Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    — Значить, все-таки наводила довідки і готувалася? — єхидно посміхнувся.

    — Ще б пак... — я видихнула це, не те, що вимовила. — У тебе таке бурхливе... інтимне життя. Повинна ж я була перестрахуватися.

    — Неодмінно, мон шері. У твоїй педантичності я не сумнівався ніколи, — ударивши по болючому, Леонард посміхнувся ще відвертіше.

    — Ти ж знаєш, що програв перегони? — підвівши брову, я і сама облизала губи, посміхаючись.

    — Але виграв набагато більше, Катерино. Я щойно двічі кінчив разом з тобою. Тільки від картини, як закочуються твої очі, а крізь солодкі губи виривається стогін. Це краще будь-якого адреналіну і швидкості. Ти... Твій смак... Твоє палке дихання...

    — Голову вирішив запудрити? — зашепотівши, я закотила очі від задоволення і обійняла його.

    Лео міцно обплів рукою талію, а діставшись ротом вуха, нахабно заграв язиком і там. Це я і назвала б французьким поцілунком. Адже гарячі поколювання табуном пробігли уздовж тіла, і стало цікаво, що ж від корейської крові в цьому неможливому, але дико гарячому хлопцеві?

    — Так, — почулося хрипке дихання у вухо. — І я тільки почав.

    Леонард притиснувся до мене, змусивши завмерти від тиску твердої і гарячої плоті. Знайшовши мої губи, хлопець жадібно накрив їх і поглибив поцілунок. Відповідаючи, я приготувалася до того, що до ліжка ми не дістанемося. Так і сталося. Лео дійсно не збирався тягнути. Легким рухом, він провів голівкою уздовж вологих складок, а слідом глибоко штовхнувся стегнами. Так, що я вхопилася руками за міцні плечі і за комод, мугикнувши від задоволення в губи Лео. І не зронила б ні звуку. Він би увібрав вустами все, якби не обхопив рукою моє підборіддя, змусивши дивитися прямо в очі, поки жорстко і солодко наповнював собою. Наповнював так, що я втрачалася від легкості і ознобу. Закочувала очі, а тремтячими пальцями чіплялася за нього і намагалася не втратити розум від спраги.

    Від несамовитого бажання знаходитися в руках цього чоловіка.

    Лео рухався то швидко, то повільно, поїдаючи поглядом і прив'язуючи до себе. Зшиваючи нас, як одно ціле, навіть в мить, коли оргазм досяг піку і я завмерла, не в змозі дихати.

    Навіть тоді, дивлячись в його очі, незбагненним чином вловила, як голод відбився в погляді Леонарда. Він промайнув, подібно до спалаху, коли Лео затремтів, кінчаючи. Він глибоко дихав в мої губи. Не торкався до них, не цілував, а лише дивився так шалено, ніби говорив поглядом, що це тільки початок.

    Занадто солодкий початок, кінець якого ознаменував ранок і приємно ниюче тіло. Обернувшись на спину, я прикрилася рукою від сонця, розуміючи що лежала в ліжку оголеною. І це, трясця, прекрасно. Настільки, що посмішка негайно торкнулася обличчя. Вона стала тільки ширше, коли гаряча широка долоня пройшлася по животу. Леонард нахабно накрив рукою груди і стиснув. Від м'якого, але сильного дотику, я прокинулася остаточно. Але коли опинилася в капкані і притиснута спиною до чоловічих грудей, знову захотілося заснути.

    — У тебе в холодильнику порожньо, як в голові у Бернардо, — його голос звучав сонно і так приємно, що я забула образитися на зауваження. — Давай поснідаємо в хорошому ресторані, — продовжив Лео.

    — Ресторан? — я підкинула брову і обернулася в його руках.

Проте застигла, оглянувши хлопця. Я вперше бачила Лео таким. Його очі стали зігрівати поглядом.

    — Добре. У якому? У мене немає гро... — почала, але Леонард приклав палець до моїх губ, а нахилившись, поцілував.

    Примружившись від задоволення, я тихо видала млосний стогін, але зупинилася одразу.

    Зміна!

    Розплющивши очі, убито вимовила прямо в його губи:

    — Крістіан нас прикінчить, Лео! Ми ж в шпиталь запізнилися. Котра година?

    Леонард перекинувся на спину і розсміявся так відкрито, що я спохмурніла.

    — І що смішного? — резонно запитала і потягнулася за телефоном.

    — Нічого, мон шері. Просто цікаво. Як ти думаєш, о котрій він сам повернувся додому?

    Леонард обернувся і склав руки на грудях, чекаючи відповіді. Згадавши байкерку за спиною Медока, я вловила суть натяку.

    — Але він же зав? — скептично запитала.

    — А ми інтерни. Шпиталь не перестане працювати, якщо ми на годину запізнимося, але поїмо, — він підморгнув і піднявся.

    Абсолютно голий став переді мною на повний зріст і спокійно продовжив дивитися, як на дурепу.

    — Ти почервоніла, мон шері? — вкрадливо поставив питання.

    — Ні, — відповіла на автоматі, але все марно.

    — Нічого. Ми це скоро виправимо.

    Розчувши кепкування в голосі Лео, я настовбурчилася, а пирхнувши, теж вирішила встати.

    — Застосуєш свою цю Кама Сутру для навчання? — надівши футболку, в якій зазвичай спала, піднялася і остовпіла від відповіді Леонарда.

    — Навіщо? Я просто трахну тебе в цій футболці прямо біля вікна і прямо зараз. Думаю ти відразу перестанеш займатися дурницями і соромитися мене.

    Закінчивши, він спокійно вліз в чорні боксери, але помітивши, що я стою мовчки, спохмурнів.

    — Не хочеш в ресторан. Я так і знав. Значить, замовимо щось в шпиталь.

    У шоку розкривши рота, я простежила за тим, як він вийшов зі спальні, на ходу комусь дзвонячи.

    Чудово! Сміливо привітавши себе із зарахуванням до клубу досягнень Кім-Гальяно, я схопила рушник з полиці. Проте не пройшла і двох метрів, як виявилася притиснута спиною до грудей, а у волоссі заграв хрипкий шепіт:

    — Не трахну, а солодко доведу до оргазму. Так краще? Збирайся швидше. Я замовив локшину прямо в шпиталь. Не запізнимося. Даю слово.

    — Упевнений? — задоволено підвівши брову, я злегка посміхнулася.

    — Покараєш мене, якщо збрехав.

    — Домовилися, — не без зусиль вислизнувши з обіймів, забігла до ванної кімнати і швидко закрила двері.