Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    Я закрила очі і опустила голову. Навіть не помітила, як сльози бризнули з очей, важкими краплями падаючи на стислі в кулаки руки.

    Женя стояв поряд. У костюмі і з щасливою посмішкою на обличчі. Він там, поряд з нею на фото. Він одружився, майже відразу після того, як розійшовся зі мною. Ось так просто. Узяв в дружини жінку, з якою і не жив разом. А мене викинув. Просто витер ноги після п'яти років стосунків.

    Я скинула ноутбук зі столика одним помахом руки. Не могла дивитися на це, і схоже розбила комп'ютер. Плювати! Біль вбивав все усередині, а ще більше злість. Але вже не на когось, а на себе. Лютий гнів і бажання провалитися крізь землю. 

    Ось так бувало, коли тобою гралися.

    Ось результат! Я ніхто, а вона дружина! Жалюгідна шмаркачка! І його дружина! А я? Хто я? Ким була для цього чоловіка я? Чим я гірша?

    — Очевидно, всім.

    Я навіть не упізнала свого голосу. Піднявшись, розкоркувала пляшку вина, яку на новосілля залишила Кім, і випила залпом половину. Влила в себе спиртне і глибоко вдихнула. Трималася за стільницю на кухні і чекала, коли біль піде. Але він не йшов, а спиртне допомогло лише тим, що я нарешті, нормально заснула. Так я думала, поки не прокинулася і не усвідомила все, що сталося.

    Збираючись в коледж, ще довго намагалася угамувати зле тремтіння. Лють не пішла. Вона тільки множилася з кожною секундою розуміння, наскільки я зациклилася на минулих стосунках. Саме вони заважали жити, упевнено дивитися в майбутнє, думати не про те, чому так сталося, а сказати спасибі долі, що позбавила від подібного персонажа в житті.

    Заходячи в корпус і лекційну Джейса, усередині я вже кипіла, як електрочайник. Здавалося, ще секунда і все, що клубком давило в грудях виллється на першого зустрічного. Нарешті, відшукавши потрібний ряд, помітила Кім. Дівчина привітно змахнула рукою, але відразу знітилася. Вона бачила. Ясно помітила, що зі мною щось не так. 

    Відправивши Вальтера до хлопців, Кім кивнула на місце поруч. Джейс чинно увійшов до аудиторії, як тільки я мовчки і не пояснюючи нічого Кім, сіла поряд з дівчиною. Сьогодні на порядку денному виявилося проміжне тестування. Я не могла не прийти на лекцію до ще одного виблядка чоловічого роду, адже зобов'язана розуміти, як подібне працює в Штатах.

    Проте я знала, що не буду викладати. Ні! У цей самий момент, сидячи в оточенні студентів, я прийняла рішення остаточно. Тепер Катерині Шевченко наплювати на думку сторонніх людей, тим більше тих, хто виявився зрадником. Адже це Євгеній не вірив в мене, і ніяк не допоміг, коли на моєму столі помер пацієнт. Йому виявилося плювати. Тільки зараз я зрозуміла наскільки.

    Я вирішила стати хірургом, чого б це не було варте! Скількох би років не забрало!

    Відкинувшись на спинку сидіння, я склала руки на грудях і вловила чіпкий погляд професора Медсона. Чоловік явно не помре від скромності. Як і той, на кого сьогодні спрямувався кінчик його меча.

    Саме сутичку між самцем і самцем "у квадраті", нам і належало споглядати далі. 

    — Я обіцяв вам, що сьогодні буде дуже цікаве заняття. Окрім тестів, звичайно, — дуже "смішно" пожартував Джейс і посміхнувся знову. — Ми якраз перейшли саме до цієї частини.

    "Ну давай, красеню! Нагни суперника прямо при об'єкті бажань свого невгамовного темпераменту"! — в голові ярим цвітом квітнув сарказм. Природно, він відобразився у виразі обличчя. Це відразу помітила Кім, але змовчала. Вона взагалі, сиділа в шоці від того, наскільки мій погляд був скляний і холодний.

    Повний злості, болю, образи, і нарешті, осяяння.

    Проглянувши на полігамного самця, я посміхнулася. Усі потуги Джейса зачепити Леонарда, очевидно, потерплять крах. Я чомусь була занадто в цьому упевнена, вловивши холодну напівпосмішку на обличчі Кім-Гальяно. Він готовий. Абсолютно точно готовий до нового витка дурості Медсона. А той, ідіот, наживку проковтнув і навіть не помітив, як попався в сіті занадто хитрого самця. Ідеального.

    Леонард ліниво подався вперед, зображуючи настільки майстерно повну відсутність інтересів до предмету, що я навіть захопилися. Проте примружилася, коли Медсон спрямував погляд на мене. Це не сховалося від Леонарда. Останній стиснув щелепи так, що їх контур показався під гладкою голеною шкірою.

    Чудово! Тільки півнячих боїв мені і не вистачало!

    — Студент Кім-Гальяно написав неймовірно цікаве есе. Я хотів би попросити вашого дозволу, Леонарде, задати вам декілька питань, і розібрати цей шедевр.

    Джейс знущався з Лео настільки тупо і низько, що стало осоружно. Любитель трахати молоденьких дуреп, які розсовують ноги, проти любителя помсти тим же дурепам і тим же методом.

    Неймовірний тандем для дискусії!

    — Я відповім на усі ваші питання, професоре Медсон. На будь-які, — спокійно відповівши, Леонард склав руки на грудях і кивнув.

    — Минулого разу, на одному із занять, я попросив вас написати есе про механізм любові в психології, як одного з найскладніших почуттів. Я довго не наважувався почати розбір вашої роботи, Леонарде. Але час настав, — Джейс розкрив теку, а піднявши окуляри на маківку, примружився. — Ви стверджували, що любов лише інстинкт, подібний до рефлексу. Але у вашій роботі я помітив трохи збочене і гостріше посилання. Ви написали, цитую: "Любов, як прояв плотської тяги, є мистецтвом. А мистецтво це одна з естетичних навичок людини. Щоб навчитися любити душею, треба осягнути мистецтво задоволення тіла, за допомогою плотської любові". Тобто... — Джейс відірвався від паперів і подивився впритул на Лео. — Ви хочете сказати, що поганий коханець не уміє і не здатний кохати?

    — Саме так! — відповів Леонард, а я спохмурніла.

    — Значить, у вашому розумінні звичайний секс з незнайомкою на одну ніч — теж кохання? Ви ж стверджували, мало того кидали мені в обличчя, що любов звичайний інстинкт розмноження?