Гелтер Скелтер - Олександр Завара

Те, що сталося, погано вплинуло й на особисті справи Кравича. І ось яким чином.

Дізнавшись про спосіб життя його сусіда по кімнаті, батько Сашка поцікавився в деканаті успішністю сина. І був, м’яко кажучи, вражений. Саме тому, не бажаючи марнувати гроші на освіту, що виявилася його нащадкові ні до чого, старий змусив Сашка забрати з університету документи і запропонував йому вперше в житті попрацювати по-справжньому. Тобто підсобником на будівництві. Батько варився в цьому бізнесі багато років, тож вирішив і непутящого сина приставити до справи. Отже, на початку наступного місяця Сашкові доведеться розпочати нову кар’єру на будмайданчику, де за півтора роки височітиме новий торгівельний центр. Тому зараз він збирає та пакує речі та приводить кімнату до ладу. На все це в нього лише кілька днів, надані батьком. Потім – здати ключі, і гайда.

Вислухавши Кравича, приятелі дещо заспокоїлися. Їх точно не розшукували, бо, крім Сашка, ніхто не знав, що саме вони були присутні в тій триклятій забігайлівці. І якщо в поліції немає записів, зроблених камерами спостереження,– а це навряд чи, інакше слідчі показали б їх Сашкові,– їм страшенно пощастило. Звісно, це жодним чином не скасовувало проблему, але надавало деякий час і розв’язувало руки для її вирішення. Тим більше, що Остап наразі був майже впевнений, що намацав правдивий шлях.

Дивлячись на Сашка Кравича, він укотре пожалкував, що раніше не помічав досить очевидних речей.

Та говорити про це зарано – передусім Мафін мав переконатися в усьому особисто.

51

БОГДАН. ВАЖЛИВА НОВИНА

Ранок виявився невтішним для Богдана Юрчука. Тільки напередодні він радів вирішенню проблеми з Дарою та відчував себе королем світу, а коли зранку побачив на екрані телефону виклик із прихованого номера, взагалі вирішив, що життя остаточно налагоджується. Химерна іронія долі: із цим висновком хлопець, як виявилося, поспішив. Не помилився він тільки в одному: йому дійсно телефонував агент із «Песиголовців». Проте новини, що він мав, виявилися досить кепськими.

– У тебе добре розвинена інтуїція,– на початку розмови зауважив чолов’яга,– і це все, що я маю сказати. Подробиці розповім, коли зустрінемося. На тому самому місці – пам’ятаєш, де воно? Встигнеш до одинадцятої?

– Так,– тільки й відповів хлопець. Тон співрозмовника не віщував нічого доброго.

– Гаразд, чекатиму…

На задньому сидінні таксі Богдан заплющив очі – і раптом ясно побачив, як руйнується його доросле життя. Воно фактично тільки-но починалося, але він вже встиг зазнати стільки поразок, що міг би ділитися гірким досвідом. Ситуація з Дарою – це лише півбіди, а були й інші проблеми, не менш складні. Приміром, через усі ці події спорт для нього відійшов далеко на задній план, як, власне, і робота. Він закинув тренування й постійно брав відгули, розуміючи, що завдяки цьому його, швидше за все, невдовзі звільнять. А це знову призведе до фінансової залежності від батьків… Отже, куди не кинь, усюди негаразди. Якщо підтвердиться, що історія з придбанням квартири – афера, тоді взагалі хоч у петлю лізь.

Як Сергій Знайда…

Щоб трохи відволіктися від чорних думок, Богдан поглянув у вікно.

Чернівцями походжали ті ж самі люди, тільки зморені спекою, поспішали автівки й маршрутки. Звичайне життя. Ніхто вже не пам’ятав жахливого самогубства якогось там студента, про такі речі завжди намагаються якнайшвидше забути. Урешті у країні щодня спливає стільки кривавого бруду, що скрізь навести лад просто неможливо. Більшість це добре розуміє і давно звикла, а вигадливий суїцид невідомої молодої людини турбує хіба що друзів покійного та його рідню.

– За компанією «Білд Стар» тягнеться шлейф дуже серйозних речей,– розпочав розмову Олег.

Вони не поспішаючи рухалися тим самим маршрутом, що й під час першої зустрічі.

– Власне кажучи, ніхто навіть не приховує того, що компанія належить відомому депутату Верховної Ради. Все нібито прозоро, але в діяльності «Білд Стар» бере участь ціла низка людей, безпосередньо зв’язаних із криміналітетом. А цей благодійний фонд… це лише верхівка айсберга, призначена для маскування нелегальних оборудок…

Агент замовк, чекаючи Богданової реакції, але той також мовчав, чекаючи продовження.

– Якщо говорити відверто,– вів далі чоловік, що назвався «Олегом»,– притиснути тим чи іншим чином «Білд Стар» неможливо. Принаймні доти, доки позиції власника не заслабнуть. Тоді, можливо, щось зміниться. Але знаючи, яким чином у нас вирішуються такі справи, я б на таке не сподівався. Кажу це з усією відповідальністю.

– І що мені робити? – спитав Богдан.

Він знав відповідь наперед, недарма Олег вихваляв його інтуїцію. І поруч із тим відчував, що не готовий до гіркої пігулки без підсолодженої оболонки.

– Ваш договір купівлі-продажу оформлений за всіма правилами,– нагадав агент,– там немає до чого причепитися. Тож якщо з твого боку всі умови виконуються, юридичних приводів для розірвання угоди немає. Зважаючи на це, я, наприклад, почав би грати на випередження й оголосив про продаж житла. Тобто продав би його, поки існує можливість, і до того ж – за нормальною ціною. Бо зрештою аферисти все одно отримають своє, і це лише питання часу.

– Це не варіант,– чесно відповів хлопець.– Якщо все по закону, що вони можуть зробити?

– У цій країні є можливість забрати геть усе навіть у того, хто побудував своє житло власними руками на власному шматку землі. Тямиш?

Репліка пролунала цілком буденно. Вочевидь, цей Олег дійсно мав на увазі речі, з якими раз у раз стикався у своїй практиці.

– Також не слід забувати про фізичний тиск на «клієнта». Від цього абсолютно ніхто не застрахований. І це вже біда.

– Ну гаразд,– погодився Богдан,– а наші сусіди? Вони теж у такому стані?

– Як ти можеш бути впевненим, що твої сусіди не задіяні в цій афері?

Агент усміхнувся й відвів очі. У хлопця раптом виникло враження, що він знає значно більше, ніж каже. Але йому навіть цього вистачало.

– Зважаючи на інцидент, що мав місце у тебе вдома,– додав Олег,– вони зараз принишкли. Та це не означає, що тебе залишать у спокої. До того ж це непогана зачіпка, щоб збити вартість квартири…

Цього разу вони розсталися біля кінотеатру на вулиці Кобилянської. Не подавши юнакові руки – точнісінько, як і минулого разу,– агент кивнув і швидко закрокував у бік одного з місцевих кафе. Ані про гроші за послуги, ані про щось інше розмови не було. Але Богдан вже добре знав методи роботи «Песиголовців», тому чекав на дзвінок й оголошення суми.

Секретарка