Хід королем - Майкл Доббс

праці — а перспективи працевлаштування видаються такими гостинними, як пащека відьми. Рівень безробіття перевищить два мільйони. Ще одна передвиборна обіцянка пролетіла. А потім він повернувся до звіту генерального прокурора про перспективи розгляду судової справи сера Джаспера Гарода. З лихоманки, у якій затремтіли один-двоє присутніх, Уркгарт запідозрив, що були й інші приватні пожертви, які ще не витягли на світ Божий серед — поки ще — сильних світу цього. У четвер, 28 березня, буде суд. Ні, розгляд навряд чи відкладатимуть, брудну білизну порозвішують уже за кілька днів від першого удару суддівського молотка. Сер Джаспер ясно дав зрозуміти, що не бажає терпіти муки сам-один.

У колег був такий вигляд, наче вони пливуть у переповненій плоскодонці в дев'ятибальний шторм, а промовець ще додав їм дискомфорту. Ходять наполегливі чутки, що Маккіллін хоче піти у відставку на Великдень. Тільки отой нікчема, міністр довкілля Дікі, забрав собі в голову, мовби це хороша новина; інші одразу побачили все як є: це надія опозиції на порятунок, на початок нового життя, на розрив з нісенітницями й невдачами Маккілліна, стрибок на тверду землю. Навіть останні йолопи бачили це — усі, окрім Дікі. Йому після виборів доведеться піти.

Тільки потому як у повітрі на кілька секунд повисла тиша, він кинув їм рятувальний круг, можливість виплисти на суходіл. Вибори. У четвер, 14 березня. Саме достатньо часу, якщо вони поквапляться й наведуть парламентський лад, щоб вистояти наступний шторм і не дати йому поглинути їх. Ні пропозицій, ні прохань висловити свої думки — просто натяк на його тактичну майстерність і причину, чому саме він є прем'єр-міністром, а не хтось із них. Значна перевага за соцопитуваннями. Розбрат в опозиції. Король — цап-відбувайло. План дій. А менш ніж за годину — аудієнція у короля з проханням підписати королівську декларацію. Чого ще їм потрібно? Так, він знав: час підтискає, але його має вистачити. Ледве-ледве.

Розділ сорок шостий

Той, хто бажає переїхати короля, мусить знайти доброго коня.

— Ваша величносте.

— Уркгарте.

Ніхто з них і не думав сідати. Король не подав жодного знаку, щоб запропонувати стілець, а Уркгарту було потрібно на своє повідомлення лише кілька секунд.

— У мене тільки одна справа. Я волію негайних виборів. На чотирнадцяте березня.

Король пильно глянув на нього, але не мовив жодного слова.

— Я вважаю, що заради справедливості мушу вам сказати: до урядового маніфесту входитиме пропозиція про створення парламентської слідчої комісії щодо монархії, її обов'язків і відповідальності. Я мушу запропонувати цій комісії низку радикальних обмежень діяльності, ролі й фінансування вас і ваших близьких. Виникло дуже багато скандалів і непорозумінь. Прийшла пора, щоб народ прийняв рішення.

Коли король відповів, голос його звучав напрочуд тихо і стримано.

— Мене ніколи не перестає дивувати, як можуть політики завжди виступати від імені народу, навіть виголошуючи найбезглуздішу брехню. Водночас якщо я, спадковий монарх, зачитаю Новий і Старий Заповіти, до моїх слів і тоді поставляться з підозрою.

Ця образа була промовлена неквапно, тому пойняла до серця. Уркгарт зверхньо всміхнувся, але не сказав ні слова у відповідь.

— Отже, що це — відкрита війна, так? Ви і я. Король і його Кромвель. Що ж сталося зі старовинною англійською чеснотою — компромісом?

— Я — шотландець.

— Отже, ви знищите мене, а зі мною — Конституцію, яка так добре слугувала нашій країні кілька поколінь.

— Конституційна монархія будується на помилковому понятті гідності й гарного походження. Хіба це моя провина, що у всіх вас — апетити й сексуальні запити козлів!

Король здригнувся, наче від поличника, й Уркгарт зрозумів, що, либонь, зайшов задалеко. А зрештою, що це важить?

— Я більше не турбуватиму вас, сір. Я просто прийшов повідомити вам про розпуск. Чотирнадцятого березня.

— Це ви так кажете. Але я не думаю, що ви це отримаєте.

У поведінці Уркгарта не було ознак тривоги: він знав свої права.

— Що за безглуздя?

— Ви очікуєте, що я просто зараз підпишу королівську декларацію.

— Оскільки у мене повне право на це.

— Можливо. А можливо, ні. Цікавий момент, вам не здається? Тому що у мене є права, які базуються на тих самих конституційних прецедентах: право давати консультації, радити й застерігати.

— Я й консультуюсь у вас. Давайте мені стільки порад, скільки вважатимете за потрібне. Застерігайте, погрожуйте — мені байдуже. Але це не може завадити вам розпустити парламент, як я вимагаю. Це право прем'єр-міністра.

— Будьте розсудливі, прем'єр-міністре. У мене це вперше, я новачок у цій ситуації. Мені треба порадитися, переговорити з кількома людьми, переконатися, що я чиню правильний конституційний крок. Я певний, що зможу виконати ваш запит... скажімо наступного тижня. Я ж небагато прошу, правда? Усього кілька днів?

— Це неможливо!

— Але чому?

— Ви ж не чекаєте, що я проводитиму вибори Страсного четверга — коли одні стоять навколішки, а інші вже лежать, готуючись до великодніх свят. Ніякого зволікання. Я не дозволю — чуєте!

Від холоднокровності й сліду не стало: Уркгарт стиснув п'ястуки й напружив ноги, наче збирався фізично кинутися на монарха. Замість затремтіти або відступити, король засміявся — крижаним, голосним, різким сміхом, який відлунював у високому склепінні.

— Ви вже пробачте мені, Уркгарте. Мій маленький жарт. Звісно, я не можу зволікати з вашою вимогою. Я просто хотів подивитися на вашу реакцію,— мовив король. М'язи обличчя досі розтягували губи в подобу усмішки, але в очах не було й натяку на тепло. У них стояв мороз.— Ви, здається, чомусь поспішаєте. Тому я мушу вам сказати: ваше завзяття допомогло мені виробити власне рішення. Бачите, Уркгарте: я зневажаю вас і все, що ви уособлюєте. Безжальний, невблаганний, абсолютно бездушний спосіб досягнення своєї мети. Я вважаю своїм обов'язком зробити все, що в моїх силах, щоб зупинити вас.

— Але ви не можете відкласти вибори,— похитав Уркгарт головою.

— Ні. Але я так само не можу змиритися з фактом, що ви знищили моїх друзів, мою родину, а тепер намагаєтеся знищити і мене, а заодно — і мою корону. Знаєте, Шарлотта, може, і не