Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

Я стояла посеред  величезного університетського холу і чекала коли ж вивісять результати вступних екзаменів ...

До вступу я готувалася дуже відповідально . Відволікав мене лише Адам , який ввечері повертався з роботи і жадав моєї уваги . 
А я жадала його.

Вже місяць як ми переїхали жити в рідне місто чоловіка . І мені навіть страшно іноді ставало , настільки все було добре .
За цей час ми побували в декількох країнах , які я колись просто мріяла побачити. І моєму щастю не було меж .

До речі , з моєю тіткою Адам також познайомився .
Якби там не було , а вона ростила мене і я була вдячна . Але , думаю , одного візита буде достатньо , хоч допомагати їй Орлов пообіцяв . На правах мого майбутнього чоловіка.

Так , я погодилася стати його дружиною ... Ось тільки Орлов вже майже змушував мене визначитися з датою весілля , а я відтягувала час.

Я хотіла заміж за Адама , дуже . Але спочатку в моїх планах був вступ до університету. І саме сьогодні я повинна дізнатися чи досягла мети .

Перед моїми очима пройшла висока , худорлява жінка , з високою зачіскою і стопкою паперів . 
Вона зупинилася біля стенда , розвісила декілька аркушів і відійшла .Всі майбутні студенти ринули туди .
Вдихнувши глибоко , я почала пробиратися крізь натовп .

Прізвища зливалися в очах , а ноги почало трусити . В голові стояв такий шум , що я не могла зосередитися .Як в мить мої очі зупинилися .
Емма Ткачук .
І по тілу пройшла дрож. Я вступила ...

Перший , кому захотілося подзвонити , це був Адам . 
Вибігши на вулицю , я метушливо взялася діставати з сумочки телефон , як перед собою побачила коханого чоловіка з величезним букетом білих троянд.
Він стояв впершись плечима в високий чорний джип і виглядав мега сексуально .Не дивно що всі дівчата , проходячи повз , пускали слинки.

Та Адам дивився тільки на мене . Його погляд ні на секунду не відпускав мене , поки я підходила до автомобіля .

- Вітаю , маленька .- усміхнувшись промовив чоловік , і накрив мої губи своїми .
- Звідки ти знав що я вступила ?
- Інакше й бути не могло .

Усмішка з'явилася на моїх губах , а в серці розливалось тепло . 
Тепло , без якого я вже не уявляла свого життя .

     ***

Я пам'ятала кожну деталь , яка збереглась у моїй уяві про Венецію . 
Та наживо це місто перевершило всі мої сподівання .
Навіть більше , я закохалася в нього . 
І була безмежно вдячна Адамові за змогу зустріти тут новий рік.

Поїздка в країну моїх мрій виявилася сюрпризом і подарунком , на честь вступу до університету , і співпала з новорічними святами .

Завтра у нас літак додому , а сьогодні чоловік запросив мене на вечерю в ресторан .

Чомусь я дуже переживала щодо цього виходу. 
Поки одягала сукню , яку купила також тут , серце вискакувало з грудей .

А коли подивилась на себе перед виходом до чоловіка , зрозуміла що сьогодні моє життя зміниться .
Про це кричав мій образ.

Для вечора я вибрала сукню білого кольору, довжиною до підлоги . 
Ліф виготовлений зі стрейч-сітки, розшитий мереживом із муаровим ефектом. Спідниця з шовку , з високим розрізом по нозі, і покрита євро-фатином.
Вишукано і заманливо виглядали бісерні нитки на спинці.

Доповнювали образ туфлі -лодочки на високій шпильці . І маленький сріблястий клатч.

Волосся я залишилася розпущеним , підкрутивши знизу , а макіяж зробила ледь помітним .
Виділивши тільки очі .

Зараз я почувала себе принцесою , яка спішить до свого принца .І Адам справді був на нього схожий .
В чорному костюмі і білосніжній сорочці чоловік чекав мене біля дверей .
Легка щетина робила чоловіка брутальнішим , але це йому до біса йшло .
Його очі так сяяли коли я підходила , що мені не вистачало повітря .

З ним я відчувала себе найгарнішою дівчиною . І якщо раніше я не вірила у свої сили , то зараз Адам одним поглядом надавав мені таку підтримку . З ним я була впевнена, що зможу все .

- Ти така гарна сьогодні.- подаючи мені пальто , сказав чоловік.
- Тільки сьогодні?- усміхнулась я.
- Сьогодні особливо ...

Його губи накрили мої і я забула про все на світі . Вже не хотілося кудись йти . 
Хотілося залишитися тут і зараз ...

- Ходімо , люба . Тебе чекає сюрприз.- тихо прошепотів чоловік.
- Ще один ?
Адам тільки усміхнувся і повів мене до виходу .

Ми приїхали в дуже гарний ресторан .
Відкрита тераса манила своїм видом на Лагуну , але на вулиці досить холодно щоб сидіти в сукні , тому Адам забронював столик всередині .

Вздовж стіни тягнулась довга барна стійка , оздоблена скляними фігурами. В залі розставлені комфортні не великі столики з м'якими кріслами . І довгі диванчики для більших компаній .
Вікна в усю стіну давали змогу спостерігати за вечірньою Венецією.
Доброзичливі офіціанти з усмішками запропонували нам меню і наче зникли , залишаючи на с Адамом на одинці.

Зробивши замовлення я не могла відірвати погляд від мерехтіння за вікнами . 
Світло з будівель і ліхтарів відбивалося в воді й це зачаровувало . Ані секунди не пожаліла що ми сюди приїхали .

Повечерявши , коханий запросив мене на танець .
І цей вечір був схожий на казку . Я наче потрапила у свій сон і не хотіла прокидатися.

- А зараз сюрприз, який я обіцяв .- прошепотів мені на вухо Адам, коли стихла мелодія .

Чоловік повернув мене до себе спиною і перед моїми очима , в зал зайшла Іра з Сергієм .

Ці двоє почали зустрічатися понад два тижнів назад . Звісно , з моєю допомогою . І подруга була щаслива як ніколи . 
А Сергій нарешті дочекався свого шансу .

Я з усмішкою обіймала друзів і не розуміла як вони тут опинилися . Та коли відійшла дівчина у дверях з'явився Марк , під руку з симпатичною білявкою. 
І я точно десь бачила цю дівчину . 
А поки чоловік тискав мене в обіймах я згадала сцену з медсестрою , в палаті Адама ... І широко усміхнулася Жені .