його бороду…
Кабінет психіатра. Настіж розчинене вікно у двір. В нього вривається шум генератора та пневматичних молотків. Кругленький, прилизаний, наче вилитий, лисуватий психіатр дожовує бутерброд. Ліве око в нього час від часу сіпається. Посмикується ліве плече.
— Слідуючий! — гукнув у двері психіатр.
Відчиняються двері. Входить Галапочка.
— Добрий день! Мені потрібна довідка, що я того…
