Твоє хворе кохання - Крістіна Жиглата
- Так... Мамі погано, - збрехала.
- Подзвони мені, коли приїдеш додому, - прошепотіла Аня мені на вухо.
Я кивнула подрузі, забрала свою сумочку та швидко покинула ресторан.
Ішла я через чорний вхід, крадькома, постійно оглядаючись навколо… Але на щастя, нікого біля ресторану я не побачила.
Тільки ось як тільки я покинула територію двору і звернула за рогом, то відразу вперлася у величезний чорний позашляховик, біля якого стояв Микита.
Чоловік стояв під ліхтарем, підпирав сідницями капот машини і переглядав якісь документи в руках.
Варто мені з'явитися поруч, як він завмер і підняв на мене свій лякаючий погляд.
- Значить ось як, - почав він хрипко. – Ісаєву змінила на Воронову. Живеш собі спокійненько тут ось уже десять років і… Ледве зводиш кінці з кінцями, бо мати хвора на рак алкашка, а твій покидьок-батько здох! - Раптом перераховує, змушуючи мою шкіру покритися великими мурашками. Від страху та жаху.
