Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

Трохи видихаю ... Наче нічого такого . Може я себе але накрутила з ревністю ...

- Ти заспокоїлася ?- ніжно питає чоловік.
- Трохи ...
- Чудово , бо я вже думав,  що зараз ти їв все волосся вирвеш .
- Ой , не було б такого ... А Марк чого приїздив ? Є новини по справі ?
- Ні , виконував моє прохання .- загадково вимовляє Адам.

Дивлюся , як чоловік бере лагідно  мою руку , а потім вкладає в неї червону коробочку .
Всередині дивовижної краси  кільце з білого золота .  В центрі  діамант  обгорнутий лепестками лілії , а збоків маленькі зірочки з камінцями посередині.

- Я дуже хочу щоб ти стала моєю дружиною ...- з надією в очах промовляє чоловік .
І в мене нема слів . Я просто киваю у відповідь .

Він дістає цю дивовижну каблучку  і розміщує її на моєму безіменному пальці . А потім торкається руки губами .

Та мені цього замало  . Тому сідаю ближче і цілую , виплескуючи всі емоції , які зараз відчуваю . На що отримую схвальне мурчання чоловіка .
Та наш поцілунок розриває стукіт в двері .

В палату заходять батьки Адама .
Стримано вітаюся , і стараюся віддихатися .

Вони проходять всередину , і здається я бачу дружелюбні посмішки в свій бік .

Деякий час ми проводимо разом , обговорюємо самопочуття Адама , чоловіки говорять про бізнес . 
Потім до нас приєднується Марк . Здається , він чимось схвильований , але каже що по справі Адама нема нічого нового . 
Слідчий тільки відмахнувся , сказавши що поліція працює, і вони все з'ясують ... 
Це мене дуже засмучує .

- Синку , ти відпочивай . Я відвезу маму в готель , а потім поїду у відділення з адвокатом . Хочу подивитися що ж вони там нарозслідували .- батько Адама підіймається , і йде з дружиною до дверей .
 

Коли ми залишаємося в трьох , я помічаю якісь дивні погляди між чоловіками . А ще більше напружуюсь , коли Адам просить сходити в магазин , поблизу лікарні , щоб купити йому зарядний пристрій на ноутбук .
Тому, що працювати буде змушений тут , а зарядку посіяв .

І це б нічого , але разом з незрозумілими поглядами ... Щось тут не так .

Цілую коханого в губи і виходжу за двері . Спеціально йду до ліфта , але не сідаю в нього.  Просто зупиняюся за стінкою . Спостерігаю , як в коридорі на секунду з'являється голова Марка , і тут же зникає .
Отже , я мала рацію ....

Підходжу і стараюся хоч щось розібрати . Добре ,що тут двері тоненькі . Чути погано , але якщо прислухатися ....

- Я не знаю хто це ... Слідаку точно заплатили , щоб він не трепався ... Не знаю звідки вона його взяла . Але це свідок . Розумієш? 
І якщо ми не знайдемо цю людину , ти реально сядеш...- голос Марка .

Після цих слів в голові паморочиться . Свідок ? Звідки ?
Бармен же сказав що ніхто нічого не бачив ... Але ж міг бути хтось , хто не заходив до клубу ...
На очах з'являються сльози ...
Адам реально може потрапити до в'язниці . Та й через що ? Через дурну помсту ?
Я мушу щось зробити ...

Не знаю як мені приходить в голову ця ідея , але я вирішую поговорити про все з Діаною . Відкрито .
Невже вона готова занапастити життя чоловіка , якого кохала ?

Поки не передумала , швидко спускаюсь сходинками і сідаю в таксі , припарковане біля лікарні . 
Називаю адресу готелю , а вже через пів години стою перед номером Костіної .

Вона зараз там , Сергій повідомив . І мені залишається тільки постукати в двері . Але я чомусь стримуюсь...

Вкотре вібрує мій мобільний . Дзвонить Адам , але я не піднімаю . Сказати куди поїхала я не можу , а брехати не хочу ...

Поки я сюди їхала , мій запал трохи стих , але іншого виходу всеодно нема . Зрозуміло що Діана бреше , але хто їй допомагає ?

Набираюсь сміливості і підношу руку , як за дверима чую чоловічий голос .

- Мала , принеси телефон ...
Знайомий голос ...

Швидко відходжу , і ховаюся за рогом .

Через хвилину з номеру Діани виходить ... Хто ? Даня!
Якого дідька ? Даня з Діаною ?
Хоча , чого це я дивуюся ... Вони навіть дуже підходять одне одному .
І тепер стає зрозуміло до кого хлопець приїздив в готель .

Стоп . А якщо Даня і є той самий свідок , ім'я якого приховується ...

Тільки як мені це перевірити ?