Чоловік сестри мною одержимий - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

- Тому що це вже занадто, - я намагалася відповідати м'яко, але все ж наполягати на своєму. 
 
 - Якщо ти переживаєш про те, що я не готовий, то ... 

 - Повір, за це я не переживаю, мені здається, що ти вже стільки про це знаєш, що в якісь моменти почнеш підказувати лікарю, що і як робити, - я пирснула від сміху. Він і справді підійшов до цього питання дуже серйозно. 
 
 - Тоді в чому проблема? - В цей момент він виглядав як хлопчисько, який щиро не розумів чому він не може стрибнути в калюжу в нових кросівках. 
 
 - В тому, що я не готова до того, що ти побачиш мене в такий момент і в такому вигляді. Нехай хоч щось залишиться для тебе не побаченим. 
 
Він пручався, але я відвоювала для себе те, що хотіла. 
 
Почувши у дворі якийсь шум, я підійшла до вікна, і моя посмішка знову оселилася на моєму лиці.  Пару днів назад я заїкнулася про те, що хочу у дворі невеликий фонтанчик, чоловік удав, що йому це не цікаво. А вже зараз я бачу, що приїхали робітники та починають його встановлювати. І мені хочеться тут же побігти, точніше перекочуючись з боку в бік податися до кабінету Габріеля, в якому він до обіду вирішував свої робочі моменти, і я намагалася його не турбувати й сказати йому дякую. Мені страшенно хочеться його поцілувати, заглянути в очі й сказати про те, що я його шалено люблю. 
 
І я, недовго думаючи, саме так і роблю, але варто мені вийти з кімнати, як я тут же зупиняюся і завмираю.Живіт починає тягнути, а після я відчуваю хворобливе відчуття, схоже на перейми. Я вже приблизно уявляю, що це таке після того, як ми місяць тому мчали до лікарні посеред ночі, а вони виявилися помилковими. Тільки цього разу це відчувається набагато сильніше. І я, спершись рукою на одвірок, впиваюся зубами в нижню губу. Тому що знаю, що мене має зараз відпустити. Це тільки початок, значить між переймами буде близько тридцяти хвилин. 
 
І мене правда відпускає. Я голосно видихаю і продовжую направлятися до кабінету чоловіка. Повільно, прислухаючись до себе, тому що боюся впасти або спіткнутися, якщо нові перейми розпочнуться дуже швидко.  За всіма цими переживаннями я забуваю постукати до нього в кабінет, просто стискаю пальці на ручці й натискаю на неї. 
 
Варто мені відкрити двері, як я тут же застигаю на місці, до жаху знайомий голос тут же змушує серце починати битися частіше. Я бачу чоловіка, який говорить телефоном, його співрозмовника чути прекрасно, був включений гучний зв'язок. 
 
 - Я сподіваюся, все те лайно, що ти робиш - це пункт твого плану? - Голос хрещеного Габріеля я ніколи не забуду. До жаху неприємна людина. Небезпечна. 
 
 - Пункт мого плану, назавжди позбутися від тебе в моєму житті й житті моєї родини.  - Голос Габріеля звучить жорстко, я розумію, що він зараз злий. У люті. 
 
 - Ти одружився з цією ... цією ... 
 
Хочеться закрити вуха, щоб не чути образи на свою адресу.

 - У моєї дружини є ім'я. 
 
 - Мені плювати як її звуть! 
 
 - А мені плювати на те, що ти від мене хочеш. 
 
 - Ти забуваєшся, щеня! 
 
 - Озирнись назад, - разом з цими словами я чую незрозумілий звук, - якщо я захочу Флоренцо пустить у твою голову кулю прямо зараз.
 
 - Ти переманив моїх охоронців? - Страху в голосі чоловіка я не чую, лише напруженість. 
 
 - Я навчався у тебе. І ... хотілося б сподіватися, що я той випадок, коли учень перевершив вчителя.
 
 - Ти про що? - Чула як та людина не відразу відповіла. Дав собі можливість подумати й зрозуміти ситуацію. Але, далеко не факт, що прийняти, - що ти мені хочеш сказати, сисунець?! 
 
 - Я давно хотів запитати: як тобі живеться на тому острові? Серед океану ... ніхто тебе не хоче дістати ... але і ти нікого не можеш дістати.
 
 - На що ти натякаєш, дрібний шмаркач?! - В словах співрозмовника мого чоловіка почулася паніка. 
 
 - Ні на що. Готовий сказати тобі це відкритим текстом: я все знаю.

- Про що ти? - Голос хрещеного Габріеля зараз звучав інакше, - звичайно, ти зараз все знаєш. Я тобі все розповідав! 
 
 - Все! Я не сперечаюся. Але не з самого початку.  - Голос чоловіка звучав спокійно, тоді як його дядько помітно нервував. 
 
 - Хто тобі сказав подібну маячню? 
 
 - Твій подільник, - посміхнувся чоловік, а в трубці виникла пауза, - навіть не запитаєш хто він? Нецікаво хто тебе здав ... багато років тому? 
 
 - Що ти несеш?! - Це звучить не страхітливо. Швидше з придихом і люттю, яку ти вже не маєш права виплеснути. 
 
 - Менше покладайтеся на інших, хресний, зраджують навіть найближчі ... зрадники, - я бачу, що Габріель знаходиться в прекрасному настрої й не поспішаю переривати розмову. Він навмисно грає в словесний бій зі співрозмовником, знаючи, що він виграє. 
 
 - Габріель, - я чула, як чоловік кричав в телефон. Намагався не позначити свою нервозність, але навіть я вловила це з відстані. 
 
 - Ти сам вибрав цей острів для відпочинку, - в цей момент я розуміла, що не хочу опинитися на місці його хресного, - сподіваюся тобі сподобається прожити там все життя. 
 
 - Що ти хочеш цим сказати?! 
 
 - Лоренцо, Вінченцо, Франко і Лука стежитимуть за тобою цілодобово, щоб ти не тільки не покинув цей острів, а щоб цей телефонний дзвінок став останнім у житті. Щоб бажання поспілкуватися з живою людиною стало самим нав'язливим, тому що відтепер ти в кращому випадку зможеш махати літаку, який буде скидати тобі щотижневий пайок, з землі й фантазувати, що пілоти подумають про тебе на цей раз. 
 
 - Та як ти ..., - рівень обурення просто зашкалював. 
 
 - Так. Посмів ...
 
Я, не помічаючи себе, з таким завзяттям слухала бесіду, що абсолютно не зрозуміла, коли почалися перейми. 
 
 - Ааа!!! - Закричала скорчившись, схопилася за живіт. 
 
Відразу привертаю увагу чоловіка, але мені навіть не до цього. Живіт тягне так, що час навсправжки замислюватися про зміну локацій. 
 
- Що? Ти як? - Габріель підбігає і в цей момент просто відкидає телефон в сторону за непотрібністю. Якраз зараз його увага повністю сфокусована на мені, - болить? Де? 
 
 - Дитина ..., - тільки й встигаю проговорити до наступного видиху, - боляче ... 
 
Біль, звичайно, практично відразу відпускає, але вже через деякий час повторюється знову. Це сигнал того, що потрібно якомога швидше їхати в пологовий будинок. Добре, що в нашому сімейному тандемі хоча б із цього приводу не виникає розбіжностей, а то я втомилася сваритися через колір штор у вітальні. 
 
 - Час? 
 
 - Так! Прийшов ... 
 
 - Може ти все ж передумала? - Він дивиться і намагається зрозуміти раптом я передумала. 
 
 - Ні, Габріель, я проти твоєї присутності на пологах, - це вирішено точно, тому навіть в такій ситуації звучить категорично. 
 
На щастя, моє рішення не впливає на його здатність керувати транспортним засобом в критичних ситуаціях. Тому я й оком не встигаю моргнути, як опиняюся в лікарні.  А далі ... все, як завжди. Списки, анкети. Аналізи й інша нісенітниця, після якої я опиняюся в пологовому залі. 
 
Практично відразу, тому що лікар, похитавши голою і посміхнувшись сказав, що "спадкоємець" поспішає показатися народу, тому пологи будуть якщо не стрімкими, то швидкими. Тому мені й треба було трохи понад п'ять годин, щоб урочисто виїхати до чоловіка, тримаючи в руках крихітну грудочку, яка стала для мене найдорожчою на цьому світі.