Хід королем - Майкл Доббс

— Так, Браяне, зі мною все гаразд, і з дружиною теж. Красно дякую, а тепер заткни пельку та слухай. Це важливо. Завтра по обіді ти одержиш дані про нове соцопитування. Телефонне опитування після паніки на ринках. Воно буде разюче. Воно покаже, що влада аж на десять пунктів випереджає опозицію, а моя перевага над Маккілліном зросла вдвічі...— (Зо мить він дослухався).— Звісно, це дуже важливо, а чого ж тоді в дідька я тобі це кажу? На першій шпальті буде опитування, а далі у твоїй газеті буде редакційна стаття — щось на кшталт «Королі і кредити». Треба звалити проблеми зі стерлінгом і міжнародною довірою на короля і його вади й на тих опортуністичних політиків, які заохочували його в цих грубих прорахунках — у прагненні мірятися силами з обраною владою. Ти слухаєш мене?

На тому кінці почулося якесь цвірінькання, й Уркгарт аж закотив очі з нетерпіння.

— Ти запропонуєш свою версію: безпринципна підтримка короля зруйнувала опозицію і підірвала авторитет Маккілліна, і навіть більше — вкинула країну в стан конституційного безладу, що спричинило страшну економічну кризу. І начебто з неохотою ти закличеш детально передивитися роль нашої монархії — обмежити її повноваження, її вплив, її розмір, її доходи. Все це подай акуратненько. Так, час у мене є...— він зробив паузу.— А тепер до головного, Браяне. Уважніше. Твоя редакція підготує такий висновок: зараз виникла така економічна, політична і конституційна невизначеність, що цю проблему слід негайно розв'язувати. Нема часу на тривалі дискусії, на парламентські слідчі комісії — це не на часі, бо зараз над кожним акціонером у країні, над кожним платником іпотеки висить дамоклів меч. Це питання має бути остаточно розв'язане. Раз і назавжди, у національних інтересах. Ти маєш припустити, що єдиний перевірений спосіб вирішити, хто керуватиме Англією,— це проведення виборів. Розумієш? Виборів,— він подивився на Саллі й підморгнув.— Мій дорогий Браяне, звісно, це шок, тому дозволяю тобі підготуватися. Але до завтра нікому не кажи. Не біжи до букмекерів, щоб просто зараз поставити кілька фунтів на дострокові вибори. Це ще один з наших маленьких секретів, еге? Дзвони мені, тільки мені, Браяне, удень і вночі, якщо матимеш якісь питання. О'кей? Па.

Він повернувся з вичікувальним виразом обличчя до Саллі. Вона відповіла йому серйозним, твердим, майже похмурим поглядом.

— І хто ж зробить за ніч це магічне опитування, Френсисе?

— Як хто — ти, моя люба. Ти.

Почервонілі очі в неї запали, мовби хотіли сховатися. Уже минула північ, а Саллі досі сиділа перед комп'ютерним монітором, відтоді як останній з колег пішов спати і залишив її саму. Їй треба було простору, щоб поміркувати.

Підготовка питальника має бути простою. Нічого особливого чи надзвичайного. У неї на полиці лежить скільки завгодно комп'ютерних дисків з програмами випадкового до-дзвону, які дадуть потрібну вибірку й забезпечать результат, які проведуть опитування серед заможних чи незаможних, зроблять акцент на мешканцях багатоквартирних будинків чи на власниках зелених маєтків у передмістях, опитають тільки директорів фірм чи тільки безробітних. Біда в тому, що Саллі гадки не має, яку саме модель треба вбити в систему, щоб отримати бажаний результат: Уркгарт явно випереджає, але наскільки? Хай скільки це зараз, а стане ж більше після публікації газети «Таймз». Кругом метушня і тривоги — слушна нагода, щоб підігнати фургон з оркестром.

Саллі блукала неохайним приміщенням. На нього грошей не марнували, вся фешенебельність лишилася у приймальні, а тут усе сприяє стратегічному плануванню й мисленню.

Механізм тут був простий. Саллі пройшла вздовж рядів відчинених кабінок, оббитих тканиною для звукоізоляції: завтра там збереться різношерста команда позаштатних співробітників, щоб сісти перед моніторами персональних комп'ютерів і дзвонити на випадково вибрані телефонні номери, викинуті комп'ютером на екран, бездумно зачитувати питання і так само бездумно настукувати на клавішах відповіді. Вони нічого й не підозрюватимуть. Це будуть наркомани в подертих джинсах; безробітні медсестри з Нової Зеландії, які переймаються через затримку критичних днів; пущені з торбами бізнесмени, які постраждали через чужі помилки; розрум'янені нетерплячі студенти, які воліють заробити власні гроші. Для того, щоб їх викликали, потрібно лише вміти сяк-так працювати на комп'ютері та з'явитися на якісь дві години. Вони й гадки не матимуть, що відбувається, куди піде зібрана ними інформація, та їх це й не обходить. Саллі прогулювалася протертим від часу килимом, до якого прилипла затоптана жуйка, вивчала полістирольні кахлі — на розі вони відлетіли, бо тут розперло забиту водостічну трубу,— проводила пальцем уздовж відкритих металевих полиць, на яких стосами вивищувалися комп'ютерні посібники і телефонні довідники, а поштові квитанції були розкидані навколо, як фантики від льодяників у вітряний день. Сюди проникало надто мало природного світла, щоб висвітлити роботу індустрії соцопитувань. Саллі казала клієнтам, що це для безпеки, а насправді це через те, що офіс більше нагадував звалище. Квітка в горщику поборолася за життя, зів'яла і зрештою загинула, а тепер горня служило попільничкою. Це була імперія Саллі.

Ця імперія мала свої переваги — з кондиціонером, електронна, без паперів. Кілька років тому Саллі довелось би перекладати тонни паперу, щоб виконати доручене; тепер вона мала лише поворушити двома пальцями, натиснути кілька клавіш — правильних клавіш, не забувайте,— і рибка в сітці. Ось тобі результат. Уркгартів результат. Але була тут заковика. Він вимагав точно тих цифр, які повідомив Бринфорд-Джонсу. Хай скільки б вона гралася з параметрами, хай яку вводила модель, щоб отримати бажаний результат, але тут потрібно трохи більше, ніж круть-верть із цифрами. Їй доведеться робити те, чого вона раніше ніколи не робила: махлювати з результатом. Узяти дві цифри — підтримку влади і підтримку опозиції — та відмотати назад увесь процес. Не просто підкоригувати, а взагалі підмінити результат. Якщо це випливе, то вона більше ніколи не знайде роботу, можливо, її навіть посадять за злочинне шахрайство. Збрехати, змахлювати, вкрасти думку простих людей і перекрутити. Заради Френсиса Уркгарта. Невже про це вона мріяла?

Вона ще раз роздивилася кімнату: стіни пофарбовані в чорний колір, щоб замаскувати тріщини; затхлий сопух, не знищуваний навіть дезодорантами для туалетів; старезні кавоварки й віджилі свій вік меблі; залишені відвідувачами гори пластянок і викинутих цигаркових пачок; система пожежної сигналізації, цегляно-червона у тьмяній кімнаті, пережиток сімдесятих, яка — це точно — не спрацює, навіть якщо цей прилад закинуть у жерло Везувію. Саллі взяла горщик із квіткою, обірвала