Інтерв’ю з колоритним дідом - Андрій Степанович Крижанівський
— Допоможіть! — почувся стогін.
Я блискавично скотився до бідолахи.
— Здається, зламана нога,— мужньо мовив він.— Бюлетень бюлетенем, але ви, як чесний клієнт, маєте утримувати мене принаймні місяць. Ну, ліки, соки...
— А страховка? — недоречно прохопився я.
— Чого нема, того нема! — скрушно зітхнув страх-агент. — Кожна копійка на обліку: на «Жигулі» збираю...
КОНТЕКСТИСуб’єктивно всі ми об’єктивні.
Інфузорії розмножуються діленням: я — тобі, ти — мені.
Думка назавжди заблукала у звивинах його мозку.
Гриз науку. Граніт лишив для п’єдесталу.
Всесвіт — місце, де захищено безліч дисертацій на тему: «Чи є життя на Землі?»
До речі, про американську свободу. Чому вона перетворилась на статую?
ГРОЗА ХУЛІГАНІВМої ребра ледь витримали обійми щасливого новосела.
— Дивися, друже! — кричав він.— Вікна у півстіни, сейсмобезпечний паркет, кахляна ванна, стерильний туалет! А що я мав раніше?
— Куток у тітки...
— І секретні поцілунки з власною дружиною!
— А нині маєш палаццо!
— Ура! — вигукнув приятель.
Бабахнуло шампанське. Ми вийшли на балкон.
Серед зелені й води височіли новенькі небодряпи.
Бульдозери згортали до рукотворного урвища залишки блоків, плиток, скла та іншу умовну економію.
— Там буде Парк будівельників, — повідомив приятель.
— Яка краса! — видихнув я.
— Міф! — підтримав приятель.
— Дарницька Венеція!
— Дніпровська Швейцарія!
Втомлене сонце поволі занурювалося у далекі втаємничені плеса.
— Ідилія! — розчулився приятель.
І тут занявкало, заверещало, завило на манір котячого концерту.
Внизу, на містку через канал, джаз-банда непризовного віку дерла горлянки під гітару і банджо.
— Вилізли... Себе показати, людей полякати... Стиляжна кумпанія — ганьба мікрорайону,— пояснив приятель.
Через місток чимчикували дві літні жінки з продовольчими сумками типу «рюкзак».
— Зараз почнеться хуліганство,— попередив приятель.
І справді, тільки-но поважні матрони наблизились до
молодиків, кумпанія ревнула:
Не долго мучилась старушка В матросских опытных рука-а-ах!..
Жінки підстрибнули, мов школярки, і пустилися навтьоки.
— Міліція! — чомусь пошепки покликав я.
— Ет... Що там один старшина зробить! — махнув рукою приятель.
У цей час джаз-банда вміло змахнула берет з якогось чоловіка і вибила на ньому (на береті, а не чоловікові, його щастя!) чечітку.
— Кого ображають, іроди,— затіпався приятель,— члена-кореспондента з Інституту педагогіки!
— Паском би їх! — сказав я.
— Для таких і батога не жаль,— підтримав приятель.
Аж ось хулігани кинули збиткуватися над жертвою і всі як один ввічливо вклонилися двометровому парубку.
— Ти ба! —зачудувався я.
— То борець,—прокоментував приятель,— учасник міжнародних спортивних форумів...
Борець посварився на кумпанію пальцем і посунув далі.
Знову вдарили щипкові інструменти, і джаз-банда пішла вихилясом навколо якихось нещасних молодиць.
Сутеніло.
— Ну, мені час,— заквапився я.
— Та не бійся! — засміявся приятель.—Проведу, не зачеплять. Вони мене десятою дорогою обходять! Як-не-як — дружинник!
І він з гідністю помахав червоною пов’язкою.
ЛЕГЕНДАРНА ШУБА— Доповідай НП! — Директор пригладив зачіску напівбокс і нервово струсив прах «Казбеку» на френч.
— Слухаюсь! — Главспец зблід і клацнув підборами.— Спроектована нами труба у процесі зведення виявила тенденції Пізанської вежі.
— Судити мало!
— Становище виправив на місці Непролаза. Є у нас такий тямущий інженер.
— Добро! Додаткові витрати віднести на рахунок замовника. Непролазу підвищити. Компрометуючих плям нема?
— Не перебував, не має, боже борони, ні... Хіба що була якась історія з шубою...
— Цигейковою?
— Не можу знати!
— Дрібнобуржуазний ухил. З підвищенням зачекаємо. Преміюємо половиною окладу за тарифною сіткою...
— Рекламації є? —Директор пригладив зачіску «їжак» і недбало струсив прах сигарети на жилетку.
— Мають місце,—зам’явся главспец.—Розраховані нами перекриття роблять з панелей гармошку.
— Вигнати мало!
— Становище виправив на місці інженер Непролаза за рахунок стандартних блоків.
— Добро! Додаткові витрати віднести на раціоналізаторські пошуки. Непролазу підвищити. Компромете нема?
— Нібито ні. Окрім тієї історії з шубою...
— Нейлоновою?
— Не поцікавився...
— Пережитки минулого. З підвищенням зачекаємо. Підкинемо премію з мого фонду...
— Як з недоробками? — директор пригладив бакенбарди і звично струсив прах «Марлборо» на смокінг.
— Дещо є,— і собі задимів главспец.— Поплив об’єкт «Ікс-ігрек», не врахували місцевих аномалій вічної мерзлоти.
— Відшмагати мало!
— Становище виправив на місці інженер Непролаза за рахунок бурових паль.
— О’кей! Тобто, добро! Додаткові витрати віднести на користь науково-технічної революції. Непролазу підвищити. Аморалки нема?
— Чистий янгол! Хіба що ота історія з шубою...
— Котиковою?
— Не маю зеленої уяви...
— Рецидиви добробуту. З підвищенням зачекаємо. Відвалимо подвійну прогресивку...
— Товаришу директор!
— Якісь огріхи?
— Не вгадали! йде на пенсію інженер Непролаза. Запрошує на бенкет.
— А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою?
— З шубою, Пал Палич.
— Норковою?
— Біличою!
— То що за історія?
— Анекдот, Пал Палич! У незапам’ятні часи відзначили Непролазу путівкою до санаторію. І там у його дружини шубу потягли...
ФІЛОСОФСЬКА ЛІНГВІСТИКАДвоє бородатих діток реактивної епохи чалапали бульваром.
Сунули в ногу з віком: міні-чоботи плюс дідівські кожушки, кастровані до панєвропейського рівня; техаські джинси одеського пошиву плюс максі-окуляри «очі, як ночі...».
Коротше — суперклас. Квазі-мода. Еліта!
А еліта не плює на моду. Еліта плює на умовності. В даному разі акуратно обпльовувався «отих тополь приречений кортеж» і тлінний гудрон.
Міжплювальні паузи заповнював інтелект:
— Як сабантуй?
— Залізобетон!
— Набралися у дрободан?
— До потері сознатєльності.
— Предки не засікли?
— Відвалили на тачці в Одесу.
— Везуха!
— Не кажи!
— Як твоя чува?
— Цвіте і пахне.
— Нові кадришки були?
— Про що ти шепчеш? Такі лушпайки — закачаєшся!
— Похиляли на похмеляж?
— Пас. Треба вкалувати.
— Був шухер?
— Ідейні накапали. Викликають на килим.
— Вставлять клістир?
— З товченим склом і мідним наконечником!
— Кошмар!
— Кіно і німці!
— Трухаєш?
— В гробу я їх бачив...
— У білих тапочках...
— Сорок п’ятого розміру...
— На вечір є варіант?
— Сінема в писклубі. Імпорт.
— Стріляють?
— Самі бомби і секс-бомби!
— Потрясно!
— Кльово!
— А потім — на мою хату.
— Годиться! Маг скрипить?
— Лабає на всі сто. Записи — ляжеш! Біти і