Пастка для бабія - Валентина Бродська

— І так, і ні, але які гади! Уявляєш, Віро, навіть колотись не хотіли, поки мої хлопці їх не притиснули!

— Тобто? — запитала, а в уяві вже малювалася чітка картина, як конкуренти облиті бензином копають собі могили.

Батько присів у крісло і пильно подивився на мене. Він наче вирішував, казати чи ні, а потім все таки промовив:

— Знаєш, людям властиво боятися за своє життя. А ще моторошніше, коли ти розумієш, що жити залишилося не довго.  Наприклад, можеш ненароком потонути. Тож суттєво перелякавшись хлопчики були готові розповісти про всі свої гріхи.

В серці похололо і я інстинктивно притиснула руку до грудної клітини. Важко жити з тим, що твоя рідна людина здатна ініціювати вбивство.

— А якби ви не встигли їх витягти, чи вони б мовчали до останнього?

— У них не було б вибору, — промовив жорстко батько. — Ми б їх реанімували, а потім продовжили. А методів дізнання багато. Хто їм лікар, що вони не захотіли по-доброму!

— І про що ви довідалися? — запитала, затамувавши подих.

— О, тут розпочинається саме цікаве! Ваші конкуренти отримали крадений софт і мали втюхати його нам будь-яким способом. З оновленням прилетіли б шпигунські програми для зливу даних з моїх підприємств: рахунки, паролі, конфіденційна інформація та інше. Digital Systems — це ще одна ланка у великій шахрайській схемі, а от головний замовник поки що невідомий, але це тимчасово! — гнівно зауважив батько.

— Отакої! Хто б міг подумати! Отже, через IT Global намагплися добратися до тебе?

— Виходить що так. Та нічого, доню, і не такі справи розрулювали. Тим більше, що ще Савченко підключився, а він чоловік конкретний!

— Дядько Олег? – здивувалася я, адже знала, Сергій Міхно не любив будь-якого розголосу своїх проблем. — А до чого тут Івів батько?

Тато якось дивно на мене подивився, всміхнувся і промовив:

— До того, Віро, що твій роботодавець, який ледь не загинув із-за цієї історії — його старший син!