Українська література » » Затемнення - Стефані Маєр

Затемнення - Стефані Маєр

---
Читаємо онлайн Затемнення - Стефані Маєр
хмари, тому я не одразу зрозуміла, що ми зараз — на бейсбольному полі. Це було те саме місце, де понад рік тому мій перший чудовий безтурботний вечір із Калленами перервали Джеймс та його клан. Було дивно знов тут опинитися, наче зустріч буде неповною, доки Джеймс, Лоран та Вікторія не приєднаються до нас. Але Джеймс та Лоран уже взагалі ніколи не повернуться. Той сценарій уже не повториться. Всі сценарії давно переписані.

Так, хтось вніс корективи у все, що відбувається. Чи можливо, що Волтурі були лише перемінним у цьому рівнянні?

Я не була ні в чому впевнена.

Вікторія завжди мені здавалась силою природи, ураганом, що рухається до узбережжя по прямій, — неминуча, невблаганна, але передбачувана. Можливо, я помилялась, так обмежено думаючи про неї. Мабуть, вона здатна пристосуватися до будь-яких умов.

— Знаєш, про що я думаю? — спитала я Едварда.

— Ні, — засміявся він.

Я майже посміхнулась.

— То про що ти думаєш?

— Я думаю, що це все пов’язано. Не тільки дві події, а всі три.

— Ти мене заплутала.

— Відтоді як ти повернувся, трапилось три погані речі, — я показала йому на пальцях руки. — Перволітки в Сієтлі. Чужинець у моїй кімнаті. І, перш за все, Вікторія повернулась, щоб шукати мене.

Його очі звузились, коли він усвідомив те, що я йому сказала.

— Чому ти так гадаєш?

— Тому що я погоджуюся з Джаспером — Волтурі не порушують власних правил. Вони будь-що роблять свою роботу чисто… — і мене б уже не було серед живих, якби вони цього захотіли, додала я подумки. — Пам’ятаєш, як минулого року ти вирушив по сліду Вікторії?

— Так, — похмуро промовив Едвард. — У мене не дуже добре вийшло.

— Аліса казала, що ти був у Техасі. Ти там слідкував за нею?

Він насупив брови.

— Так. Гм…

— Ось бачиш, саме там їй на думку могла спасти ця ідея. Але вона сама не знає, що коїть, саме тому всі перволітки вийшли з-під контролю.

Він похитав головою.

— Лише Аро знає напевно, як працюють видіння Аліси.

— Аро, може, і знає краще за всіх, але хіба Таня та Ірина, та й решта твоїх друзів з Деналі, знають недостатньо? Лоран прожив із ними доволі довго. І якщо він уже так товаришував із Вікторією, щоб робити для неї такі послуги, хіба ж він не розказував їй усього, що знав сам?

Едвард насупився.

— У твоїй кімнаті була не Вікторія.

— Хіба вона не могла знайти собі нових друзів? Поміркуй про це, Едварде. Якщо це Вікторія сваволить у Сієтлі, тоді вона знайшла собі багато нових друзів. Вона їх створила!

Він замислився, його чоло зосереджено зморщилось.

— Гм-м… — нарешті озвався він. — Це можливо. Я досі більше схиляюсь до Волтурі… Але твоя теорія… в ній щось є. Особистість Вікторії. Твоя теорія ідеально пасує під її особистість. Вона від самого початку продемонструвала дивовижну здатність до самозбереження — мабуть, це її талант. У будь-якому разі цей план дозволяє їй відсиджуватись десь у цілковитій безпеці, подалі від нас, доки перволітки спустошують усе навкруги. Навіть Волтурі не такі вже й небезпечні для неї. Можливо, вона навіть робить ставку на те, що кінець кінцем ми переможемо, певна річ, не без тяжких для нас утрат. Але з її маленької армії не вціліє ніхто, щоб дати проти неї свідчення. Насправді, — додав він, трохи поміркувавши, — навіть якщо хтось уціліє, можу побитись об заклад, що вона планує знищити виживших власноруч… Гм-м… І все одно, в неї повинен бути хоча б один досвідченіший союзник. Ніхто з новонавернених перволітків не залишив би твого батька живим…

Він довго похмуро дивився вдалечінь, а потім раптом посміхнувся до мене, прокидаючись від своїх думок.

— Цілком можливо. Але, хай там що, доки ми не знаємо напевно, ми повинні бути готові до будь-чого. Ти дуже прониклива сьогодні, — додав він. — Це вражає.

Я зітхнула.

— Може, то просто на мене діє це місце. Воно примушує мене відчувати, наче Вікторія десь поряд… наче вона мене зараз бачить.

М’язи на його обличчі напружились від того, що я сказала.

— Вона ніколи не зашкодить тобі, Белло, — промовив він.

Незважаючи на власні слова, він ретельно оглядав навколишні темні дерева. Доки він вивчав місцевість, дивний вираз промайнув по його обличчю. Губи трохи розтулились, оголюючи зуби, а очі засвітилися дивним світлом — диким, шаленим, повним надії.

— Ох, скільки б я віддав за те, щоб вона була десь поряд, — прошепотів він. — Вікторія, або хто завгодно, хто хоче завдати тобі шкоди. Хотів би я мати шанс припинити це самотужки! Покінчити з цим власноруч!

Я здригнулась від несамовитої люті, що забриніла в його голосі, і стиснула його пальці дужче, — якби ж я була такою сильною, щоб спромогтися поєднати наші руки назавжди! Ми вже майже підійшли до Калленів, і я одразу ж помітила, що Аліса видається не такою піднесеною, як інші. Вона стояла трохи осторонь і дивилась, як Джаспер випростує руки, ніби розминається перед гімнастикою. Її губи були невдоволено надуті.

— З Алісою щось негаразд? — прошепотіла я.

Едвард знов посміхнувся сам до себе.

— Вовкулаки вже в дорозі, тож вона не може передбачити, щó найближчим часом трапиться. Їй некомфортно почуватися сліпою.

І хоч Аліса стояла далі за всіх, вона почула низький голос Едварда. Вона підвела на нього очі й показала язика. Він знову засміявся.

— Привіт, Едварде, — привітався Еммет. — Привіт, Белло. Він збирається дозволити й тобі попрактикуватися?

Едвард пробуркотів до брата:

— Будь ласка, Еммете, не подавай їй такої ідеї.

— Коли прибудуть наші гості? — Карлайл звернувся до Едварда.

Едвард ненадовго сконцентрувався, а потім зітхнув.

— За півтори хвилини. Але я мушу дещо пояснити. Вони не довіряють нам настільки, щоб з’явитися у людських подобах.

Карлайл кивнув.

— Так, для них це важко. Я вдячний, що вони взагалі прийдуть.

Я витріщилась на Едварда розширеними очима.

— Вони ідуть сюди у подобі вовків?

Він кивнув, нашорошений моєю реакцією. Я ковтнула, згадуючи обидва рази, коли бачила Джейкоба вовком: перший раз на галявині з Лораном, а вдруге на лісовій стежці, коли Пол розлютився на мене… Обидва спогади були жахливими.

В очах Едварда з’явилось якесь дивне мерехтіння, ніби йому щось спало на думку, щось не цілком неприємне. Він швидко повернувся до Карлайла та інших, перш ніж я змогла побачити більше.

— Приготуйтесь — вони щось від нас приховали.

— Що ти маєш на увазі? — запитала Аліса.

— Ш-ш-ш, — застеріг він і поза її спиною пильно втупився в темряву.

Імпровізоване коло Калленів раптом розширилось і перетворилось

Відгуки про книгу Затемнення - Стефані Маєр (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: