Безтурботний - Ю. Несбе

Телефон перестав грати мелодію Ґріґа. Харрі почекав. Потім перевів дихання, звівся на ноги і пробрався до дверей. Прислухався, але в будинку стояла тиша, звучали тільки пісні цвіркунів. Він обережно взявся за ручку дверей, припускаючи, що вона замкнута.

Так і вийшло.

Харрі тихо вилаявся. Він заздалегідь вирішив, що у такому разі не зможе скористатися ефектом раптовості й їм слід почекати до завтра, купити зброю й тільки потім повернутися на місце. Він аніскільки не сумнівався, що в такому містечку без зусиль роздобуде пару стволів пристойної якості. Але він також чудово розумів, що Леву незабаром донесуть про те, що сталося, так що часу в них обмаль.

Харрі підскочив, коли відчув біль від укусу в правій стопі. Він інстинктивно відсмикнув ногу й подивився вниз. У слабкому світлі зірок він розрізнив чорну смужку на білій обштукатуреній стіні. Вона вела від дверей на сходи, де щойно стояла його права нога, і далі — вниз по сходинках, де і зникала з очей. Він вийняв із кишені електричний ліхтарик Mini Maglite і ввімкнув його. Це були мурашки — ті самі lava ре. Великі, руді, напівпрозорі, вони рухалися двома колонами — одна прямувала по сходах униз, а інша — вгору, проникаючи в будинок крізь щілину між дверима та порогом. Місцеві мурашки явно відрізнялися від звичних норвежцям, тих, що заводяться в цукрі. Розглянути, що вони несли, Харрі не міг, але наскільки він розбирався в мурашках, якийсь вантаж у них усе-таки був.

Харрі вимкнув ліхтарик. І, трохи розміркувавши, рушив геть. Спустився з ґанку і попрямував до воріт. Але на півдорозі зупинився, розвернувся й зі всіх ніг кинувся до будинку. Трухляві, хисткі двері відразу злетіли з петель, коли Харрі врізався в них зі своїми дев’яносто п’ятьма кілограмами і на швидкості під тридцять кілометрів за годину. Він упав ліктем на кам’яну підлогу, а різкий біль пронизав руку і відгукнувся в потилиці. Він лежав у темряві, чекаючи пострілу. Так і не дочекавшись, підвівся і знову ввімкнув ліхтарик. У вузькій смузі світла від ліхтарика він знову виявив колону мурашок, що рухалися вздовж стіни. На потилиці під пов’язкою він відчув тепло і зрозумів, що рана знову кровоточить. Поблискуючи у світлі ліхтарика, мурашки просувалися по потертому килиму в наступну кімнату. Там колона відразу ж повертала ліворуч і забиралася вгору по стіні. Світло ліхтарика вихопило край картини з Камасутри. Мурашиний караван продовжував шлях по стелі. Тепер вони були просто над ним. Харрі задер голову вгору, що відгукнулося небувалим болем у потилиці. Йому довелося повернути голову. Щоб знову відшукати мурашок, він поводив ліхтариком по стелі. Невже вони і справді знайшли найкоротший шлях до пункту призначення? Але не встиг Харрі подумати про це, як побачив Лева Гретте. Тіло його нависало над Харрі, який упустив ліхтарик і відсахнувся. І хоча розум підказував йому, що робити це вже пізно, він, відчуваючи одночасно шок і напад нудоти, занишпо-рив руками по підлозі у пошуках Namco G-Con 45.

28

Lауа ре

Через страшенний сморід у кімнаті Беате через кілька хвилин вискочила на повітря. Харрі вийшов слідом за нею і знайшов її в темряві скорченою у три погибелі. Він сів на сходинку ґанку і закурив.

— А тобі цей сморід завиграшки? — зі стогоном мовила Беате, у,неї текло з рота і з носа.

— Дізосмія, — сказав Харрі. — Часткова втрата нюху. Деякі запахи взагалі більше не відчуваю. Еуне говорить, це через те, що дуже часто доводилося мати справу з трупами. Емоційна травма і все таке інше.

Беате виблювала.

— Пробач, — ледве вимовила вона. — Це через мурашок. Мені кепсько стало, коли я побачила, як ці бридкі тварюки заповзають в одну ніздрю, а з іншої виповзають. Ніби вулиця з двостороннім рухом. Навіщо?

— Гаразд. Якщо наполягаєш, я можу пояснити тобі, де в людському телі найбільше протеїну.

— Ні-ні, дякую красно.

— Ну вибач, — Харрі кинув недопалок на висохлий ґрунт. — А ти, Льонн, по-молодецьки трималася там, у кімнаті. На відео-то все по-іншому сприймається. — Він підвівся і повернувся до будинку.

Тіло Лева Гретте висіло на короткому мотузку, кінець якого був закріплений на люстрі. Ноги його перебували приблизно за півметра над підлогою поряд із перекинутим стільцем. Так от чому тільки мухи робили замах на труп, не беручи до уваги жовтих мурашок, які все так само снували вгору і вниз по мотузку.

На підлозі біля дивана Беате виявила мобільний телефон із підключеним зарядним пристроєм і сказала, що тепер можна визначити, коли у Лева відбулася остання розмова. Харрі вийшов на кухню і ввімкнув світло. На аркуші паперу формату А4, що лежав на кухонному столі, він побачив таргана кольору блакитний металік, який засовав вусами в його бік, а потім швидко втік під плиту. Харрі взяв списаний від руки аркуш. Йому доводилося читати всякі передсмертні записки, і лише мала їх дещиця могла вважатися зразком літературної творчості. Як правило, прощальними словами були плутані пояснення, відчайдушні крики про допомогу або банальні інструкції щодо того, кому заповідається тостер, а кому — газонокосарка. На пам’яті Харрі найрозумніше вчинив один селянин із Марідалена, що начеркав передсмертну записку крейдою на стіні сінника. «Тут висить мертва людина. Будьте ласкаві, зателефонуйте в поліцію. Прошу вибачення». Отже лист Лева Гретте був якщо не унікальним, то в усякому разі незвичайним.

Дорогий Тронн!

Я все ніяк не міг зрозуміти, що він відчував, коли плита пішохідного містка пішла у нього з-під ніг. Коли перед ним розверзлась прірва і він здогадався, що зараз станеться якесь безглуздя, що зараз він помре ні за що ні про що. Можливо, у нього ще залишалися справи тут, на землі. Можливо, хтось чекав його тим ранком. А може, він саме того дня вирішив почати нове життя. Що стосується останнього, то в якомусь сенсі була його правда.

Я не розповідав тобі, що відвідав його в лікарні. З’явився з великим букетом троянд і повідомив його, що бачив те, що сталося з вікна, що це я подзвонив у «Швидку» і передав поліції прикмети хлопчака з велосипедом. Він лежав на ліжку, такий маленький, сірий, і дякував мені. І тоді я запитав його, наче настирливий спортивний коментатор: «А що ви тоді